Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/5254/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3110/26 Справа № 214/5254/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 214/5254/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-БАНК», уклала з позивачем кредитний договір № А412СТ155101153965 щодо надання останній кредиту в розмірі 41 048 грн, строком на 36 місяців (тобто до 17.07.2024 року), зі сплатою процентів у розмірі 75,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому в договорі, однак, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами згідно договору. Станом на 28.05.2025, заборгованість відповідачки за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 44 198 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 36100,85 грн, загального залишку заборгованості за відсотками - 8097,15 грн., яку позивач просив суд стягнути на свою користь та вирішити питання про відшкодування відповідачкою судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. Відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог з цих підстав. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні позовної заяви АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ «АКЦЕНТ-БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції використовує шаблонне рішення для старих кредитів за програмою кредитна картка (поточний рахунок з кредитним лімітом) та навіть не звернувши увагу, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором № А412СТ155101153965, за яким надана фіксована сума кредиту, визначено розмір відсотків та порядок повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування. В оскаржуваному рішенні суду описано типові кредитні картки, але ця справа не стосується кредитної картки, але суд навіть не дивився на це, просто в «шаблоні» змінив прізвище відповідача і все. Фактично судом не вирішено спір по суті та не надано належної оцінки всім обставинам справи та не встановлено, які правовідносини виникли між сторонами та якими нормами парва вони врегульовані. Позивач зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог надав належні та допустимі докази по справі, в тому числі розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, з яких вбачається отримання відповідачкою кредитних коштів. Зазначає, що Договір підписано боржницею за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку, а тому сторонами досягнуто всіх істотних умов договору та він підлягає виконанню. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2021 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № А412СТ155101153965, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого договірні сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Зокрема, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитного договору, в розмірі Кредитного ліміту у розмірі 41048,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, зі строком повернення до 16.11.2024 року, терміном на 40 місяців. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки у розмірі 75 річних . Станом на 28.05.2025 року, заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 44198 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 36100,85 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками складає 8097,15 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того. що позивачем не доведено належними доказами, що відповідачка ОСОБА_1 дійсно отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, згідно Анкети-заяви від 15.08.2016 року, яка в матеріалах справи відсутня, зазначені позивачем обставини суперечать наданим банком доказам, в тому числі Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 17.07.2021 року. Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності у справі, суд зазначив, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно достатті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 181 ГК України, господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України). Як убачається з матеріалів справи, що 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 власноруч підписала Анкету-заява, у якій зазначила, що відповідачка згодна з тим, що ця Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено також, що вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг, згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту; зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті А-банку. Анкета-заява свідчить про те, що відповідачка погодилася на банківське обслуговування АТ «А-БАНК». 17 липня 2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-БАНК», шляхом накладення електронного підпису, підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А412СТ155101153965, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, Паспорт споживчого кредиту. Згідно з Заявою, відповідачці надається строковий кредит на 36 місяців, у розмірі 41 048 грн. (тобто до 17.07.2024 року). Процентна ставка 75 % річних. Відповідно до п. 9 Заяви, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235209768231. Згідно з п. 11 Заяви, погашення заборгованості здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Паспорт споживчого кредиту містить аналогічну зазначеній у Заяві інформацію щодо кредитування. Отже, за встановленими у справі обставинами, 17 липня 2021 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону "Про електронну комерцію", АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачці грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб. У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N

75. Відповідно, виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19). Таким чином, виписка з карткового рахунку, яка додана до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, і часткове повернення отриманих коштів у кредит. Виписка по рахунку містить інформацію по картці, яка була видана відповідачці згідно довідки, наданої банком. Крім того, на підтвердження обставини видачі кредиту, позивач надав меморіальний ордер № TR.18408472.15876.69216 від 17.07.2021, згідно якого грошові кошти у розмірі 41048.00 UAH перераховано на рахунок НОМЕР_2 . Призначення платежу: видача кредиту згідно договору № A412CT155101153965 від 17/07/2021. Отже, у цій справі позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачкою кредитного договору, надання позичальниці кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення останньою виконання взятих на себе зобов`язань, що відповідачкою не спростовано. Встановивши факт існування невиконаних позичальницею кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 159/2146/15-ц (провадження N 61-20113св18)). Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивач довів належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачкою кредитного договору, як і те, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх його істотних умов, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами. Виписка по картковому рахунку та меморіальний ордер, які надані банком свідчать про те, що відповідачка користувалася кредитними коштами. Наведені вище обставини відповідачкою, усупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між банком та ОСОБА_1 кредитних правовідносин. Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610,611 ЦК України). Отже за встановлених судом обставин справи, 17 липня 2021 року між позивачем та відповідачкою укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом, умови якого АТ «А-БАНК» були виконані, однак відповідачеп у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернула. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Встановлено, що відповідачу надано строковий кредит у розмірі 41 048 грн., строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за корситування кредитними коштами у розмірі 75 % річних. Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився 17 липня 2024 року, то у банка наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, по вказану дату включно. Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника. Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредит, однак, остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість. Колегією суддів перевірено розмір заборгованості за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами кредитного договору № A412CT155101153965 від 17 липня 2021 року, який підписано сторонами. На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № A412CT155101153965 від 17 липня 2021 року у розмірі 44 198 грн., яка складається з наступного: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 36100,85 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками - 8097,15 грн. Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пропуском позивачем АТ «А-БАНК» строків позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Так, частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). При цьому, за приписами положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який мав місце з 02.04.2020 по 30.06.2023. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. І лише 4 вересня 2025 року набув чинності Закон № 4434-IX від 14.05.2025, який скасовує зупинення перебігу строків позовної давності на час воєнного стану. Отже строки, які були призупинені через карантин та воєнний стан (з 2 квітня 2020 року), поновлюють свій перебіг. Відтак, при розгляді справи не було встановлено пропуску строків позовної давності щодо вимог у цій справі з боку позивача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «А-БАНК» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 6 056 грн. (2 422,40 грн. + 3 633,60 грн. = 6 056 грн.), що є пропорційним до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза Кредитним договором № A412CT155101153965 від 17 липня 2021 року задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»заборгованість за Кредитним договором №№ A412CT155101153965 від 17 липня 2021 року, станом 28 травня 2025 року, у розмірі 44 198 (чорок чотири тисячі сто дев`яносто вісім) гривень 00 (нуль) копійок, яка складається з наступного: 36 100 гривень 85 копійок - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 8 097 гривень 15 копійок - загальний залишок заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»судові витрати у справі у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року. Головуючий: Судді: