Постанова 4824 № 757/2552/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/8497/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/2552/19-ц 10 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Савлук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чаплієвої Кристіни Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 02 січня 2017 року, о 18:20 годині, в місті Києві по бульвару Дружби Народів, 42 за участю транспортного засобу «Субару» з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «БМВ» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, порушенні п.п.2,3.б),п.10.3 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зазначала, що в результаті дорожньо-транспортній пригоди їй, як власнику автомобіля марки «БМВ» з номерним знаком НОМЕР_2 , заподіяно матеріальну шкоду. Відповідно до звіту № 01/17/ОФ від 19 січня 2017 року, виконаного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «БМВ Х3», номерний знак НОМЕР_2 , становить 133 666,16 грн. Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Страховий капітал» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2576884 з лімітом відповідальності 100 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого, то вона звернулась до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. 12 грудня 2018 року та 17 грудня 2018 року ПрАТ «СК «Страховий капітал» здійснило страхове відшкодування на користь власника автомобіля марки «БМВ», н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 99 500 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, за вирахуванням франшизи у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.12.2018 за № 13028/13-12. Посилаючись на те, що страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, позивачка просила суд на підставі статті 1194 ЦК України стягнути з відповідача, як винної у дорожньої-транспортній пригоді особи, на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 34 166,16 грн., а також понесені нею витрати з експертних послуг по визначенню розміру матеріальної шкоди у розмірі 2 015,00 грн., з перегляду запису відео дорожньо-транспортної пригоди - 792,00 грн., з розбирання транспортного засобу для встановлення внутрішніх пошкоджень, що згідно з актом виконаних робіт № 362300 від 12 січня 2017 року становить 936,00 грн., та 5 000,00 грн. на проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, а всього 42 909,16 грн. На відшкодування моральної шкоди, розмір якої обґрунтовувала тим, що через пошкодження майна вона зазнала душевних страждань, вимушених змін у її житті, порушення стосунків з близькими людьми, а саме: з чоловіком ОСОБА_3 та дітьми, один з яких є інвалідом дитинства, просила суд стягнути з відповідача на її користь 15 000,00 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 42 909,16 (сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ять) гривень 16 копійок, з яких: 34 166 (Тридцять чотири тисячі сто шістдесят шість) гривень 16 копійок - вартість відновлювального ремонту, 2 015 (Дві тисячі п`ятнадцять) гривень 00 копійок - вартість експертних послуг по визначенню розміру матеріальної шкоди, 792 (Сімсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок - вартість перегляду та запису відео ДТП, 936 (Дев`ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок - вартість омивання кузова та розбирання, 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - витрати на проведення автотехічного дослідження обставин та механізму ДТП. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 10 615 (десять тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 56 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_2 . Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що позивачка на момент пред`явлення позову не була власником автомобіля «БМВ Х3», номерний знак НОМЕР_2 , не проводила ремонт автомобіля, доказів щодо вартості продажу автомобіля не надала суду, а тому не мала права заявляти вимоги про відшкодування їй матеріальних збитків. Крім того, визначаючи до стягнення різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування, суд першої інстанції не врахував всі суми виплат, здійснені страховою компанією на користь позивача ОСОБА_2 , розмір яких дорівнює 120 495,37 грн., а саме: 99 500,00 грн. матеріальної шкоди та 20 995,37 грн. пені. При цьому, покладаючи в основу рішення суду звіт щодо вартості матеріального збитку № 01/17/ОФ від 19 січня 2017 року, виконаний ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при проведенні даного дослідження огляд пошкодженого автомобіля «БМВ Х3» проводився 12 січня 2016 року, тоді як дорожньо-транспортна пригода мала місце у 2017 році. Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, зазначала, що вказані вимоги позивачкою недоведені. Посилалась також на те, що матеріали справи не містять жодного документа, який підтверджує оплату позивачкою правової допомоги на суму 12 000,00 грн., що не враховано судом першої інстанції при здійсненні розподілу судових витрат між сторонами. Звертає увагу на допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині не вирішення питання судової автотоварознавчої експертизи, не прийняття рішення щодо заявленого клопотання відповідача про залучення до участі у справу в якості третьої особи ПрАТ «СК «Страховий капітал» та неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи 08 грудня 2020 року, що позбавило останнього можливості подати до суду свої заперечення. У відзиві на апеляційну скарги представник позивачки адвокат Кучерук Максим Васильович просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини, що мають значення для справи, висновки суду ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Із системного аналізу вказаної норми закону слідує, що відшкодуванню підлягає шкода, завдану майну фізичної особи, тобто майну, яке належить фізичній особі у момент заподіяння шкоди, а не в момент звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди. При цьому, у потерпілої особи (позивачки) немає обов`язку зберігати транспортний засіб до кінця розгляду усіх, передбачених законом, процедур щодо розгляду матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування шкоди. Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачка не ремонтувала автомобіль, а продала його, без надання суду доказів щодо вартості продажу не спростовує сам факт заподіяння шкоди позивачці внаслідок пошкодження її майна з вини відповідача, так і розмір шкоди, яку визначено як вартість відновлювального ремонту, що зменшена на коефіцієнт зносу транспортного засобу. Також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що під час обрахунку суми шкоди, що підлягає стягненню з нього, слід врахувати сплачену ПрАТ «СК Страховий капітал» на користь позивачки пеню у розмірі 20 997,37 грн., оскільки сплачена страховою компанією пеня є відповідальністю страховика за порушення прав особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, та відповідно не є страховим відшкодуванням. Допущена описка у звіті про визначення вартості матеріального збитку у даті проведення технічного огляду автомобіля, що підтверджується листом оцінювача ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», не впливає на результат дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, а відтак спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вказана оцінка відноситься до дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за участю транспортного засобу марки «БМВ», що належить позивачці, у 2016 році. Посилаючись на те, що відповідач ухилився від оплати експертизи з визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачці внаслідок пошкодження її автомобіля «БМВ Х3» під час дорожньо-транспортної пригод, вважає, що суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 34 166, 16 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. Витрати, що понесені позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 по визначенню розміру матеріальної шкоди у розмірі 2 015,00 грн., з перегляду запису відео дорожньо-транспортної пригоди - 792,00 грн., з розбирання транспортного засобу для встановлення внутрішніх пошкоджень у розмірі 936,00 грн., та 5 000,00 грн. на проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди у розумінні п.1 ч. 2 статті 22 ЦК України є збитками, які виникли внаслідок дорожньо-транспортною пригоди, що мала місце 02 січня 2017 року, а отже є витратами на відновлення порушеного права власника майна (позивачки у справі), які підлягають стягненню з відповідача, як особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді. Надаючи оцінку вимогам про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у судовому рішенні вірно зазначив про те, що відповідач своїми неправомірними діями порушив права позивачки, що завдало їй душевних страждань , що свідчить про завдання їй моральної шкоди. Посилання відповідача на допущені судом першої інстанції під час судового розгляду справи порушення норм процесуального права вважає безпідставними, оскільки судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 08 грудня 2020 року, та правильно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення ПрАТ «СК Страховий капітал» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки третьою особою у справі може бути не будь-яка особа, а лише та особа, право якої може набути сторона у справі, або особа, яка може пред`явити вимоги до сторони, в результаті ухвалення судового рішення. В частині витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно визначено у розмірі 12 000,00 грн., зазначив, що позивачкою понесені вказані витрати, що підтверджується платіжними дорученнями № МАВ8256740 від 11 січня 2019 року, № МАВ9524798 від 15 березня 2019 року, МАВ220967 від 17 квітня 2019 року та № МВС93736443 від 01 лютого 2021 року. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній підстав та просили її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чаплієвої Кристіни Володимирівни підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що 02 січня 2017 року, о 18:20 годині, в місті Києві по бульвару Дружби Народів, 42 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Субару» з номерним знаком НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «БМВ» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода мала місце з вини відповідача ОСОБА_1 , що встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі № 757/7283/17-п та на підставі частини 6 статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню (а.с. 16-17 том 1). З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК № 2576884 від 30 грудня 2016 року вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, спричинену третім особам під час експлуатації автомобіля марки «Субару» з номерним знаком НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК Страховий капітал», з лімітом відповідальності 100 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну, та франшизою 500,00 грн. (а.с.182 том 1). Встановлено, що у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачці на праві приватної власності автомобіль марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 19 том 1). Відповідно до звіту №01/17/ФО про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 19 січня 2017 року оцінювачем ТОВ «Агенція «експертиза та оцінка», вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 133 666,16 грн. (а.с. 26-82 том 1). Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що страховою компанією ПрАТ «СК Страховий капітал» відповідно до полісу №АК № 2576884 здійснено на рахунок ОСОБА_2 (позивачки у справі) виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 99 500,00 грн. за вирахуванням франшизи 500,00 грн., а також сплачено пеню у розмірі 20 995,37 грн.(а.с. 24-24 том 1). Різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування, яка не компенсована власнику автомобіль марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 становить 34 166,16 грн. (133 666,16 грн. - 99 500,00 грн.). Позивачкою також понесені витрати на розбирання транспортного засобу для встановлення внутрішніх пошкоджень після ДТП, що згідно з актом виконаних робіт № 362300 від 12.01.2017 року та квитанцією № 4551220029 від 12 січня 2017 року становить розмір 936,00 грн. (а.с. 89, 90 том 1). Позивачкою також сплачена вартість робіт, проведених оцінювачем ТОВ «Агенція «експертиза та оцінка», з визначення вартості матеріального збитку в сумі 2 015,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 19 січня 2017 року (а.с. 84 том 1). Понесені позивачкою також витрати з перегляду відео ДТП з камери 36, м. Київ, на перетині площі Героїв Великої Вітчизняної війни та бул. Дружби Народів за 02 січня 2017 року о 18:19 год. в сумі 792,00 грн., що підтверджується актом приймання передачі наданих послуг № 40 від 04 січня 2017 року і квитанцією № 10980957 від 04 січня 2017 року, актом приймання передачі наданих послуг № 41 від 04 січня 2017 року і квитанцією № 10981666 від 04 січня 2017 року (а.с. 85-88 том 1). Здійснені витрати на проведення автотехічного дослідження обставин та механізму ДТП у розмірі 5 000,00 грн., які були оплачені чоловіком позивачки - ОСОБА_3 (а.с. 92 том 1 свідоцтво про шлюб). Оплата підтверджується квитанцією №0.0.790548366.2 від 20 червня 2017 року (а.с. 91 том 1). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42 909,16 грн., суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що з вини відповідача ОСОБА_1 позивачці завдана матеріальна шкода, яка частково відшкодована страховою компанією, а тому для повного відшкодування завданої шкоди відповідач повинен сплатити позивачці різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Стягуючи з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 2 500,00 грн., суд першої інстанції посилався на те, що внаслідок пошкодження майна позивачка зазнала втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, а тому відповідно до статті 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на зазначене, відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Враховуючи наведені норми матеріального права, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, які вказують на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02 січня 2017 року, позивачці, як власнику транспортного засобу марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , завдано майнову шкоду, розмір якої перевищує ліміт відповідальності страховика, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та покладення на винного в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати на користь позивачки різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює сумі 34 166,16 грн. (133 666,16 грн. - 99 500,00 грн.), а також вартість понесених та документально підтверджених позивачкою витрат, пов`язаних із проведенням розбирання транспортного засобу для встановлення внутрішніх пошкоджень після ДТП у розмірі 936,00 грн., із проведення робіт оцінювачем ТОВ «Агенція «експертиза та оцінка» з визначення вартості матеріального збитку в сумі 2 015,00 грн., понесених витрат з перегляду відео ДТП з камери АДРЕСА_1 за 02 січня 2017 року о 18:19 год. в сумі 792,00 грн., здійснених витрат за проведення автотехічного дослідження обставин та механізму ДТП у розмірі 5 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка не мала права заявляти вимоги про відшкодування їй матеріальних збитків з тих підстав, що на момент пред`явлення позову вже не була власником автомобіля «БМВ Х3» є безпідставними, оскільки за змістом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зміна власника транспортного засобу не змінює суб`єктивного складу сторін у спорі. Позивачами у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особи ( фізичні та юридичні), яким завдано майнової шкоди. Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не враховані всі суми виплат, здійснених страховою компанією на користь позивачки ОСОБА_2 , розмір яких дорівнює 120 495,37 грн., а саме: 99 500,00 грн. та 20 995,37 грн. спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів. Так, із наданих позивачкою доказів, зокрема, з листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 13028/13-12 від 20 грудня 2018 року, вбачається, що страховою компанією ПрАТ «СК Страховий капітал» здійснено на рахунок ОСОБА_2 (позивачки у справі) виплату страхового відшкодування в розмірі 99 500,00 грн. за вирахуванням франшизи 500,00 грн., а також сплачено пеню у розмірі 20 995,37 грн.(а.с. 24-24 том 1). Оскільки неустойка, заявлена на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є самостійною майновою відповідальністю страховика і визначається як прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, то сплачена страховою компанією ПрАТ «СК Страховий капітал» на користь позивачки ОСОБА_2 пеня у розмірі 20 995,37 грн. не може бути ототожнена з виплатою потерпілій особі страхового відшкодуванням у зв`язку з пошкодженням її автомобіля під час ДТП. Не узгоджуються із встановленими обставинами справи і доводи апеляційної скарги відповідача про те, що покладений в основу рішення звіт № 01/17/ОФ від 19 січня 2017 року, виконаний ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» щодо вартості матеріального збитку, не відноситься до дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 02 січня 2017 року, з тих підстав, що при проведенні даного дослідження огляд пошкодженого автомобіля «БМВ Х3» проводився 12 січня 2016 року, з огляду на наступне. Як вбачається із листа ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» від 13 березня 2019 року, що міститься в матеріалах справи, при виконанні звіту оцінювачем ОСОБА_6 на сторінці 4 у розділі ІІ вихідні дані у даті проведення технічного огляду автомобіля марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , а також на сторінці 21 звіту у протоколі огляду колісного транспортного засобу допущено описку та випадкового зазначено 12 січня 2016 року. Даним листом ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» підтвердило, що технічний огляд автомобіля марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 проводився 12 січня 2017 року, а також на сторінці 21 звіту у протоколі огляду колісного транспортного засобу дату огляду вірним вважати 12 січня 2017 року (а.с. 9 том 2). Таким чином, допущена описка у звіті №01/17/ФО про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 19 січня 2017 року, що підтверджується листом оцінювача ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», не впливає на результат дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «БМВ», модель Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , та вказаний звіт правомірно покладений судом першої інстанції в основу розрахунків щодо визначення розміру відшкодування потерпілій особі з покладення на винного в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати на користь позивачки різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не вирішення судом першої інстанції питання судової автотоварознавчої експертизи, не залучення до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ «СК «Страховий капітал» та неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи 08 грудня 2020 року. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, на виконання вимог частини 5 статті 12 ЦПК України сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 та призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування за правилами загального провадження (а.с. 114-115 том 1). Відповідачем подано відзив на позову заяву, із долученням доказів на підтвердження своїх заперечень, у тому числі, подано клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 127-209 том 1). Ухвалою суду від 29 липня 2019 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу по матеріалам цивільної справи №757/2552/19-ц, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6, з покладення на відповідача обов`язку оплати вартість експертизи (а.с. 45-46 том 2). Оплату вартості експертизи відповідач не здійснив, у зв`язку з цим експертна установа, керуючись положеннями пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповненнями), залишила без виконання ухвалу суду від 29 липня 2019 року, а матеріали цивільної справи повернула до суду без проведення експертизи (а.с. 49 том 2). Тобто, відповідач ухилився від участі у проведенні експертизи, тому наступають наслідки, передбачені частиною другою статті 109 ЦПК України. Не залучення судом першої інстанції до участі у справу в якості третьої особи ПрАТ «СК «Страховий капітал» не впливає на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на підставі статті 1194 ЦК України, з урахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин щодо виплати страховою компанією ПрАТ «СК Страховий капітал» відповідно до полісу №АК № 2576884 на рахунок ОСОБА_7 (позивачки у справі) страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну. Правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи 08 грудня 2020 року немає, оскільки на аркушах справи 119, 120 124 том 2 містяться судові повістки про виклик до суду на вказану дату відповідача та його представника ОСОБА_4 . Завчасне вручення до дня судового засідання судової повістки представникові відповідача підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням (а.с. 123 том 2). Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині вирішених вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині відшкодування позивачці витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). Досліджуючи надані позивачкою ОСОБА_2 письмові докази на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження надання послуг з правничої допомоги позивачка при поданні позовної заяви надала договір № 67/2018 року від 27 грудня 2018 року про надання правничої допомоги, що підписаний між нею та Адвокатським бюро «Максима Кучерука», а також зазначила про орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить суму 12 000,00 грн. ( а.с. 95 том 1). Разом з тим, документальних підтверджень щодо розрахунку таких послуг /виконаних робіт в рамках надання правової (правничої) допомоги або детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачкою не надано та матеріалами справи таких доказів не містять. Отже, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами понесення нею витрат на правничу допомогу на суму 12 000,00 грн. Таким чином, покладаючи на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачці витрат, пов`язаних з оплатою правовою допомоги, суд першої інстанції не врахував положень частини 4 статті 137 ЦПК України, не перевірив склад, розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою та їх оплату, що призвело до стягнення необґрунтованої суми таких витрат на користь позивачки. В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження. Заявлене представником позивачки на стадії перегляду справи в суді апеляційної скарги клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних документів, пов`язаних з оплатою позивачкою правової допомоги відхилено колегією суддів з тих підстав, що представником не наведені об`єктивні та поважні причини, які перешкоджали подати зазначені докази до суду першої інстанції, а в силу частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами факт понесення нею витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 12 000,00 грн. та про необхідність зміни рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року в частині розподілу судових витрат між сторонами та зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат з 10 615,56 грн. до 768,40 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Оскільки судове рішення змінено тільки в частині судових витрат, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 133,137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чаплієвої Кристіни Володимирівни задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат з 10 615,56 грн. до 768,40 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 червня 2021 року. Головуючий: Судді: