LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд440/727/21

від 16.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року по справі № 440/727/21 - залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 р. Справа № 440/727/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року по справі № 440/727/21 (головуючий 1 інстанції Костенко Г.В.) за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 , як інваліда війни від 25.11.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № НОМЕР_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні ОСОБА_1 , як інваліда війни від 25.11.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № НОМЕР_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення ОСОБА_1 №ФИ-11631790 від 25.11.2020 до повноважень якої входить вирішення викладених питань у зверненні - згідно вимог п.3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян"; - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання відповіді за підписом Голови Національної поліції України Клименко І.В. або особи яка виконувала її обов`язки; - зобов`язати Національну поліцію України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як інваліда війни реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 25.11.2020, вжити заходи реагування з урахуванням обставин встановлених судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені у зверненні № ФИ-11631790 від 25 листопада 2020 року факти проігноровані та залишені поза увагою відповідачем, зокрема, щодо неефективності проведеної реформи поліції. Станом на дату звернення до суду відповідь на вказане звернення позивачу не надійшла та заходів реагування не вжито, у зв`язку з чим відповідачем допущено порушення вимог статей 7, 15, 19 та 20 Закону України "Про звернення громадян". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25 листопада 2020 року реєстраційний номер №ФИ-11631790. Зобов`язано Національну поліцію України розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 листопада 2020 року реєстраційний номер №ФИ-11631790 і надати відповідь на це звернення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, особою з інвалідністю 2 групи, має статус ветерана війни, що підтверджується наявними у справі копіями паспорту ОСОБА_1 , посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту Подільської районної у м. Полтаві ради (а.с.11). 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 направив через Урядовий контактний центр звернення (реєстраційний номер ФИ-11631790 від 28.07.2020), адресоване особисто Голові Національної поліції України ОСОБА_2 (а.с.13), в якому зазначив наступне: "Керуючись ст.40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що зі статті Термин секси-реформы тут не к месту: посол Евросоюза напомнил о 15 млрд евро, потраченых ЕС на Украину розміщеної за адресою https://sud.ua/ru/news/publication/185369-termin-seksi-reformy-tut-ne-k-mestu-posol-evrosoyuza-napomnil-o-15mlrd-evro-potrachennykh-es-na-ukrainu. У вказаній статті зазначено, що ОСОБА_3 в Украине Матти Маасика на форуме коалиции Ранимационный пакет реформ" "Диалоги о реформах: на пути к Вильнюсу" в 17 ноября указал, что Евросоюз скоро публикует отчет в котором даст оценку Украине по внедрению реформ. Когда будет проводится оценка, ориентируемая не только на своих экспертов, но и на ту информацию, которою получают за счет взаимодействия с гражданским обществом. Неефективність проведених реформ підтверджується статтею Украина лидер в Европе по уровню преступности "https://sud.ua/ru/news/adroad/174107-ukraina-lider-v-evrope-po-urovnyu-prestupnosti згідно якої Україна офіційно очолила рейтинг країн з найкращим рівнем злочинності в Європі, передає Numbeo. Тому зазначте питання, щодо першого місця рівня злочинності, вимагаю довести Послу Європейського Союзу в Україні ОСОБА_4 офіційно. У зв`язку з вищевикладеним прошу Вас ініціювати проведення перевірок по кожному факту окремо з ініціювання притягнення до відповідальності винних осіб та надання мені завірених належним чином копій матеріалів перевірок. Наголошую, що в своїх неодноразових зверненнях та офіційних позиціях я стверджував про неефективність проведеної реформи поліції, хоча влада постійно стверджувала, що реформа в поліції є не ефективнішою, що не відповідає дійсності та підтверджено статтями в ЗМІ, публікаціями в Ютубі та рішення судів винесених на мою користь близько понад 50 рішень, якими визнано бездіяльність та незаконність дій працівників поліції. Наголошую, що Держава Україна є небезпечною країною з найвищим рівнем злочинності у світі, що є прямим порушенням моїх прав, адже Україна не змозі забезпечити безпеку громадян, а тому прошу вирішити питання про надання мені матеріальної компетенції в розмірі 30 мільйонів по зазначеним фактам бездіяльності Влади. Відповідь надати змістовну з урахуванням ст.ст.2,3,5,8,10,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ". Листом від 15 грудня 2020 року за вих.№15516/01/25-2020, за підписом Голови Національної поліції України Клименка І.В., надано відповідь на звернення позивача: від 24.11.2020 №ФИ-11630608, №ФИ-11630603, від 25.11.2020 №ФИ-11631790, №ФИ-11633753, №ФИ-11631833 (а.с.32). Зокрема позивача проінформовано, що у зверненнях, а також у джерелах інформації, на які посилався заявник, не викладено суті порушеного питання, а саме інформації щодо дій конкретних осіб, зокрема працівників поліції, у зв`язку з чим встановити, перевірити або дослідити факти порушень не виявляється можливим. Крім того повідомлено, що питання відшкодування шкоди, завданої державою України внаслідок неналежного, на думку заявника, проведення реформ, підлягає вирішенню в судовому порядку. Вважаючи, що відповідачем неналежно здійснено розгляд звернення номер №ФИ-11631790 від 25.11.2020, не вжито необхідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні, не надано відповіді на звернення за підписом Голови Національної поліції України або особи яка виконувала її обов`язки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що в спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 25.11.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № НОМЕР_1 . Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 5 розділу ІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким встановлено поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону визначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Пунктом 2 ч. 2 ст. 7 цього Закону визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків. Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 виданого Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтава ради, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року /далі - Закон №393/96-ВР (у відповідній редакції)/. Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Статтею 5 вказаного Закону встановлені вимоги до звернення, а частинами першою та третьою статті 7 цього Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Оскільки звернення позивача від 25 листопада 2020 року (реєстраційний номер ФИ-11631790) відповідає вимогам статті 5 Закону України "Про звернення громадян", то в силу положень статті 7 цього Закону мало бути розглянуто у встановленому законом порядку. Так, питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею статті 15 Закону №393/96-ВР. Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Частиною 4 статті 15 Закону №393/96-ВР визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, у тому числі, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Зміст наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв. Також відповідно до пунктів 1 та 3 розділу І Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року №930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за №1493/31361 (далі Порядок №930), цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян. Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження". Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами. Відповідно до пунктами 3, 5, 6, 12 та 13 розділу IV Порядку №930 рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються. Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу. Пунктом 14 розділу IV Порядку №930 встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян. Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника. З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку. Суд зазначає, що в спірних правовідносинах обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року (справа №826/11164/16). Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів надання відповіді позивачу на його звернення 25.11.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № НОМЕР_1 . У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 надано письмову відповідь, яка направлена простим поштовим відправленням (відповідно до правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (а.с.24). Позивач у позові зазначає, що відповіді на свій запит він не отримав. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на звернення позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Разом з тим, жодного з вказаних документів, як і будь яких інших документів на підтвердження фактичного направлення позивачу відповіді на його звернення відповідачем до суду не надано. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 25.11.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 25.11.2020 реєстраційний номер №ФИ-11631790 і надати відповідь на це звернення. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року по справі № 440/727/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»