Постанова 4810 № 415/2293/19

Справа № 415/2293/19 Провадження № 33/810/130/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15» червня 2021 року м. Сєвєродонецьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Бондаренка Юрія Юрійовича, що діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2019 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 доби. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн. 03 червня 2021 року захисник Бондаренко Ю.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 ,подав апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання захисник вказує на порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 , передбачених ст.268 КУпАП, оскільки судових повісток про явку до суду для розгляду справи він не отримував, а про наявність оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 дізнався лише 22 квітня 2021 року під час свого затримання та поміщення до ІТТ №2 ГУНП в Луганській області. Сам же захисник не знав про існування цього рішення, оскільки був призначений центром безоплатної вторинної правової допомоги з часу затримання ОСОБА_1 . Отже сторона захисту вважає наявними поважні причини пропуску ним та ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2019 року та просить його поновити. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника Бондаренка Ю.Ю. доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 під час складання 06 березня 2019 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії №242181 за ст.173 КУпАП (а.с.1)був повідомлений про те, що його справа буде розглядатися Лисичанським міським судом Луганської області, про що свідчить зміст вказаного протоколу, з яким був ознайомлений під особистий підпис ОСОБА_1 . При цьому місцем проживання ОСОБА_1 у протоколі зазначено адресу: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса проживання ОСОБА_1 зазначена також у рапорті дільничного інспектора поліції Коржовського Ю.І., що складав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та формував матеріали справи (а.с.6). За загальними правилами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Натомість згідно ч.2 ст.277 КУпАП справи, зокрема, про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП розглядаються протягом доби. Разом з цим за приписами ч.2 ст.38 цього Кодексу якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третійі четвертійцієї статті. Згідно з положеннями статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. У той же час ч.2 ст.268 КУпАП встановлює обов`язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП. У разі ухилення від явки на виклик до суду цю особу може бути піддано приводу. Матеріали справи свідчать про дотримання судом першої інстанції вимог закону щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду справи. Так, після надходження справи Лисичанського міського суду Луганської області, та проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019 року (а.с.11), судова повістка про виклик до суду на 08.15 год. 26 березня 2019 року була надіслана ОСОБА_1 за наявною у матеріалах справи інформацією щодо місця його проживання за адресою АДРЕСА_1 , та вручена під його особистий підпис 23 березня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення «Укрпошта» (а.с.12,13). У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на виклик до суду без повідомлення про причини своєї неявки, суд першої інстанції своєю постановою від 26.03.2019 вимушений був застосувати примусовий привід ОСОБА_1 через органи поліції на 11 квітня 2019 року на 09.10 год., але який залишився не виконаним через його відсутність за місцем проживання (а.с.14-16). Таким чином наведені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що його справа розглядається у Лисичанському міському суді Луганської області, навмисно ухилився від явки до суду за викликом, що, на думку апеляційного суду, не може свідчити, як стверджує захисник, про порушення прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 268 КУпАП. Суд першої інстанції, вживши усіх заходів, які б забезпечували явку ОСОБА_1 до суду, вимушений був 11 квітня 2019 року ухвалити рішення по справі без участі правопорушника в межах визначеного ч.2 ст.38 КУпАП строку накладенні адміністративного стягнення, про що зазначив в оскаржуваній постанові. Крім того, згідно супровідного листа Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року (а.с.18) копія прийнятого по справі судового рішення була направлена за адресою проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , та отримана ним особисто 20 квітня 2019 року, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні «Укрпошта» (а.с.23). Вказані обставини спростовують доводи захисника про те, що про існування оскаржуваної постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо лише 22 квітня 2021, тобто під час його затримання та поміщення до ІТТ №2. Як свідчить повідомлення начальника ІТТ № 2 ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 та його довідка від 25.04.2021 року (а.с.24-25), рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративного арешту строком на 3 доби було виконано лише у 2021 році та ОСОБА_1 відбув покарання в ІТТ № 2 з 22.04.2021 по 25.04.2021. Отже, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 був обізнаний про існування рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року щодо нього ще два роки тому, а саме з 20 квітня 2019 року. Натомість ОСОБА_1 не скористався своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, та не вжив заходів щодо підготовки та подання особисто або за допомогою захисника у визначені ч.2 ст.294 КУпАП строки апеляційної скарги на рішення місцевого суду. Таким чином наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 поза будь-якого сумніву знав та за обставинами справи повинен був знати про судовий розгляд його справи Лисичанським міським судом Луганської області, повинен був проявити зацікавленість та вжити заходів для явки до суду і надати суду пояснення та докази щодо своєї версії подій, а після отримання копії судового рішення, у розумні строки, подати апеляційну скаргу у разі незгоди з прийнятим судом рішенням, але не скористався наданими йому правами, що передбачені ст.268 КУпАП. Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд визнає, що процесуальна бездіяльність ОСОБА_1 , який не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи, ухилявся від явки до суду першої інстанції, та в подальшому, протягом двох років після отримання копії ухваленого рішення, не вжив заходів для своєчасного його апеляційного оскарження у визначений законом строк, свідчить про відсутність поважної причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження судової постанови. За таких обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року, та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки ОСОБА_1 , маючи реальну можливість у повному обсязі скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у межах розумного строку після його ухвалення, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними. Залучення адвоката Бондаренка Ю.Ю. центром безоплатної вторинної правової допомоги для захисту інтересів ОСОБА_1 під час його затримання та поміщення до ІТТ № 2 для відбування адміністративного покарання, не створює для захисника самостійних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання захисника Бондаренка Ю.Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП,відносно ОСОБА_1 , є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику Бондаренку Юрію Юрійовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО