Постанова Харківський апеляційний суд № 636/4944/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Харків справа № 636/4944/18 провадження № 22-ц/818/1566/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді Тичкової О.Ю., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П. сторони справи: позивач - Приватне акціонерне товариство « Харківська муніципальна страхова компанія», відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухвалене 19 листопада 2020 року у складі судді Дьоміної О.П., - У С Т А Н О В И В : У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство « Харківська муніципальна страхова компанія» ( надалі ПрАТ «ХМСК» ) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27423 грн 53 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1700 грн. Позов мотивований тим, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2016 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» (в подальшому найменування змінено на ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія»). Внаслідок вищезазначеного ДТП, автомобілю Hyundai IX35, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , завдані значні технічні пошкодження, усунення яких вимагало проведення відновлювального ремонту. ОСОБА_3 04.04.2016 року звернувся до ПАТ «ХМСК» та надав документи для отримання страхового відшкодування. ОСОБА_1 звернувся до страховика 05.04.2016 року, доказом чого є повідомлення про ДТП. Згідно звіту аварійного комісара вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai IX35, державний номер НОМЕР_1 , склала 35 297,41 грн. Угодою про узгодження та виплату страхового відшкодування від 29.03.2017 року укладеною між страховиком та ОСОБА_3 зменшено суму страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 27 423,53грн. Згідно з п.п. 38.2.5. п. 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до особи, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. В даному випадку ОСОБА_1 є страхувальником і водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. В порядку досудового врегулювання 01.06.2018 ПрАТ «ХМСК» спрямувало ОСОБА_1 регресну вимогу, відповідно до якої запропонувало протягом місяця з дати її отримання добровільно сплатити суму в розмірі 27 423,53грн. 22.06.2018 року до страховика надійшов лист від адвоката Коновал А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому виказувався сумнів щодо сплати страхового відшкодування саме потерпілій особі - ОСОБА_3 , а також стосовно того, що відповідач має відношення до цієї страхової виплати. У відповідь на дану заяву, 28.06.2018 року ПрАТ «ХМСК» спрямувало лист, відповідно до якого страховик знов роз`яснив з приводу якої події відбулася виплата страхового відшкодування ОСОБА_3 , а також повідомив, що ОСОБА_1 може ознайомитися зі страховою справою за відповідною адресою, але ж відповідач до ПрАТ «ХМСК» не прибув, зі страховою справою не ознайомився. За таких обставин, позивач змушений звернутись до суду з позовом. Рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року позов ПрАТ «ХМСК» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 27 423 грн 53 коп. сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1762 грн. судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2016 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні ДТП в стані алкогольного сп`яніння, з участю автомобіля марки Hyundai IX35, державний номер НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «ХМСК». ПрАТ «ХМСК» відшкодувало перед ОСОБА_4 завдану винними діями відповідача ОСОБА_1 шкоду. Отже, приймаючи до уваги ст. 1191 ЦК України та ст. 38 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», ПрАТ «ХМСК» має право на регресне відшкодування з боку особи, винної у скоєнні ДТП. Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду повинно бути встановленого МТБСУ зразка та подано страховику не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП. Крім того потерпілий повинен надати відомості про місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, які він не надав страховику. У зв`язку з вищезазначеним виникають сумніви, як саме страховий комісар зміг оглядати транспортний засіб ОСОБА_3 з метою визначення відновлюваного ремонту за невизначеної ним адресою. Вважає, що страховик не має права подавати регресний позов до ОСОБА_1 , оскільки страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо страхувальник не повідомив страховика у строки і за умов, визначених п. 33.1.2. п.33.1 ст. 33 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови від 28.04.2016 , ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_2 , здійсним поворот праворуч з вул. Героїв Праці на вул. Барабашова в м. Харкові та при виїзді з перехрещення проїзних частин опинився на смузі зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку (а.с.4). Відповідно до поліса № АЕ/6740037 від 29.12.2015 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ПрАТ «ХМСК» (а.с.5). Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» змінила організаційно-правову форму з ПАТ на ПрАТ (а.с.46). Відповідно до повідомлення про Дорожньо-транспортну пригоду та згоди- повідомлення суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних ОСОБА_1 05.04.2016 повідомлено позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 01.04.2016 ( а.с. 6-7). Відповідно до повідомлення про Дорожньо-транспортну пригоду та згоди- повідомлення суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних ОСОБА_3 04.04.2016 теж повідомлено позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 01.04.2016 ( а.с. 10-11). Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 04.04.2016 оцінювачем ОСОБА_5 проведено огляд транспортного засобу Hyundai IX35, державний номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлені пошкодження, завдані внаслідок ДТП (а.с.31-35). Зі звіту аварійного комісара вбачається, що 02.11.2016 ним здійснено оцінку з метою визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля Hyundai IX35, державний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , з урахуванням фізичного зносу, заподіяного його власнику внаслідок пошкодження в ДТП у відповідності до вимог закону, проведено ремонтну калькуляцію відповідно до якої вартість відновлюваного ремонту, вказаного транспортного засобу, на момент проведення дослідження склала 35 297,41 грн. (а.с.14-30). 27.03.2017 ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «ХМСК» з заявою про перерахунок страхового відшкодування на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Приват Банк» (а.с. 36). 29.03.2017 між ПрАТ «ХМСК» та ОСОБА_4 укладено Угоду про узгодження та виплату страхового відшкодування у розмірі 27 423,53 грн. (а.с.37). Відповідно до Страхового акту цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 03.04.2017 страховиком встановлено, що ДТП, яка відбулась 01.04.2016 року з вини страхувальника ОСОБА_1 , визнана страховим випадком, передбаченим Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та визначена остаточна сума, яка підлягає відшкодування потерпілому ОСОБА_4 - 27 423,53 грн. (а.с.38). 03.04.2017 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Приват Банк» ПрАТ «ХМСК» перерахована сплата страхового відшкодування, згідно договору страхування № АЕ/6740037 від 29.12.2015 для врахування КР № 4149439300033648 ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 4719 від 03.04.2017 (а.с.39). 01.06.2018 ПрАТ «ХМСК» звернулось до ОСОБА_1 з досудовою регресною вимогою ( а.с.44) Згідно зворотнього поштового повідомлення вищезазначена вимога отримана ОСОБА_1 02.06.2018 (а.с.41). 20.06.2018 ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 висловив незгоду з регресною вимогою ПрАТ «ХМСК» (а.с.42). 26.06.2018 листом № 80 ПрАТ «ХМСК» запропоновано ознайомитись зі страховою справою, однак ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не скористались наданим їм правом (а.с.40). Як убачається з висновку експерта № 9629 від 02.07.2020 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, у рукописний цифровий запис дати «04.04.2016», розташований у рядку «(дата)» наданого документу «Згода-повідомлення суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних» від 04.04.2016 від імені ОСОБА_4 , а саме, у другу цифру місяця дати зміни шляхом підчистки, дописки, травлення, виправлення тощо не вносилися; цифровий запис дати «04.04.2016» є первинним. Запис дати «04.04.2016» виконувався у рядку «(дата)», що містить знак «v», який зазначає ділянку документа для послідуючого виконання на ній відповідних записів, підписів (а.с.155-157). Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір: підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На підставі п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України). Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Доказами наявності у позивача, як страховика, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на час скоєння ДТП у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Згідно із пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначеним Законом встановлений порядок стягнення коштів, виплачених ПрАТ « ХМСК» на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 ЦК України. Посилання апелянта на те, що страховик не має права подання регресного позов до ОСОБА_1 , з посиланням на ст. 38, 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», спростовується положеннями пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доводи апелянта стосовно невідповідності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленому МТСБУ зразку, та не зазначенням потерпілим відомостей про місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактного телефону та своєї адреси, у зв`язку з чим не можливо встановити, яким чином страховим комісаром проведено огляд транспортного засобу потерпілого, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходяться вищезазначене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке відповідає встановленому зразку МТСБУ, та заповнене, з зазначенням контактного телефону та місця проживання потерпілого, підписане потерпілим ОСОБА_7 ( а.с. 10). Крім того в матеріалах справи знаходиться протокол огляду транспортного засобу потерпілого аварійним комісаром ОСОБА_5 від 04.04.2016, з зазначенням місця огляду, а саме: АДРЕСА_1 ( а.с. 31). Також посилання апелянта порушення трьохденного строку на подачу повідомлення про ДТП установленого зразка, з зазначенням місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактного телефона та своєї адреси, спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що ДПТ сталося 01.04.2016, відповідно повідомлення про ДТП подано потерпілим 04.04.2016. Колегія суддів також ураховує, що відповідно до висновка есперта № № 9629 від 02.07.2020 цифровий запис дати «04.04.2016» в згоді-повідомлення суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних від 04.04.2016 від імені ОСОБА_4 , є первинним.(а.с.155-157). На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають, фактично направлені на переоцінку доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухвалене 19 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук