Постанова 4822 № 727/10731/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2021 року м. Чернівці Справа № 727/10731/20 Провадження №22-ц/822/581/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М. суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б. секретар Герман Я.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2021 року, головуючий у І-й інстанції Одовічен Я.В., ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авентус Україна» про захист прав споживача. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16 березня 2020 року під час укладення кредитного договору №2148213 між нею та ТОВ «Авентус Україна» було порушено вимоги законодавства про захист прав споживачів, а саме, застосовано нечесну підприємницьку практику до позивача у формі введення в оману стосовно процедури укладення договору. Так, правовідносини щодо укладення та виконання договору, укладеного між нею, як фізичною особою, та відповідачем, як фінансовою установою, щодо надання фінансової послуги у вигляді споживчого кредиту є предметом регулювання законодавства про захист прав споживачів. Зазначала, що 24 вересня 2020 року з метою отримання повної інформації по кредиту, з`ясування підстав для нарахування пред`явлених відповідачем грошових вимог, вона звернулась до ТОВ «Авентус Україна» із заявою про надання належним чином засвідченої копії кредитного договору. 16 жовтня 2020 року відповідачем їй було надано відповідь, до якої долучено копію кредитного договору. Однак, копія зазначеного договору не містить обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством для даної категорії договорів. Зокрема, надана копія кредитного договору не засвідчена сторонами у встановленому Законом порядку та в порушення вимог п.11 ч. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить підписи сторін. Вказувала на те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Для використання електронного підпису, як одного з аналогів власноручного підпису, за правилами ст. 207 ЦК України між сторонами має бути укладена письмова угода, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Проте, копії такої угоди відповідачем їй надано не було. При укладенні кредитного договору було порушено вимоги законодавства щодо форми укладення кредитного договору, що зумовлює його нікчемність. Окрім того, надана ТОВ «Авентус Україна» разом із відповіддю копія кредитного договору не підписана обома сторонами та не надавалася їй під час укладення договору. Кредитний договір не підтверджує волевиявлення сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, а також не забезпечує ідентифікацію сторін кредитного договору та цілісність документа. За таких умов, дії відповідача щодо нарахування відсотків за кредитним договором є такими, що вводять її в оману відносно чинності договору та є нечесною підприємницькою практикою. Просила встановити нікчемність кредитного договору №2148213 від 16 березня 2020 року, сторонами якого є ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ; визнати нечесною підприємницькою практикою дії ТОВ «Авентус Україна» щодо нарахування процентів за нікчемним кредитним договором №2148213 від 16 березня 2020 року; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за нікчемним кредитним договором №2148213 від 16 березня 2020 року шляхом зобов`язання сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання кредитного договору, з урахуванням вже здійснених розрахунків. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2148213 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, що підтверджується довідкою про розрахунки за договором №2148213 про надання коштів у позику від 19 січня 2021 року. З індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту вбачається, що вона містить персональні дані ОСОБА_2 , зокрема, її паспортні дані та номер картки платника податків, які відповідають відомостям її паспорта та картки платника податків, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач, укладаючи спірний договір, діяла добровільно, розуміла його зміст, тобто природу вчиненого правочину; була ознайомлена з наслідками вчинених дій, її волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі. Будь-яких невідповідностей вимогам цивільного законодавства положення оспорюваного правочину не містять. Укладений між сторонами кредитний договір №2148213 від 16 березня 2020 року не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, та спрямований на реальне настання правових наслідків. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2148213 (а.с.18-21). Відповідно до умов договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, небхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п.1.1 Договору). На умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5 000 грн; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту вказується в графіку платежів; мета кредиту: споживчі потреби; тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору; стандартна процентна ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 Договору (п.1.2 п.1.5 Договору). В примірнику кредитного договору, який міститься в матеріалах справи, наявний підпис директора ТОВ «Авентус Україна». У реквізитах споживача ОСОБА_2 зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С154692, 16 березня 2020 року о 18 год. 53 хв. 44 (а.с.20). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З указаного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Матеріалами справи підтверджено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (частина перша статті 2 ЦПК України). Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з пропозицією ТОВ «Авентус Україна» на укладання договору про використання аналогового власноручного підпису для вчинення правочинів, Паспортом споживчого кредиту, та відповідним примірником кредитного договору, Правил надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману. З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем, кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності оспорюваного кредитного договору є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються матеріалами справи. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2021 року - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Б. Перепелюк