Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/12136/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2477/23 Справа № 243/12136/21 Суддя у 1-й інстанції - Старовецький В.І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді АгєєваО.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/12136/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування, з апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2022 року ухвалене у складі судді Старовецького В.І., - ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування. В обґрунтування зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Фонд), де отримував страхові виплати. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме на недоотримані за життя спадкодавцем соціальні виплати, які були не виплачені померлому відповідачем у зв`язку із його смертю, а саме за період з 16.02.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину, після померлого вона прийняла, та отримала свідоцтво про право на спадщину на недоотримані батьком пенсійні виплати. 10 січня 2020 року вона звернулася до Фону із заявою про нарахування страхових виплат її батьку ОСОБА_2 , які він не отримав за життя, на що Фондом їй було надано відповідь згідно якої Фондом було відмовлено у нарахуванні виплат, у зв`язку із тим, що її батько не скористався за життя своїм правом отримати страхові виплати за фактичним місцем перебування як внутрішньо переміщена особа. Позивачка вважає дії відповідача щодо припинення нарахування виплат її батьку незаконними. З огляду на викладене, позивач просила суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь не виплачені належні ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхові виплати за період з 16.02.2017 року по 30.06.2018 року на суму 16454,98 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємиці ОСОБА_1 , сум страхових виплат за період з 16 лютого 2017 року по 30 червня 2018 року, належних померлому спадкодавцю ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що припинення нарахування Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з 01 березня 2017 року, тобто за його життя, але потерпілий на виробництві у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини. Неправомірність дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 за його життя судом не визнавалось, тому вина відповідача відсутня. Крім того на час звернення до суду спадкова справа закінчена, на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.02.2019 на майно померлого батька, яка складається з суми недоотриманої пенсії. При цьому інформація про недоотримані суми страхових виплат в свідоцтві не міститься. У подальшому ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у якості правонаступника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. Відзив на апеляційну скаргу надано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, що проводилось в режимі відео конференції, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач в судове засіданні не зявилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує судове рішення у частині позовних вимог, які було задоволено. Таким чином, у іншій частині судове рішення не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2019 року, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 у вигляді недоотриманих останнім пенсійних виплат. Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 23.01.2020 року наданого на запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - батько позивачки, перебував на постійному обліку та отримувала страхові виплати у Совєтському районі м. Макіївки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Донецька. ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року в Дружківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. 15 березня 2017 року до відділення надійшла інформація з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про скасування ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідки ВПО). На підставі зазначеної інформації Дружківське міське відділення управління припинило нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_2 з 01 березня 2017 року (з місяця, в якому скасовано довідку ВПО). В подальшому ОСОБА_2 до органу Фонду із заявою про продовження страхових виплат не звертався, тому страхові виплати з 01 березня 2017 року по день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не нараховувались , через що заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим на виробництві відсутня. ОСОБА_2 за життя дії Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про скасування про скасування відносно нього довідки ВПО та дії Фонду соціального страхування України в особі його робочих органів про припинення страхових виплат не оскаржив, тим самим здійснив своє волевиявлення та погодився з діями органів владних повноважень. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду про продовження виплат. ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивач як спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально обов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України №1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону грошовісуми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються зокрема із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Статтею 40 Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України». Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Суд першої інстанції вірно зазначив, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і, в розумінні положень статті 1227ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень даної статті (1227 ЦК України) має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом. Зазначений висновок узгоджується із позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19. Частиною 4 статті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). Тлумачення статті 1227ЦК Українисвідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК Українипроцедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на нарахування страхових виплат. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2022 року немає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 10 травня 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Агєєв