Постанова Волинський апеляційний суд № 161/7240/23

Справа № 161/7240/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/1101/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2023 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 08 травня 2023 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтований тим, що 09 вересня 2022 року о 19 год 20 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», д. н. з. НОМЕР_1 , по вул. Тарасова в м. Луцьку, рухаючись заднім ходом, здійснила наїзд на автомобіль марки «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Внаслідок цього належний їй автомобіль марки «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень. Вартість матеріального збитку становить 36 660,29 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Chevrolet Aveo» ОСОБА_2 була застрахована СК ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209721492 від 28 червня 2022 року, у якому страхову суму за шкоду заподіяну майну визначено в сумі 130 000 грн, а розмір франшизи 2600 грн. Ліміт відшкодування шкоди сплачено страховою компанією ТДВ СК «Альфа-Гарант» розмірі 9000 грн. Їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що відсутність упродовж тривалого часу у користуванні власного транспортного засобу зумовило значне порушення її звичайного життя, призвело до істотних змін його ритму і виразилося у негативній суттєвій зміні сталого розпорядку її та сім`ї, у тому числі прибуття на роботу, відвідування родичів, які проживають в інших населених пунктах, неможливості у вихідні та святкові дні відвідування звичних місць відпочинку та проведення дозвілля. Це призвело й до додаткових фінансових витрат пов`язаних із необхідністю користуватися послугами таксі, оплатою кожного проїзду у громадському транспорті, а у випадку недостатності коштів відмови від задоволення цих потреб, що безперечно створювало значний психологічний дискомфорт. Пошкодження майна змусило її переносити й інші душевні страждання, які полягали в усвідомленні необхідності відновлення пошкодженого автомобіля та, водночас, відсутності необхідних засобів для цього. Просила стягнути з відповідача в її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 27 660 грн, 10000 грн моральної шкоди, 2147,20 грн сплаченого судового збору та 5000 грн на відшкодування витрат про надання правової допомоги. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 27 660,29 грн та заподіяну моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1000 грн, 2147 грн судового збору та 5000 грн витрат за надання правової допомоги. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цій справі. Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним та необґрунтованим у зв`язку із неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, які містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Фактична вартість відновлювального ремонту (вартість матеріального збитку) пошкодженого автомобіля, належного позивачу, становить 36 660,29 грн відповідно до консультації № 72-D/11/11 про вартість матеріального збитку. У такій консультації не міститься фотоматеріалів огляду пошкоджень внаслідок ДТП. Матеріали справи не містять звіту про оцінку майна, складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року та на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Такий звіт не був наданий також страховою компанією «Альфа-Гарант». Суд помилково прийняв до уваги консультацію № 72-D/11/11, оскільки вона була складена без її виклику та участі, за своєю формою та змістом цей доказ не відповідає встановленим у законодавстві вимогам, він носить виключно інформаційних характер, а отже, повинен бути визнаний належним доказом у цій справі. Просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказала, що доводи, викладені у цій скарзі, вважає надуманими та безпідставними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. У скарзі відповідач фактично визнає свій обов`язок, як особи, з чиєї вини заподіяно майнову шкоду, відшкодувати потерпілій стороні понесені нею збитки у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Вказує, що вона не залучала спеціаліста-оцінювача ОСОБА_3 до проведення огляду її автомобіля, оскільки такого спеціаліста було залучено страховиком відповідача страховою компанією «Альфа-гарант». Ця обставина виключає можливість будь-якого можливого завищення розміру визначення вартості матеріального збитку завданого належного їй транспортному засобу, оскільки саме від такого розміру визначався ліміт страхового відшкодування страховика, який і залучав спеціаліста-оцінювача. Спеціаліст-оцінювач є кваліфікованим суб`єктом оціночної діяльності і відповідно до Державного реєстру «Суб`єкти оціночної діяльності» внесений до такого за напрямом діяльності «1. 3 Оцінка колісних транспортних засобів». Наданий останнім висновок повністю відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395, при цьому спеціаліст-оцінювач ОСОБА_3 особисто посилається на цю Методику у своїх висновках. Спеціаліст-оцінювач вказує обидва терміни «звіт» та «консультація» у консультації № 72-D/11/11, що вказує на ідентичність обох термінів. Оскільки при визначенні ліміту страхового відшкодування страховиком відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування було зменшено на розмір встановленої Договором № 209721492 франшизи (2600 грн), тому така сума також підлягає безумовному стягненню з винуватця спричинення такої шкоди. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ. За змістом ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції узяв до уваги консультацію № 72-D/11/11 про вартість матеріального збитку завданого транспортного засобу марки «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року у якості доказу, що підтверджує розмір майнової шкоди, яку зазнала позивач унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої з вини відповідача. Суд також дійшов висновку про те, що протиправні дії відповідача безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача моральну шкоду, яку остання оцінює у розмірі 10 000 грн, що не може бути спростовано. Судом встановлено, що 09 вересня 2022 року о 19 год 20 хв ОСОБА_2 керуючи «Chevrolet Aveo», д. н. з. НОМЕР_1 , по вул. Тарасова в м. Луцьку, рухаючись заднім ходом, здійснила наїзд на автомобіль «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Причиною виникнення даної ДТП стало порушення водієм автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 п. 10. 9 Правил дорожнього руху України. Постановою Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2022 року в справі № 161/12788/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, що встановлено судом у вищевказаній постанові та сторонами не заперечується. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209721492 від 28 червня 2022 року, за умовами якого страхову суму за шкоду, заподіяну майну визначено в сумі 130 000 грн, а розмір франшизи в розмірі 2600 грн. За результатами звернення до страховика відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, страхова компанія виплатила позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 9000 грн. Згідно консультації № 72-D/11/11 від 29 вересня 2022 року про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно ремонтної калькуляції від 29 вересня 2022 року становить 36 660,29 грн. Різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля становить 27 660,29 грн. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19. Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням. Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством. Згідно з п. п. 1. 2, 1. 3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами), Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Згідно п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). На підтвердження вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу позивач ОСОБА_1 приєднала до позовної заяви надану на її страховиком відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» консультацію № 72-D/11/11 від 29 вересня 2022 року про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Mini Cooper», д. н. з. НОМЕР_2 , складену спеціалістом-оцінювачем ОСОБА_3 , та ремонтну калькуляцію від 29 вересня 2023 року. Відповідно до змісту п. 2 Консультації, суб`єктом оціночної діяльності визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, ринкову вартість транспортного засобу до моменту пошкодження, коефіціент фізичного зносу транспортного засобу на підставі вищевказаної Методикики, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу запчастин (з ПДВ та без ПДВ). Заперечуючи щодо належності такого доказу, відповідач не навела обставин, які б свідчили про невідповідність наведених даних транспортного засобу та висновків суб`єкта оціночної діяльності Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не надала альтернативного висновку, звіту чи акту про вартість матеріального збитку, не заявила про призначення судової автотоварознавчої експертизи у цій справі. Назва документу, у якому викладено результати оцінки вартості матеріального збитку, не може бути самостійною підставою для визнання такого доказу неналежним. Доводи скарги відповідача про те, що її не було запрошено на огляд транспортного засобу, тому консультація, що містить оцінку вартості матеріального збитку, є неналежним доказом, не заслуговують на увагу оскільки Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів не вимагає присутності винуватця ДТП при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце такого огляду. Якщо винуватця ДТП не було повідомлено, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про врахування такого доказу під час встановлення вартості матеріального збитку, та задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача різниці між сумою завданого останній матеріального збитку та сумою страхового відшкодування у розмірі 27 660,29 грн. Апеляційна скарга хоч і містить вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, однак у ній не викладено конкретних доводів про те, у чому саме полягає незаконність чи необгрунтованість рішення суду у частині стягнення моральної шкоди, судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору та наданням позивачу професійної правничої допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, вина якої у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена судом, повинна відшкодувати позивачу моральну шкоду, розмір якої визначив в сумі 10 000 грн. З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи розумності та справедливості, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, є адекватним нанесеній моральній шкоді. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок вчинення ДТП, шкода була спричинена майну позивача, що призвело до певних незручностей, істотного порушення звичного життя, душевного страждання. Будь-яких доказів на спростування заявленого розміру моральної шкоди, всупереч вимогам цивільно-процесуального законодавства відповідачем суду не надано. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України. Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись статями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді