Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10830/25

Справа № 127/10830/25 Провадження № 22-ц/801/1878/2025 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 рокуСправа № 127/10830/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В. з участю секретаря судового засідання: Кахно О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/10830/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою представника відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Іщук Т.П., - встановив: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання права власності на спадкове майно та стягнення коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . На момент смерті останнього вони постійно проживали разом, вона є спадкоємцем, належного ОСОБА_2 майна. За життя останнього, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, справа №120/4632/20-а, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням проведених виплат; рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, справа №120/7040/21, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням довідки №ХЛ61232 від 22 березня 2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум; рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, справа №120/16088/23, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01 жовтня 2021 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Позивач зазначає, що на виконання вищевказаних рішень судів ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснено ОСОБА_2 перерахунок пенсії, однак кошти не виплачено, заборгованість становить в загальному розмірі 271812,29 грн. З 27 червня 2024 року їй призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «б» ч.1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Звернувшись 07 лютого 2025 року до відповідача із заявою щодо виплати недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії, їй було відмовлено. Вказане і стало підставою для звернення до суду, а тому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на неодержану ним за життя пенсію в сумі 271 812, 29 грн та стягнути цю суму коштів. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на неодержану за життя пенсію в сумі 271 812,29 грн, яка була нарахована на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №120/4632/20-а, від 04 серпня 2021 року в справі №120/7040/21-а та від 24 листопада 2023 року в справі №120/16088/23. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в сумі 271 812,29 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2718,12 грн. Не погодившись із ухваленим рішенням, ГУ ПФУ у Вінницькій області, подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заборгованість за пенсійними виплатами, які належать позивачу як спадкоємцю буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. При цьому, власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. При цьому, статтею 73 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, непередбачені цим законом. За таких умов, скаржник вказує, що у ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів. Неотримання донарахованих коштів відбувалось не з вини Пенсійного фонду, а через брак коштів на виконання рішень суду що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Водночас, скаржник вважає, що позивачем був обраний невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки вважає, що позивачу необхідно було звертатись до Вінницького окружного адміністративного суду для заміни сторони у виконавчих провадженнях, відкритих на підстав рішень окружного суду, якими було зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії. Відзив на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Представник ГУ ПФУ у Вінницькій області подала до суду клопотання з проханням провести розгляд справи у його відсутність. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року в справі №120/4632/20-а зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням проведених виплат (а.с.13-20). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, які є в відкритому доступі, дане рішення набрало законної сили 28 грудня 2020 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в справі №120/7040/21-а зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням довідки №ХЛ61232 від 22 березня 2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.21-26). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі, дане рішення набрало законної сили 06 вересня 2021 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року в справі №120/16088/23 зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01 жовтня 2021 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (а.с.27-33). Дане рішення суду набрало законної сили 26 грудня 2023 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року (а.с.12). Після його смерті відкрилась спадщина на майно. Спадкова справа №15/2024 щодо майна померлого відкрита приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 28 червня 2024 року ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 (копія свідоцтва серії НОМЕР_3 від 11 серпня 1984 року) та спадкоємцем першої черги після його смерті. Відповідно до матеріалів спадкової справи діти померлого: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відмовилися від прийняття спадщини (копія повідомлення приватного нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. від 03 квітня 2024 року) (а.с.46,49). ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на деяке майно померлого (а.с.47,48). З 27 червня 2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію у разі втрати годувальника, після смерті ОСОБА_2 , на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.38-40). Згідно наданих ГУ ПФУ у Вінницькій області розрахунків на доплату пенсії на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 належить до виплати: 8007,16 грн на підставі рішення від 08 жовтня 2020 року у справі №120/4632/20-а; 227726,33 грн на підставі рішення від 04 серпня 2021 року у справі №120/7040/21-а; 36078,80 грн на підставі рішення суду від 24 листопада 2023 року у справі №120/16088/23 (а.с.34-37). Позивачка 10 лютого 2025 року зверталася до відповідача із заявою про виплату коштів на підставі вказаних рішень суду (а.с.41-42). Листом від 05 березня 2025 року ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у виплаті та повідомлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та членів їх сімей і залишилися неодержаними на момент смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам сім`ї, які належать до особі, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При цьому така виплата проводиться, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі відсутності поданої заяви протягом 6 місяців після смерті пенсіонера, питання щодо виплати доплати нарахованої на виконання судового рішення проводиться в судовому порядку. Між сторонами існує спір щодо нарахованої, але не виплаченої, за життя спадкодавця, пенсії. Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. В межах цієї справи, позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Перерахунок та виплата пенсії, встановлені вказаним вище судовим рішенням, а спір виник щодо недоотриманої за життя спадкодавцем пенсії. Предметом позовних вимог є визнання права власності на недоотриману спадкодавцем за життя суми пенсії та їх стягнення. Таким чином, між сторонами виник спір про цивільне право. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, а також висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 жовтня 2021 року в справі № 200/126/21-а. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі Закон №2262-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ, що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22. Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ. У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Судом установлено, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду: від 08 жовтня 2020 року у справі №120/4632/20-а, від 04 серпня 2021 року у справі №120/7040/21-а, від 24 листопада 2023 року у справі №120/16088/23 в частині виплати ОСОБА_2 перерахованої пенсії є невиконаними. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема і нараховані, але невиплачені доплати до пенсії, за рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду: від 08 жовтня 2020 року у справі №120/4632/20-а в сумі 8007,16 грн; від 04 серпня 2021 року у справі №120/7040/21-а в сумі 227726, 23 грн; від 24 листопада 2023 року у справі №120/16088/23 в сумі 36078,80 грн, загальний розмір яких становить 271812,29 грн. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, яка у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 . З огляду на викладене, оскільки за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримав пенсію, нараховану відповідачем на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду: від 08 жовтня 2020 року у справі №120/4632/20-а в сумі 8007,16 грн; від 04 серпня 2021 року у справі №120/7040/21-а в сумі 227726, 23 грн; від 24 листопада 2023 року у справі №120/16088/23 в сумі 36078, 80 грн, в загальному розмірі 271812, 29 грн, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину та відповідно набула право на отримання невиплаченої пенсії в сумі 271812,29 грн, а тому враховуючи встановлені обставини справи та вказані вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у розмірі 271812,29 грн, а тому за нею слід визнати право власності на ці кошти в порядку спадкування. Відмова у їх виплаті відповідачем не спростовує тієї обставини, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 271812,29 грн. Крім того, суд дійшов правильного висновку, що заявлена позивачкою вимога про стягнення грошових коштів з відповідача є ефективною в розрізі поновлення її порушених спадкових прав. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, за ст.13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц). Встановлено, що відповідач, всупереч вимогам закону, перешкоджає реалізації прав позивача на отримання усього належного йому спадкового майна. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивач має право на спадкове майно - недоотриману спадкодавцем за життя пенсію, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації її права, як спадкоємця першої черги за законом, на отримання належного їй спадкового майна. При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська