Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/6011/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6011/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 14 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-0 в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції; - поновити ОСОБА_1 на службі у розпорядженні Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві; - стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.05.2005 по 28.02.2018 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 07.02.2021 №43. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, встановлено ст. 122 КАС України. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що про порушення свого права дізнався з часу оприлюднення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №240/229/20 в ЄДРСР, тобто з 29.03.2021. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст.122 КАС України. Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частинами 2 і 5 зазначеної статті встановлено загальний та спеціальний строк звернення до суду, зокрема для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин застосовується спеціальний строк звернення до суду - один місяць. При цьому, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Апеляційний суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. З аналізу норм процесуального законодавства можна дійти висновку, що вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржуваного рішення. Саме такий критерій закріплений статтею 122 КАС України, а передбачена можливість поновлення таких строків не має автоматичного характеру у разі зазначення особою про його пропуск, як на її думку, з поважних причин або доведення наявності підстав для задоволення позову. При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Тож, позивач подав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, де в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду вказав, що місячний строк звернення до суду після звільнення з податкової міліції пропущений з поважних причин, оскільки Державна податкова адміністрація у м.Києві при звільненні позивача не повідомила про наявність заборгованості з грошового забезпечення. При звільненні з посади не було видано грошовий атестат. При цьому, про порушення свого права позивач дізнався з часу оприлюднення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №240/229/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 29.03.2021, а 07 квітня 2021 року звернувся до суду. Суд звертає увагу апелянта на те, що прийнятий відносно нього наказ є актом індивідуальної дії та безпосередньо стосується припинення проходження позивачем публічної служби. Оскільки саме з цього часу трудові відносини припинилися, то саме позивач є особою, яка зацікавлена в його оскарженні у разі незгоди, у визначені законом строки. При цьому, реалізація позивачем права на оскарження підстав несвоєчасного розрахунку при його звільненні залежить виключно від його власного волевиявлення. В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України, а наявність підстав для його поновлення не доведено. Доводи апелянта про те, що про порушення свого права він дізнався з часу оприлюднення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №240/229/20 в ЄДРСР, тобто з 29.03.2021, колегія суддів оцінює критично. Адже, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово після звільнення звертався до суду, в тому числі і з позовом про поновлення його на роботі, про виплату грошового забезпечення та компенсаційних виплат за час проходження служби (справи №2-п-357/06, №806/822/16, 240/359/19). Наявність вищезазначений судових спорів спростовує доводи апелянта про те, що йому з 2005 року по 29.03.2021 не було відомо про порушення його прав. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права. Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Позивач у даній справі мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин наслідки, встановлені ч. 2 ст. 123 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.