Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4203/22

Справа № 161/4203/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/436/23 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання Савчук О. В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 02 жовтня 2019 року близько 11 год. 30 хв. по вул. Вишневій у с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області сталася ДТП за його участю, коли він рухався на велосипеді, та відповідача ОСОБА_2 , який рухався на транспортному засобі марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем Приватномим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»). Позивач зазначав, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, лікувався, частково втратив працездатність та став особою з інвалідністю. Позивач також вказував, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року у цивільній справі № 161/9175/20 з винуватця ДТП ОСОБА_2 та страховика ПрАТ «СГ «ТАС» було стягнуто на його користь завдану матеріальну та моральну шкоду, у тому числі втрачений заробіток, за період з 03 жовтня 2019 року по 31 липня 2021 року. При цьому починаючи з 01 серпня 2021 року у нього залишається втрата загальної та професійної працездатності, а тому він вправі вимагати відшкодування втраченого заробітку, розмір якого за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2022 року становить 185 470 грн. Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_4 збільшивши позовні вимоги, просив суд: стягнути з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь 67 069 грн 21 коп. страхового відшкодування (різниці між фактично виплаченими коштами та страховим лімітом); стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 118 400 грн 79 коп. втраченого заробітку (різниця між загальною сумою втраченого заробітку та сумою, яка підлягає стягненню зі страховика); стягувати з відповідача ОСОБА_2 на свою користь втрачений заробіток у розмірі 11 390 грн щомісячно, починаючи з 01 січня 2023 року, а також стягнути з відповідачів на свою користь понесені по справі судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_4 67 069 грн 21 коп. страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 118 400 грн 79 коп. втраченого заробітку за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 01 січня 2023 року до 01 березня 2023 року втрачений заробіток у розмірі по 11 390 грн щомісяця. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Відзивів на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 та відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» не подавали. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2019 року близько 11 год. 30 хв. по вул. Вишневій у с. Кульчин Ківерцівського (на даний час Луцького) району Волинської області ОСОБА_4 , керуючи велосипедом, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження. Згідно довідки до акту огляду МСЕК позивачу ОСОБА_4 з 23 січня 2020 року по 01 лютого 2021 року первинно була встановлена інвалідність ІІ групи на строк до 01 грудня 2021 року. Після переогляду позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.9, 10). Як вбачається з висновку судово-медичного експерта Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи від 31 травня 2021 року № 23, сумарно наслідки травми, отриманої 02 жовтня 2019 року, призвели до 70% стійкої втрати загальної працездатності ОСОБА_4 (а.с.11-14). На момент ДТП позивач працював на посаді укладальника хлібобулочних виробів 3 розряду у Приватному акціонерному товаристві «Теремно Хліб», але був звільнений з посади 27 січня 2020 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.15-17). Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», з лімітами відповідальності 100 000 грн для шкоди, заподіяної майну, а також 200 000 грн для шкоди, заподіяної життю і здоров`ю (а.с.18). Наведені обставини були встановлені при розгляді цивільної справи №161/9175/20, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України при розгляді цієї справи не доказуються, тобто мають преюдиційне значення. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року у цивільній справі № 161/9175/20, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_4 стягнуто 132 930 грн 76 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, а також 6 646 грн 54 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 33 353 грн 46 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я (а.с.5-8, 43-47). Як вбачається зі змісту вищевказаних судових рішень, заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди стосувалися періоду з 03 жовтня 2019 року по 31 липня 2021 року. Водночас предметом цього спору є відшкодування втраченого заробітку за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2022 року, з огляду на що колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що предмет цього спору є тотожним предмету спору, який вирішувався у цивільній справі № 161/9175/20. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України). З огляду на те, що шкода ОСОБА_4 була заподіяна відповідачем ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом на правовій підставі, а саме з дозволу власника автомобіля, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме останній зобов`язаний відшкодувати позивачу майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Статтею 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Відповідно до ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Як встановлено судом, заробіток позивача ОСОБА_4 до отримання ушкодження здоров`я, яке мало місце 02 жовтня 2019 року, у липні 2019 року становив 7 828 грн 88 коп., у серпні 2019 року 7 091 грн 40 коп., у вересні 2019 року 8 691 грн 96 коп. Середньомісячний заробіток позивача до ушкодження здоров`я складав 7 870 грн 75 коп. (7 828 грн 88 коп. + 7 091 грн 40 коп. + 8 691 грн 96 коп.) : 3), що підтверджується довідкою про його доходи, виданою ПрАТ «Теремно хліб». Оскільки середньомісячний заробіток ОСОБА_4 до ушкодження здоров`я є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2020 року становить 20 865 грн (4 173 грн х 5), то розмір втраченого заробітку позивача підлягає обчисленню виходячи з 20 865 грн, тобто п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленого на час ушкодження здоров`я, який відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» складав 4 173 грн. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2022 року у справі була призначена судово-медична експертиза. Згідно висновку експерта № 63 від 16 листопада 2022 року внаслідок отриманих 02 жовтня 2019 року тілесних ушкоджень, під час ДТП з участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , у ОСОБА_4 наступила стійка втрата 85% загальної працездатності (а.с.102-112). Ураховуючи стійку втрату позивачем ОСОБА_4 85% загальної працездатності, суд прийшов до висновку, що його втрачений заробіток становить 17 735 грн 25 коп. (20 865 грн / 100 х 85), а з урахуванням ступеня вини заподіювана шкоди відповідача ОСОБА_2 40%, на час заподіяння шкоди, до відшкодування підлягав втрачений заробіток у розмірі 7 094 грн 10 коп. (17 735 грн 25 коп. / 100 х 170), що становило 170% = 7 094 грн 10 коп. х 100 / 4 173 грн встановленої мінімальної заробітної плати. Згідно з ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК У країни відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Такий правовий висновок викладенийу постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року справа № 476/72/17 (провадження №61-13283св18). Згідно із ст. 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 6 000 грн, з 01 грудня 2021 року у розмірі 6 500 грн, а ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 жовтня 2022 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6700 грн. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає втрачений заробіток з 01 серпня 2021 року по 30 листопада 2021 року, що становить 4 місяці, у розмірі 10 200 грн на місяць (6 000 грн / 100 х 170), з 01 грудня 2021 року по 30 вересня 2022 року, що становить 10 місяців, у розмірі 11 050 грн на місяць (6 500 грн / 100 х 170), а з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, що становить 3 місяці, у розмірі 11 390 грн на місяць (6 700 грн / 100 х 170). Всього станом на 31 грудня 2022 року позивачу ОСОБА_4 підлягає відшкодуванню втрачений заробіток у розмірі 185 470 грн ((10 200 грн х 4 місяці) + (11 050 грн х 10 місяців) + (11 390 грн х 3 місяці)), з 01 січня 2023 року по 01 березня 2023 року підлягає стягненню втрачений заробіток у розмірі 11 390 грн щомісяця. Суд першої інстанції визначаючи вказаний період стягнення втраченого заробітку, урахував ту обставину, що ОСОБА_4 встановлено інвалідність до 01 березня 2023 року. Враховуючи розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю передбаченої договором страхування, яка становить 200 000 грн та суми страхового відшкодування, яка була стягнута судом в межах розгляду цивільної справи № 161/9175/20, суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 67 069 грн 21 коп. (200 000 грн 132 930 грн 79 коп.). Крім того, суд правильно вважав, що втрачений заробіток станом на 31 грудня 2022 року у розмірі 118 400 грн 79 коп. (185 470 грн 67 069 грн 21 коп.) та в подальшому втрачений заробіток за період з 01 січня 2023 року по 01 березня 2023 року у розмірі 11 390 грн щомісяця підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 . Отже, вимоги про стягнення розміру втраченого заробітку з урахуванням збільшення розміру мінімальної заробітної плати, порівняно з тим, який було установлено на час заподіяння шкоди та визначення середнього заробітку потерпілого, ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає практиці Верховного Суду. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, наведене дає підстави вважати, що позивач ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України довів та надав належні і допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому встановивши вищенаведені обставини у цій справі, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заявленого ним позову. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим. Наведені відповідачем ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 447/1535/17 (провадження № 61-12767св19), від 07 травня 2018 року справа № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) і не впливають на законність рішення суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам, які викладені у відзиві на позовну заяву, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: