Постанова КЦС ВС № 569/6529/16-ц

Постанова Іменем України 09 червня 2021 року м. Київ справа № 569/6529/16-ц провадження № 61-7408св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест-Рівне», Товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат», Мале приватне підприємство «АПМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ ПЛЮС», треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в складі колегії суддів Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру. З аналогічними позовами 10 червня 2016 року звернувся до суду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , 02 грудня 2016 - ОСОБА_4 , 15 грудня 2016 року - ОСОБА_5 . Ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2016 року, від 24 січня 2017 року та від 15 березня 2017 року вказані позови об`єднані в одне провадження. 22 січня 2018 року ОСОБА_6 звернулась до суду із заявою про залучення до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2018 року задоволена. 31 травня 2018 року ОСОБА_7 звернувся з заявою про залучення до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, пред`явивши вимоги до ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат», МПП «АПМ», ТОВ «АПМ Плюс» та ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне» про скасування реєстрації права власності та визнання недійсними правочину, розпорядження міського голови та свідоцтва про право власності. Ухвалою Рівненського міського суду від 31 травня 2018 року ОСОБА_7 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Позивачі та треті особи мотивували свої вимоги тим, що вони проживають у квартирах № № НОМЕР_10, НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , АДРЕСА_5 , який на момент подання позову належить на праві власності ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне». Зазначають, що 30 червня 1993 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (продавець) та організація орендарів «Рівненського ДБК» (покупець) уклали договір купівлі-продажу державного майна № 11, за яким покупець придбав цілісний майновий комплекс орендного підприємства «Рівненського ДБК», що в подальшому стало підставою для реєстрації права власності на будинок (гуртожиток) АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат». Разом з тим, позивачі вважають, що будівля гуртожитку не передавалася та не могла бути передана у власність Рівненського ДБК за договором від 30 червня 1993 року, оскільки гуртожиток уведено в експлуатацію у вересні 1993 року, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_6 не існувало як об`єкта нерухомого майна. У зв`язку з незаконним набуттям ЗАТ «Рівненський ДБК» права власності на гуртожиток усі подальші правочини щодо його відчуження та відповідні правовстановлюючі документи є незаконними та підлягають визнанню недійсними. Зазначають, що незаконна зміна власника гуртожитку порушує права та законні інтереси позивачів як його постійних мешканців, які внаслідок протиправних дій відповідачів позбавлені, зокрема, права на приватизацію квартир у гуртожитку. З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивачі просили суд: - визнати незаконною та недійсною реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат», оформлену реєстраційним посвідченням від 20 травня 1997 року, виданим Рівненським обласним БТІ, на підставі договору купівлі-продажу №11 від 08 липня 1993 року та свідоцтво про право власності НОМЕР_15 від тієї ж дати; - визнати недійсним договір купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладений між ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та ПП «АПМ»; - визнати недійсним розпорядження міського голови № 622-р від 15 червня 2012 року «Про оформлення права власності на квартири»; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15 червня 2012 року, яким посвідчувалось право власності ТОВ «АПМ ПЛЮС» на квартири за № № НОМЕР_10, НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , АДРЕСА_5 ; - визнати недійсними свідоцтва про право власності на вказані квартири, видані ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне». Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено: - визнано незаконною та недійсною реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат», оформлену реєстраційним посвідченням від 20 травня 1997 року, виданим Рівненським обласним БТІ, на підставі договору купівлі-продажу №11 від 08 липня 1993 року та свідоцтво про право власності НОМЕР_15 від тієї ж дати; - визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладений між ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та ПП «АПМ»; - визнано недійсним розпорядження міського голови № 622-р від 15 червня 2012 року «Про оформлення права власності на квартири»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15 червня 2012 року, яким посвідчувалось право власності ТОВ «АПМ ПЛЮС» на квартири за № № НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , АДРЕСА_5 ; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_3 , видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_5 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_4 , видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_5 , видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_8 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_6 , видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою М. Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_7 , видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою М. Ж, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_10 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне»; - визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: НОМЕР_8 , видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою М. Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_11 за ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне». Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватизація будинку АДРЕСА_6 та подальше відчуження квартир у ньому впливає на права та обов`язки позивачів, які протягом тривалого часу проживають у таких квартирах на законних підставах. Суд зробив висновок, що реєстрація права власності на гуртожиток за ЗАТ «Рівненський ДБК» на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 11 від 08 липня 1993 року та свідоцтва про власність, виданого регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 09 липня 1993 року, є незаконною, оскільки вказаними документами не передбачалося набуття організацією орендарів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у власність будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 . При цьому гуртожиток уведено в експлуатацію у вересні 1993 року, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу гуртожитку як об`єкта нерухомого майна не існувало. Суд відхилив доводи відповідачів про те, що в акті приймання-передачі майна наявні відомості про передачу незавершеного будівництвом об`єкта, посилаючись на те, що вартість такого об`єкта не визначалася та не ввійшла до ціни за договором № 11 від 08 липня 1993 року, що свідчить про ненабуття Рівненським ДБК права власності на гуртожиток. Подальше відчуження окремих квартир та внесення їх до статутного капіталу юридичних осіб суд визнав таким, що спрямоване на ухилення від передання квартир для приватизації мешканцям гуртожитку, що є підставою для визнання незаконними та недійсними таких правочинів та відповідних правовстановлюючих документів. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційні скарги МПП «АПМ», ТДВ «Рівненський домобудівний комбінат», регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (кожному окремо) в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне» про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право власності на квартири, які перебувають у користуванні кожного з позивачів. ОСОБА_7 відмовлено в задоволені позовних вимог до ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне», ТДВ «Рівненський домобудівний комбінат», МПП «АПМ», ТОВ «АПМ ПЛЮС» про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсною реєстрації права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат», визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року, визнання недійсним розпорядження міського голови № 622-р від 15 червня 2012 року «Про оформлення права власності на квартири» та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності від 15 червня 2012 року. Апеляційний суд виходив із того, що підписавши заяву ОСОБА_7 про залучення до участі в справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично заявили додаткові позовні вимоги, навели додаткові підстави для задоволення позову та змінили коло відповідачів, що не передбачено чинним процесуальним законодавством. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, апеляційний суд уважав за можливе розглядати позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та вимоги третьої особи ОСОБА_6 у первісно заявленій редакції. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачав порушень вимог законодавства в частині проведеної реєстрації права власності на гуртожиток за ЗАТ «Рівненський ДБК» та встановив, що на момент проведення приватизації орендного підприємства гуртожитки не відносилися до об`єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність громад, а тому могли бути включені до майна підприємств, які підлягали приватизації. Суд уважав, що на час звернення до суду права позивачів та третіх осіб на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку, в яких вони мешкають, не є порушеними, оскільки вони цього права не набули, однак воно може у них виникнути в майбутньому, за умови передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади та у випадку прийняття місцевою радою рішення про дозвіл на приватизацію житлових приміщень. Аргументи учасників справи У квітні 2019 року ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову апеляційного суду й просили її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд: - дійшов помилкового висновку, що приватизація будинку АДРЕСА_6 та подальше відчуження квартир у ньому не впливає на права та обов`язків позивачів як мешканців гуртожитку, розташованого за вказаною адресою; - безпідставно вважав, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; - не врахував, що будівля гуртожитку не входила до переліку майна, яке було приватизовано на підставі договору купівлі-продажу № 11 від 08 липня 1993 року; - не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про приватизацію державних підприємств» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»; - не звернув увагу на те, що ЗАТ «Рівненський ДБК» не набуло право власності на гуртожиток у передбачений законом спосіб, а тому всі подальші дії щодо його відчуження є неправомірними; - безпідставно не розглянув усі позовні вимоги, пред`явлені позивачами, не врахувавши заяву про зміну предмета позову. У липні 2019 року до Верховного Суду від ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат», МПП «АПМ», регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , а в серпні 2019 року - відзив регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на касаційні скарги інших позивачів, в яких відповідачі просили залишити скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що суд зробив правильний висновок про дотримання відповідачами норм законодавства при приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненський домобудівний комбінат» та його подальшого відчуження. Указують, що матеріалами справи об`єктивно підтверджується факт належності гуртожитку по АДРЕСА_6 до складу зазначеного цілісного майнового комплексу. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року до завершення розгляду касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційними скаргами ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . В задоволенні клопотань про зупинення виконання постанови апеляційного суду відмовлено, оскільки виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року вже зупинено ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 1 червня 1993 року № 62 проведено приватизацію державного майна орендного підприємства «Рівненський домобудівельний комбінат» шляхом викупу. За результатами інвентаризації орендованого державного майна орендного підприємства «Рівненський домобудівельний комбінат» 30 червня 1993 року комісією з інвентаризації та оцінки орендного державного майна підприємства підготовлено, а Фондом затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Організація орендарів домобудівельного комбінату уклала з Фондом державного майна України по Рівненській області договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненський ДБК» від 08 липня 1993 року №11, за яким покупець придбав майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненський домобудівельний комбінат. 09 липня 1993 року на підставі договору купівлі-продажу Фондом державного майна України по Рівненській області видав свідоцтво про власність НОМЕР_15 на майно цілісного майнового комплексу. За актом оцінки вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненський ДБК» становить 976 065 крб, яка складається із: залишкової вартості основних засобів (217 850 крб); запаси та активи (за вирахуванням зносу малоцінних і швидкозношуваних активів (507 020 крб)); фінансові активи з урахуванням перекриття заборгованості(-9 734 крб); капітальні вкладення та аванси за вирахуванням вартості незавершеного будівництва (260 929 крб). Згідно відомості розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва станом на 01 червня 1993 року вартість незавершеного будівництва, капітальних вкладень становить 260 929 крб, спірний гуртожиток у ньому значиться під № 10, його вартість складає 31 052 крб. 30 вересня 1993 року введено в експлуатацію 90-квартирний гуртожиток для малосімейних АДРЕСА_17 за поштовою адресою: АДРЕСА_6 . ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат» є правонаступником організації орендарів «Рівненський ДБК», орендного підприємства «Рівненський ДБК», ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат». Позивачі, а також ОСОБА_8 , членами сім`ї якого є треті особи із самостійними вимогами по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , працювали на Рівненському домобудівному комбінаті та в 1994 році отримали житло в гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_6 , а саме: позивачу ОСОБА_1 надано квартиру № НОМЕР_12 , ОСОБА_2 - квартиру № НОМЕР_11 , ОСОБА_3 - квартиру № НОМЕР_10 , ОСОБА_4 - квартиру № НОМЕР_13 , ОСОБА_5 - квартиру № НОМЕР_14 , третім особам із самостійними вимогами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надано квартиру № НОМЕР_16 . На підставі договору купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року ЗАТ «Рівненський ДБК» відчужило гуртожиток на користь МПП «АПМ». За цим договором продавець продає, а покупець придбаває: гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_15 за 352 512 грн; гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_6 за 120 104 грн; цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_16 за 227 6015 грн. Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 26 травня 1998 року гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_6 переданий від ЗАТ «Рівненський ДБК» до МПП «АПМ», реєстрація права власності на гуртожиток за яким проведена Рівненським обласним БТІ 01 червня 1998 року, про що видане реєстраційне посвідчення та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-96 за реєстровим № 396. 09 лютого 2012 року МПП «АПМ» як один із засновників ТОВ «АПМ ПЛЮС» внесло до статутного фонду ТОВ «АПМ ПЛЮС» 13 квартир по АДРЕСА_6 , у тому числі і 6 квартир, в яких були прописані позивачі та треті особи в справі. 15 червня 2012 року видано розпорядження міського голови №622-Р «Про оформлення права власності на квартири», відповідно до якого оформлено право приватної власності на ряд квартир в гуртожитку для сімейних по АДРЕСА_15 та квартири № № НОМЕР_17 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_23 , НОМЕР_14 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_16 , АДРЕСА_8 . 15 червня 2012 року виконком Рівненської міської ради видав ТОВ «АПМ Плюс» свідоцтва про право власності на квартири № НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_23 , НОМЕР_14 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_16 , АДРЕСА_8 . Право власності за ТОВ «АПМ Плюс» на вказані квартири у цьому гуртожитку зареєстровано 15 червня 2012 року КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації». 13 вересня 2013 року реєстраційна служба Рівненського МУЮ Рівненської області провела державну реєстрацію права власності ТОВ «АПМ Плюс» на квартиру НОМЕР_12 ; 25 вересня 2013 року - на квартиру НОМЕР_16 , 26 вересня 2013 року - на квартири № № НОМЕР_14 , НОМЕР_11; 07 жовтня 2013року на квартиру НОМЕР_13 та квартиру № НОМЕР_10 як окремі об`єкти права власності. У подальшому ТОВ «АМП Плюс» виступило засновником ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне», якому були видані свідоцтва про право власності на квартири гуртожитку для малосімейних, в яких проживають позивачі та треті особи, законність видачі яких останні оспорюють.

Позиція Верховного Суду Касаційні скарги подані до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. За результатами розгляду касаційних скарг колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, третьої статті 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частини перша, шоста статті 367 ЦПК України). У справі, що переглядається, протягом 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися в суд із позовами до ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне», пред`явивши позовну вимогу про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на квартири, які на праві користування належать кожному з позивачів. 31 травня 2018 року ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою (т. 3, а. с. 107) про залучення до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, пред`явивши вимоги до ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат», МПП «АПМ», ТОВ «АПМ Плюс» та ТОВ «Пріоритетінвест-Рівне» про скасування реєстрації права власності та визнання недійсними правочину, розпорядження міського голови та свідоцтва про право власності. Указана заява задоволена та ухвалою Рівненського міського суду від 31 травня 2018 року ОСОБА_7 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Крім того, 31 травня 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 подали окрему спільну заяву в порядку статті 49 ЦПК України, в якій змінили предмет позову, не змінюючи його підстави, заявивши позовні вимоги про визнання незаконною реєстрації права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та визнання недійсними договору купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладеного між ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та МПП «АПМ», розпорядження міського голови № 622-р від 15 червня 2012 року «Про оформлення права власності на квартири» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 (т. 3, а. с. 111-116). Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання позивачами заяви про зміну предмета позову, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. За змістом частини другої статті 31 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення позивачів до суду з позовними заявами, крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов. Аналіз матеріалів справи свідчить, що на момент подання позивачами заяви про зміну предмета позову розгляд справи по суті не розпочався, а з набранням чинності Законом України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» розгляд справи не переведено в підготовче провадження. З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано прийняв заяву від 31 травня 2018 року, підписану позивачами та третіми особами з самостійними вимогами щодо предмета спору, про зміну предмета позову до розгляду та вирішив спір за позовними вимогами, викладеними в редакції вказаної заяви. Апеляційний суд помилково вважав, що зміна предмета позову відбулася шляхом підписання позивачами заяви ОСОБА_7 про залучення до участі в справі в якості третьої особи, не врахувавши, що така зміна здійснена позивачами в порядку частини третьої статті 49 ЦПК України шляхом подання окремої заяви. З огляду на викладене апеляційний суд не розглянув спір по суті, оскільки в порушення положень статті 367 ЦПК України переглянув справу не в межах вимог, які були пред`явлені в суді першої інстанції, та не вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконною реєстрації права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та визнання недійсними договору купівлі-продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладеного між ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» та МПП «АПМ», розпорядження міського голови № 622-р від 15 червня 2012 року «Про оформлення права власності на квартири» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 . При цьому апеляційний суд не дослідив та не встановив обставини, якими позивачі обґрунтовували вказані позовні вимоги. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та не переглянув рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати. Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року втрачає законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов