Постанова 4804 № 243/7585/20

Єдиний унікальний номер 243/7585/20 Номер провадження 22-ц/804/1229/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/7585/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року (суддя Сидоренко І.О., повний текст рішення складений 27 листопада 2020 року), в с т а н о в и в : 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області помер його батько ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2019 року встановлено факт смерті його батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою фактичного місця проживання у м. Горлівка Донецької області. 29 листопада 2019 року Слов`янським міським відділом ДРАЦС на підставі зазначеного рішення суду позивачу видано свідоцтво про смерть його батька. 21 лютого 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Полєжаєвої Г.М. з метою отримання спадщини у вигляді сум страхових виплат, які батько не отримав за життя, а саме 143000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої умовами праці. На підставі зазначеного звернення нотаріусом заведено спадкову справу та відповідачу направлено запит з метою отримання довідки про розмір заборгованості за страховими виплатами. Згідно наданої відповідачем відповіді з 01 липня 2015 року потерпілому було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, тому відсутня заборгованість. За підрахунками позивача сума заборгованості за страховими виплатами за період з 01 липня 2015 року по день смерті його батька ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 143000 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь недоотримані за життя його батьком ОСОБА_2 страхові виплати за період з 01 липня 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 143000 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що право особи на отримання страхових виплат за державним соціальним страхуванням як складова частина на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Чинним законодавством не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи реєстрації як внутрішньо переміщеної. Відповідач Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення прийнято судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обгрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29 листопада 2019 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Горлівка Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25 березня 1965 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Горлівка Донецької області, його батьком є ОСОБА_2 (а.с.9). За життя спадкодавець ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області, та отримував відповідні щомісячні страхові виплати. Відповідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №595332262 від 21 лютого 2020 року слідує, що після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Полєжаєвою Г.М. відкрито спадкову справу за заявою спадкоємця ОСОБА_1 (а.с.8, 28-40). Згідно листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на обліку у Єнакіївському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З червня 2014 року м. Горлівка знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (з 30 квітня 2018 року операції об`єднаних сил), відділення свою діяльність там не здійснює. ОСОБА_3 як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У березні 2015 року ОСОБА_3 виплачено заборгованість за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. З 01 липня 2015 року потерпілому припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Надалі, потерпілий з 01 липня 2015 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , не набув статусу внутрішньо переміщеної особи та не звертався із заявою для продовження щомісячних страхових виплат до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, тобто не скористався своїм право на отримання страхових виплат. У зв`язку з чим нарахування щомісячних страхових виплат відділеннями не проводилось, а отже суму, що йому були нараховані та не виплачені Фондом відсутні (а.с.7). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що батько позивача ОСОБА_2 після закінчення строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи - 13 червня 2015 року за продовженням її дії до уповноваженого органу не звертався, з 01 липня 2015 року по день його смерті на обліку у Фонді не перебував і не звертався до відповідача із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду з наступних підстав. Призначення і виплата страхових виплат потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у відповідності з Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV . Згідно зі статтею 16 частини 1 пункту 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VІІІ, а також Законом України від 16 вересня 2014 року № 1680-VІІ «Про визначення окремих районі, міст, селищ, і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», м. Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. На підставі положень постанови правління Національного банку України «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06 серпня 2014 року № 466 банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв`язку, які є учасниками платіжних систем, зобов`язані призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою. У відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 07 листопада 2014 року № 595, відділення виконавчої дирекції Фону соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки переміщено із зони проведення АТО та зареєстровано у м. Краматорськ Донецької області. Згідно з наказом виконавчої дирекції Фонду від 26 червня 2017 року, діяльність відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області, припинено. Справи про страхові виплати внутрішньо переміщених осіб з незалежних від Фонду обставин залишились на тимчасово окупованій території Донецької області. Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №

509. Відповідно до частини 4 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Вищезазначена стаття Закону не поширюється на спадкоємців, тому їм страхові виплати не нараховуються. Аналогічна норма передбачена положеннями п. 8 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, згідно до якої особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451. У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підстава для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутись до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно із частиною 8 цієї статті, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії. Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі. У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутись за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення. З 09 вересня 2015 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 636 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни, зокрема до пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно з пунктом 6 цього Порядку, строк дії довідки становить 6 місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутись за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу. Оскільки батько позивача до уповноваженого органу за продовженням строку дії довідки на наступні шість місяців після 12 червня 2015 року не звертався, строк дії такої довідки закінчився 13 червня 2015 року. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області № 0503/8536/8536/16 від 14 грудня 2016 року, з 01 липня 2015 року припинено виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2312,15 грн., у зв`язку з закінченням терміну дії довідки ВПО, тобто за життя ОСОБА_2 , однак останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області № 0503/8536/18 від 14 грудня 2016 року, справу потерпілого ОСОБА_2 знято з обліку у зв`язку з закінченням терміну дії довідки (ВПО) з 30 червня 2015 року, з припиненням з 01 липня 2015 року всіх страхових виплат. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, посилаючись на те, що припинення страхових виплат відбулось у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи 30 червня 2015 року, за життя з приводу припинення виплати страхових сум ОСОБА_2 до відділення ФСС не звертався, зі смертю ОСОБА_2 припинилися його права та обов`язки. Але суд першої інстанції дійшов вказаного висновку помилково, виходячи з наступного. Згідно із статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частина перша статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 28 грудня 2014 року № 77-VII, визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України №1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Статтею 40 Закону України №1105-ХІV (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Спадкодавець ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Артемівську (нині Бахмуті) Донецької області, проте з липня 2015 року страхові виплати ОСОБА_2 відділенням ФСС були припинені у зв`язку із закінченням терміну дії довідка ВПО. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. У статті 38 Закону України №1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно із пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ) Кабінет Міністрів України визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації). Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VІІ, у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. При цьому частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом. До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної. Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам. Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях йдеться і в Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VІІІ (далі Закон № 2268-VІІІ). У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18). Аналіз вищенаведених норм права дає підстави зробити висновок, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону №1105-ХІV (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2021 року в справі №243/9109/19 (провадження № 61-137св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі №243/8684/19-ц (провадження № 61-22401св19). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вищевикладені положення законодавства свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З постанови Бахмутського (раніше Артемівського) міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області №0503/8536/8536/16 від 14 грудня 2016 року «Про припинення щомісячної страхової виплати» вбачається, що припинено виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідно частину втраченого заробітку в розмірі 2312,16 грн.(а.с.52). У вказаній постанові зазначено розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 на момент припинення виплат в сумі 2312,16 грн. Інших документів щодо розміру щомісячної страхової виплати в матеріалах справи відсутні. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення страхових виплат в порядку спадкування в сумі 140000 грн., не зазначив розрахунку та підстави, з яких він виходив зазначивши вказану суму в позові. Отже, апеляційний суд вважає, що спадкоємець ОСОБА_1 має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом за період з 01 липня 2015 року по 05 червня 2019 року в сумі 108979,81 грн., виходячи з розрахунку: щомісячна страхова виплата 2312,16 грн. х 47 місяців + (2312, 16 грн. : 30 днів х 4 дні). Враховуючи, що суд першої інстанції припустився порушень процесуального та матеріального закону, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з відповідача страхові виплати ОСОБА_2 в порядку спадкування в сумі 108979,81 грн. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи викладене, та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги, з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1119,80 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги у сумі 1669,66 грн. (а.с.88), що загалом складає 2789,46 грн. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення страхових виплат в порядку спадкування задовольнити частково. Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування за період з 01 липня 2015 року по 05 червня 2019 року в сумі 108979 (сто вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 81 коп. Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у сумі 2789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 46 коп. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич О.В. Халаджи