Постанова 4856 № 240/1757/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1757/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 15 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" про визнання протиправним та скасування протоколу, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" (далі ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ"), в якому просив: -визнати протиправним та скасувати протокол №7/1-2020 від 04.08.2020 засідання комісії із соціального страхування ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ"; -стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" 15 508,66 гривень, як державну соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності; -стягнути з ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" 5 000 гривень за понесену моральну шкоду. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного судового рішення. При цьому, апелянт посилаючись на ряд рішень Верховного Суду у справах № 646/8467/15-ц, № 280/1539/15-ц, № 490/9823/16-ц та №201/11696/18, вважає, що даний спір містить ознаки публічно-правового. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. За приписами ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, із наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що комісія із соціального страхування ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ не здійснювала владних управлінських функцій на підставі законодавства, а протокол №7/1-2020 від 04.08.2020 засідання комісії із соціального страхування товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначеннями наведеними в пунктах 1,2 та 7 частини першої статті 4 КАС України: -адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; -публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; -суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст.19 КАС України). Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. За висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/772/18, від 05.06.2019 у справі № 806/1640/17, від 27.11.2019 у справі № 923/236/19 від 20.11.2019 у справі №815/4031/15 та у постановах Верховного Суду від 27.05. 2021 у справі № 826/5713/17, від 16.02. 2021 у справі № 415/1461/16-а, від 26.05.2021 у справі №813/2806/17. Так, у справі що розглядається, спір виник щодо неправомірного, на думку позивача, рішення відповідача, оформленого протоколом №7/1-2020 від 04.08.2020 засідання комісії із соціального страхування. В той же час, юридична особа ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" не є суб`єктом владних повноважень, в розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України, а спір який виник між сторонами не містить ознак публічно-правового. Стосовно посилання позивача на постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 646/8467/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 280/1539/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 490/9823/16-ц та від 26.06.2019 у справі №201/11696/18, спори в яких пов`язані з реалізацією права на отримання допомоги по тимчасовій працездатності та результатами розгляду яких Верховний Суд дійшов висновку, що останні розглядаються в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15ц, подібний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 755/10947/17 вказала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Варто звернути увагу і на те, що у справах на які посилається апелянт, однією із сторін виступає державний орган соціального страхування, тоді як у даній справі відповідачем є юридична особа приватного права. Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413). Зважаючи на суб`єктний склад правовідносин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 170, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.