Постанова Київський апеляційний суд № 753/13508/17

Справа № 753/13508/17 Головуючий в суді І інстанції Мицик Ю.С. Провадження № 22ц-824/2040/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 10 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,- розглянув у порядку письмового провадження апеляційними скаргами Приватного підприємства «Універсал-Транс» і Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Універсал-Транс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», теретя особа: Національний банк України, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Універсал-Транс» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», Національний банк України про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 18 грудня 2016 року водій ПП "Універсал-Транс" ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві скоїв зіткнення з належним йому автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 , у наслідку чого постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП. Водій ОСОБА_2 на момент ДТП перебував в трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс», а транспортний засіб, яким він керував на той час, був застрахований в ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». У зв`язку з тим, що страхова компанія не надала йому звіт про оцінку пошкодженого автомобіля, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної його транспортному засобу, він замовив у ТОВ «Сател груп» проведення незалежної оцінки, та за результатами звіту № 5762/03/17 від 22 березня 2017 року вартість завданих позивачу збитків, як власнику пошкодженого транспортного засобу, склала 146 801, 82 грн. Зазначений звіт був переданий 29 березня 2017 року до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 1959199 від 14 листопада 2017 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 100 000, 00 грн., франшиза складає 500, 00 грн. 14 квітня 2017 року ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатила йому лише частину завданих збитків у розмірі 45 933, 91 грн., а тому просив стягнути з ТОВ «СК «Альфа-Гарант» 53 566, 09 грн. різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та лімітом відповідальності, а з ПП «Універсал-Транс» просив стягнути матеріальну яка перевищує ліміт відповідальності страховика шкоду в розмірі 46 434, 82 грн.,, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1100 грн. У червні 2018 року представником ПП «Універсал-Транс» подано зустрічний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Універсал-Транс» залишкову вартість замінених деталей у сумі 47 801, 71 грн. Позов мотивує тим, що відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 5762/03/17, ремонт транспортного засобу позивача передбачає застосування коефіцієнта зносу, натомість звітом встановлено, що коефіцієнт зносу становить 0,5455. Замінені деталі ОСОБА_1 ПП «Універсал-Транс» не віддав, а тому до замінених деталей необхідно застосувати коефіцієнт зносу, визначений оцінювачем, а залишкова вартість деталей становить 47 801, 71 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29 684 грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 558 грн. 60 коп., стягнуто з ПП «Універсал-Транс» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 46 434 грн. 82 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1100 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 846 грн. 68 коп. В решті вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПП «Універсал-Транс» до ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ПП «Універсал-Транс» і ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» подали апеляційні скарги, в яких представник ПП «Універсал-Транс» просить його в частині задоволення вимог до ПП «Універсал-Транс» скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування усіх обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ПП «Універсал-Транс» вказував зокрема на те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зі страховика ТДВ «Альфа-Гарант» 29 684, 39 грн. різниці між розміром заподіяної шкоди внаслідок ДТП та лімітом страхової відповідальності, однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, крім того надані позивачем товарний чек і накладна не підтверджує відвантаження деталей саме для автомобіля позивача, а страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Також вказує, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» посилається зокрема на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено наданий страховиком звіт № 23-D/27/3, оскільки позивачем не доведено, що вартість відновлювального ремонту викладена у цьому звіті визначена з порушенням закону, і судом першої інстанції також не наведено причин відхилення цього доказу, крім того позивач погодився із розміром збитку, розрахованого страховиком, у заяві про страхове відшкодування від 28 лютого 2017 року, через що вважає висновок суду про наявність підстав для стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» різниці між розміром заподіяної шкоди та лімітом страхової відповідальності у розмірі 29 684 грн. 39 коп. необґрунтованим. У свою чергу, ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та зокрема вказує на те, що звіт про оцінку, наданий страховиком, є неналежним доказом, оскільки у ньому відсутні акт огляду, калькуляція, зроблена належною програмою, і цей звіт є неповним, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку по суті спору на підставі належних і допустимих доказів, тому просить апеляційну скаргу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційних скарг, вважає необхідним їх задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні вказаної справи необхідно взяти до уваги саме звіт про оцінку вартості матеріального збитку ТОВ «Сател груп» № 5762/03/17 від 22 березня 2017 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero»» складає 146 801,82 грн., вартість матеріального збитку - 75 618,30 грн., однак страховик ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» сплатив лише 45 933, 91 грн., тому з відповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 29 684 грн. 39 коп. Крім того, різниця між реальним розміром збитків (вартість відновлювального ремонту) та суми страхового відшкодування складає 71 183, 52 грн., яка має бути відшкодована ПП «Універсал-Транс», однак враховуючи, що позивач у вимогах просив стягнути з ПП «Універсал-Транс» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 46 434 грн. 82 коп., суд задовольнив ці позовні вимоги саме у такому розмірі, поряд з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПП «Універсал-Транс» 1100, 00 грн. витрат, які поніс позивач на виготовлення звіту № 5762/03/17 від 22 березня 2017 року, та 5000, 00 грн. моральної шкоди. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на виготовлення звіту та розміру моральної шкоди, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2016 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_3 , рухаючись біля буд. № 3 по вул. Привокзальній в м. Києві, в порушення п.п. 2.3.б, 13.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження всіх зазначених транспортних засобів. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с.6-7). На час вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс» та безпосередньо виконував трудові обов`яжи, що не заперечувалося учасниками справи. Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1959199 від 14 листопада 2017 року, цивільно-правова відповідальності власника транспортного засобу «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 - ПП «Універсал-Транс» на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн., за шкоду завдану майну - 100 000 грн., франшиза 500 грн. 14 квітня 2017 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виплатила позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 45 933, 91 грн. на рахунок вказаний ОСОБА_1 . Розрахунок страхового відшкодування здійснювався наступним чином 46 433,91 грн. (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу та без ПДВ) - 500,00 (франшиза) = 45 933,91 грн. Позивач вказує, що здійснив ремонт належного йому автомобіля в ТОВ «Столиця Автоцентр», загальна сума витрачена ним на відновлення транспортного засобу становить 159 929, 14 грн. разом з ПДВ. На підтвердження відновлювального ремонту надав рахунок на оплату № 426 від 20.03.2017, товарний чек № 426 від 20.03.2017 та накладну № 426 від 20.03.2017. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного ТОВ «Сател груп» № 5762/03/17 від 22 березня 2017 року, вартість відновлювального ремонту завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero»», державний номер НОМЕР_2 склала 146 801,82 грн.; вартість матеріального збитку - 75 618,30 грн. Вартість послуг з виконання експертної оцінки склала 1100,00 грн. (т. 1 а.с.11). Відповідно до звіту № 23-D/27/3 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного «Mitsubishi Pajero» державний номер НОМЕР_2 , виконаного на замовлення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складає 55 720, 69 грн. (з ПДВ) та 46 433,91 грн. (без ПДВ). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. В приписах ст. 1194 ЦК України зазначено: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. В ст. 5 названого Закону зазначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати, деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. Тому, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року). Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ПП «Універсал-Транс» як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно встановивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, дотримуючись норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 29 684 грн. 39 коп., та взяв до уваги саме звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного ТОВ «Сател груп» № 5762/03/17 від 22 березня 2017 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero»», державний номер НОМЕР_2 склала 146 801,82 грн., вартість матеріального збитку - 75 618,30 грн., та обґрунтовано відхилив посилання відповідача на звіт про оцінку ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» № 23-D/27/3, наданого ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та надав належне обґрунтування такій відмові, позаяк у цьому звіті міститься неактуальна інформація щодо ціни такого автомобіля, відсутній акт огляду, який зроблений оцінювачем у присутності ОСОБА_1 , також відсутня належна калькуляція, зроблена у спеціалізованій програмі, в ньому відсутній протокол огляду транспортного засобу з підписом власника автомобіля ОСОБА_1 , тому місцевий суд постановив законне і обґрунтоване рішення у цій частині. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що різниця між реальним розміром збитків та суми страхового відшкодування у межах заявлених позовних вимог у розмірі 46 434 грн. 82 коп. підлягає стягненню з ПП «Універсал-Транс» як власника автомобіля, що ґрунтується на вимогах закону та підтверджується належними і допустимими доказами. Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутої з ПП «Універсал-Транс» моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн., оскільки такий розмір моральної шкоди не відповідає принципу розумності і справедливості та не підтверджений належними доказами, однак із врахуванням того, що позивач зазнав моральних втрат у зв`язку із ДТП та змін, які відбулися внаслідок цього та витрачений час на відновлення життєвих зв`язків, оскільки певний час він не мав можливості використовувати транспортний засіб, змушений був відшуковувати кошти на ремонт автомобіля, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, експерта та до суду, через що доводи апеляційної скарги ПП «Універсал-Транс» у цій частині частково заслуговують на увагу, і колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПП «Універсал-Транс» на користь позивача 1000, 00 грн. моральної шкоди. Крім того, колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги ПП «Універсал-Транс» щодо безпідставного покладення на ПП «Універсал-Транс» та 1100, 00 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, понесених позивачем, оскільки такі витрати мають бути покладені пропорційно задоволених вимог, позаяк обсяг матеріального збитку, визначений відповідно до звіту, наданого позивачем, покладений як на страховика ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», так і на ПП «Універсал-Транс» як власника джерела підвищеної небезпеки, тому такі витрати мають бути покладені пропорційно до задоволених позовних вимог, через що з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню 423, 39 грн. витрат, пов`язаних із проведенням автотоварознавчої дослідження, а з ПП «Універсал-Транс» підлягає стягненню 676, 61 грн. цих витрат. Інші доводи апеляційної скарги ПП «Універсал-Транс» не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції у частині вирішення інших позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про те, що місцевий суд безпідставно відхилив звіт про розмір матеріального збитку № 23-D/27/3, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються вищенаведеним. Посилання представника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на те, що стягнута сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір ПДВ, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. За таких обставин, оскільки позивач вказує, що здійснив ремонт належного йому автомобіля, на підтвердження чого надав рахунок, товарний чек і накладну, загальна сума витрачена ним на відновлення транспортного засобу склала 159 929, 14 грн. разом з ПДВ, через що підстави для врахування суми ПДВ в рахунок стягнутої суми з ТзДП «СК «Альфа-Гарант» відсутні. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у справі 61-32922св18 від 02 жовтня 2019 року. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційні скарги не містять. Рішення суду першої інстанції позивачем ОСОБА_1 не оскаржено, тому апеляційний суд перевіряє справу у межах доводів і вимог апеляційних скарг відповідно до ст. 367 ЦПК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на автотоварознавче дослідження підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватного підприємства «Універсал-Транс» і Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-Транс» на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 423, 39 грн. витрат, пов`язаних із проведенням автотоварознавчої дослідження, а з Приватного підприємства «Універсал-Транс» користь ОСОБА_1 676, 61 грн. таких витрат. У задоволенні решти цих позовних вимог - відмовити. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: