Постанова 4804 № 243/11095/20

Єдиний унікальний номер 243/11095/20 Номер провадження 22-ц/804/1480/21 Номер провадження 22-ц/804/1480/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді- доповідача: Новікової Г.В. суддів: Никифоряка Л.П.,Тимченко О.О. за участю секретаря Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021року (ухваленого під головуванням судді Мінаєва І.М., повний текст судового рішення складено 09 березня 2021 року) у цивільній справі № 243/11095/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх в порядку спадкування, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася спадщина у вигляді невиплачених страхових виплат, які батько отримував у зв`язку з частковою втратою працездатності у відділенні Фонду в м.Шахтарськ, яке наразі знаходиться на окупованій території та не було переміщено на територію України, що підконтрольна органам державної влади. З вересня 2015 року батько звернувся до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду для отримання страхових виплат як внутрішньо переміщена особа і з вересня 2015 року по травень 2016 року він одержував страхові виплати.Однак фактично в силу похилого віку та стану здоров`я він не мав фізичної змоги переїхати з тимчасово окупованої території, де і проживав до своєї смерті. З 01.06.2016 року йому припинені нарахування та виплати . Вважає, що вона як спадкоємець після смерті батька має право на отримання невиплаченої за життя її батькові страхової виплати за період з 01 червня 2016 року по 15.04.2019 року. Просила визнати за нею право на отримання страхових виплат ОСОБА_2 , зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячні страхові виплати в порядку спадкування після смерті батька за період з 01.07.2014 року по 03.03.2019 року, стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 09 березня 2021року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що судом першої інстанції не враховано,що відповідач самовільно припинив виплати її батькові, не маючи на це правових підстав. ОСОБА_3 за життя звернувся із заявою за новим місцем знаходження відділення Фонду,скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат. Її батько за станом здоров`я та в силу похилого віку не мав змоги переїхати з тимчасово окупованої території.А вона як донька,постійно проживала в м.Кривий Ріг та не мала змоги надати допомогу батькові. Жоден Закон не містить таку підставу для припинення соціальних виплат,як відсутність у особи реєстрації внутрішньо переміщеної особи. Вважає,що вона як спадкоємець має право на отримання страхових виплат,які належали померлому ОСОБА_2 і входять до складу спадщини за період з 01.06.2016 року по 15.04.2019 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції-без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним,обгрунтованим,та таким,що відповідає висновкам Верховного Суду,викладеним у постановах від 26.02.2020 року у справі №243/2404/19-ц та від 14.04.2020 року у справі №431/6232/18-ц. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 за життя страхові виплати за період з 01.06.2016 року по 15.04.2019 року не нараховувалися. В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції з Дніпровським апеляційним судом в м.Кривий Ріг та Приморським районним судом м.Маріуполя, з`явилися ОСОБА_1 та її представник- адвокат Верхуша Я.О., представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Пріщепа А.О.. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив із того,що не нараховані за життя спадкодавця страхові суми у зв`язку із ушкодженням здоров`я не входять до спадкової маси, а тому у позивача не виникло право на спадкування не нарахованих сум. Такий висновок відповідає встановленим обставинам на нормам матеріального права. Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно положень статті 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а саме: особисті немайнові права; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 272/2019 за заявою доньки спадкодавця ОСОБА_1 про прийняття спадщини. 10.12.2019 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , спадщина складається з недоотриманої пенсії в сумі 243132,82 грн.. 29.01.2020 року нотаріусом відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину страхових виплат, оскільки неможливо визначити склад спадкового майна, а саме розмір недоотриманих при житті страхових виплат. Відповідно до листа Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержував щомісячні страхові виплати з вересня 2015 року по травень 2016 року. Станом на 01.12.2019 року заборгованість по страховим виплатам потерпілому у відділенні відсутня . Постановою Костянтинівського відділення управління Фонду соціального страхування від 01.08.2016 року ОСОБА_2 з 01.06.2016 року було припинено всі страхові виплати та знято з обліку справу потерпілого у в зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є спадкоємицею після смерті її батька ОСОБА_2 та має право на нарахування та виплату їй страхових виплат в порядку спадкування після смерті батька за період з 01.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 одержував щомісячні страхові виплати в Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області з вересня 2015 року по травень 2016 року, що підтверджується відповідною довідкою. З 01 червня 2016 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Колеснику О. С. було прийнято самостійне рішення про припинення всіх страхових виплат та зняття з обліку його справи у зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Таким чином після прийняття Фондом постанови від 01.08.2016 року про припинення страхових виплат ОСОБА_2 нарахування таких виплат за життя спадкодавця не проводилися та за повідомленням Фонду станом на 01 грудня 2019 року заборгованість по страховим виплатам потерпілому в відділенні відсутня. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що припинення нарахування Фондом страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з 01 червня 2016 року на підставі постанови Фонду від 01 серпня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_2 .. Не підтвердження за життя ОСОБА_2 місця фактичного проживання, не надання довідки внутрішньо переміщеної особи не могло бути підставою для ненарахування чи невиплати страхових виплат, однак останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача із ненарахування спірних страхових виплат, тобто за життя не виявив інтересу на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно із статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить. Оскільки право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй страхові суми у порядку спадкування за законом є безпідставними і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц , у справі №431/6232/18-ц від 14.04.2020 року, від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц, та від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19. За встановлених обставин суд першої інстанції правильно визначився з виниклими правовідносинами та нормами права, які їх регулюють та обгруновано відмовив в задоволенні позованих вимог. Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України відсутні. Керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду від 09 березня 2021року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року. Судді: