Постанова 4814 № 539/852/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/852/21 Номер провадження 22-ц/814/1206/21Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представник боржника адвокат Антіхович В.В. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Антіхович Володимира Володимировича на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 березня 2021 року, постановлену суддею Алтуховою О.С., повний текст ухвали складено 25 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Тетяни Петрівни щодо скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника, - В С Т А Н О В И В: 01 березня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Антіхович В.В. звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Т.П. про скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника. Скарга мотивована тим, що на виконанні Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження № 58454572 з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/539/58/2019 від 19.02.2019 р., виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, яким з ОСОБА_1 стягнута на користь ОСОБА_2 моральна шкода у розмірі 100 000 грн. 07.07.2020 року в рамках виконавчого провадження старшим державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Т.П. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої було накладено арешт на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 . На виконання вищевказаної постанови на рахунок НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , накладено арешт. Вважає, що даними діями порушено права боржника, оскільки вищевказаний рахунок є зарплатним. При зверненні в усному порядку до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з проханням розблокувати рахунок державним виконавцем в усному порядку у розблокуванні рахунку відмовлено. Просив зобов`язати старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Т.П. скасувати, накладений постановою від 07.07.2020 року №58454572, арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в AT КБ «ПриватБанк» і є заробітною платою боржника. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 березня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Тетяни Петрівни щодо скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рахунок № НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статусу вкладу. Арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому доводи скаржника про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим. Крім того, судом зазначено, що на вказаний рахунок надходить не лише заробітна плата, а й інші грошові кошти, що підтверджується роздруківкою руху коштів, долученою до скарги. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Антіхович В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення про стягнення заборгованості вже виконується у визначеному законом порядку шляхом проведення стягнень із заробітної плати. Відповідно принцип правової визначеності та невідворотності виконання судового рішення вже забезпечені стягненням частки із заробітної плати у встановленому Законом порядку. Зазначає, що арешт на зарплатний рахунок є незаконним обмеженням боржника у праві не лише на гідний рівень життя, а і взагалі на будь-який рівень, оскільки боржник позбавляється засобів для існування. У відзиві на апеляційну скаргу Лубенський міськрайонний ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанці повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що постановою старшого державного виконавця Біланенко Т.П. про арешт коштів боржника від 07.07.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я скаржника ОСОБА_1 , зокрема накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в AT КБ «ПриватБанк» та який використовується, в тому числі, для виплати заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 5). Зі змісту постанови старшого державного виконавця Біланенко Т.П. про арешт коштів боржника від 07 липня 2020 року судом встановлено, що державний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику. АТ КБ «ПриватБанк», на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про арешт коштів боржника виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що рахунок № НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. З врахуванням ст. 24 Закону України «Про оплату праці», судом визнано, що арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому прийшов до висновку, що доводи представника боржника про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати, є необґрунтованим. При цьому, суд першої інстанції врахував правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року (справа № 756/1927/16-ц). Крім того, судом враховано, що на рахунок № НОМЕР_2 надходить не лише заробітна плата, а й інші грошові кошти, що підтверджується роздруківкою руху коштів, долученою до скарги. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За змістом статей 1,5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Згідно п.2 ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно п. 1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно матеріалів справи вбачається, що рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , на кошти якого державним виконавцем накладено арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для отримання заробітної плати (а.с. 6-15), тобто має спеціальний режим використання. Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2021 р. ОСОБА_1 звертався до старшого державного виконавця зі зверненням про зняття арешту та надав виписку по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 02.02.2021 р. про те, що рахунок № НОМЕР_2 має спеціальний режим використання (є зарплатним), проте йому було відмовлено листом - відповіддю на звернення, а не постановою про відмову у знятті арешту. Таким чином, колегією суддів встановлено, що у порядку примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. із заробітної плати останнього проводяться відрахування за місцем його роботи, що підтверджується довідкою ТОВ «Грейд-Плюс» №6 від 22.01.2021 р., отже, на виконанні перебуває виконавчий лист за місцем роботи ОСОБА_1 та примусово утримуються кошти з його зарплати на виконання судового рішення. Боржник ОСОБА_1 у письмовому зверненні повідомив старшого державного виконавця, про те, що рахунок № НОМЕР_2 має спеціальний режим використання, арешт якого заборонено законом, тому арешт з такого рахунку підлягає зняттю. Проте, відповідна письмова відмова державного виконавця у знятті арешту відсутня, тому належним способом захисту є задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, арешт на який заборонено законом. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17.01.2020 року у справі №340/1018/19 та у постанові від 17.02.2021 року у справі №756/8861/18. Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції не врахував всі фактичні обставини справи та прийшов до помилкового висновку про відмову у її задоволенні, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. (а.с. 58, 60), ця сума підлягає стягненню з Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 . Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Антіхович Володимира Володимировича задовольнити. Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Біланенко Т.П. зняти, накладений постановою від 07 липня 2020 року №58454572, арешт коштів боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» і є заробітною платою боржника. Стягнути з Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 червня 2021 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов