Постанова 4803 № 219/11680/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4020/24 Справа № 219/11680/21 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 219/11680/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні діїї, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Воронкова Д. В.,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні діїї. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 02.12.2020 року приватним нотаріусом Торецького районного нотаріального округу позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 56 557,31 грн. На підставі повідомлення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0574-05-8/17308 від 19.11.2020 року. Проте вказане повідомлення не відповідає дійсності, оскільки відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_2 в лютому 2015 року. Вважає дані дії відповідача не правомірними та просить суд зобов`язати відповідача надати суду розрахунок сум невиплаченої за життя пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2015 року по 03.05.2020 року та суми заборгованості по пенсії, яка залишилась невиплаченою станом на теперішній час, визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити їй недоотриману пенсію матері за весь період заборгованості, стягнути на її користь недоотриману пенсію матері за весь період заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Слов`янського міськрайоного суду Донецької області від 24 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , набуту в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4243 грн 16 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з лютого 2015 року по грудень 2017 в розмірі 40561 грн 54 коп. Провадження по справі в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати ОСОБА_1 залишку недоотриманої пенсії спадкодавця закрито. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з даним рішенням выдповыдач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про выдмову у адоволенні вимог позивача. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Бахмут (далі - Головне управління), як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. З 01.02.2015 виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_2 особисто до органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталась. За результатом розгляду звернення позивача до Головного управління та наданих документів Головним управлінням проведено нарахування суми недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 52314,15 грн за період з 16.12.2017 по 31.05.2020 з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058, яка виплачена ОСОБА_1 у березні 2021 року через відділення поштового зв`язку № 84511. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач просить скасувати як незаконне рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог. Таким чином, судове рішення в частині позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено - не оскаржується, та судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції слід залишенню без змін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02.12.2020 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 3469, ОСОБА_1 доводилася донькою ОСОБА_2 та отримала в порядку спадкування за законом після смерті матері спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 56557,31 грн за період з 11.11.2017 року по 31.05.2020 року, що належить спадкодавцю на підставі довідки Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2020 року № 0574-05-8/17308. 14.04.2021 року листом ГУ ПФУ № 0574-02-8/13008 представнику позивача було надано відповідь, що згідно ст. 46 Закону 1058, розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 11.11.2017 по 31.05.2020 складає 56557,31 грн. З довідки, виданої начальником Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2205 від 15.04.2021 року про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період з лютого 2015 року по травень 2020 року, пенсія останньої складає 97118,85 грн, розмір фактично виплаченої пенсії з грудня 2017 року по травень 2020 року 52314,15 грн. Відповідно до роздруківки з підпистеми «Призначення та виплати пенсій» вбачається, що пенсія ОСОБА_2 з лютого 2015 року по листопад 2017 року не нараховувалась, за період з грудня 2017 по травень 2020 складає 52314,15 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного їй спадкового майна у строки, що передбачені для виконання державою своїх позитивних соціальних зобов`язань. Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно положень ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(надалі - Закон). Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини 3 ст.52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення ч.ч.2, 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі № 428/10113/20. Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 02.12.2020 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 3469, ОСОБА_1 доводилася донькою ОСОБА_2 та отримала в порядку спадкування за законом після смерті матері спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 56557,31 грн за період з 11.11.2017 року по 31.05.2020 року, що належить спадкодавцю на підставі довідки Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2020 року № 0574-05-8/17308 (а.с. 11) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області фактично виплачено пенсію за період з грудня 2017 року по травень 2020 року у розмірі 52314,15 грн. Таким чином, встановивши, що позивач як спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину, має право на спадкове майно, тобто пенсію своєї матері за спірний період, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої за життя ОСОБА_2 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії у розмірі 4243,16 грн. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2023 року немає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: