Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/7671/17

ПОСТАНОВА Іменем України 02 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/7671/17 провадження № 22-ц/4809/384/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2019 року у складі судді Іванової Л.А. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову посилався на те, що 17 серпня 2017 року о 15 год. 05 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Рута», д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , по вул. Вокзальній в м. Кропивницький, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Toyota, д.н. НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 122-4 КУпАП. Постановою Кіровського районного суд м. Кіровограда від 02.10.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень. Позивач зазначав, що згідно із Звітом (ідентифікатор за базою ФДМУ 2459769_04122017_0412-1) від 07.09.2017, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , матеріальний збиток, завданий йому, як власнику автомобіля Тоуоtа Саmrу, внаслідок пошкодження транспортного засобу при ДТП 17.08.2017, складає 33 947,24 грн. Посилаючись на те, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала, при цьому, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а й іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 33 947,24 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.10.2018 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі як співвідповідачів - ОСОБА_6 та ТОВ «Страхове товариство «Домінанта». 12.08.2019 представник позивача ОСОБА_7 подала до суду першої інстанції клопотання, в якому просила: 1) закрити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП; 2) стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 16245,24 грн., що є сумою втрати товарної вартості; 3) стягнути з ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 17702,00 грн.; 4) стягнути з відповідачів судові витрати. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2019 клопотання представника позивача адвоката Виноградової Л.Г. від 12.08.2019 задоволено частково. Провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 - закрито. В частині клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Короткий зміст рішення суду Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2019 року позов залишено без задоволення. Суд дійшов висновку, що сторони не надали доказів, що підтверджували б факт виконання або невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, при цьому, правом на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів не скористались, а тому суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність обов`язку страховика здійснити відповідне страхове відшкодування в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої автомобілю. Що стосується вимоги про відшкодування збитків завданих втратою товарного вигляду пошкодженого в ДТП автомобіля, то вона не ґрунтується на доказах. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалюючи вказане рішення суд не надав відповідної оцінки наданих ним доказам. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до матеріалів позовної заяви він додавав звіт про оцінку матеріального збитку, завданого йому як власнику автомобіля Тоуоtа Саmrу НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) від 05.09.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , яким визначено, що сума матеріального збитку складає 33 947,24 грн., в яку входить сума втрати товарної вартості, що складає 16 245,24 грн. Зазначений звіт відповідачами не оспорений, в ході судового розгляду ними не було заявлено клопотання щодо призначення судової авто-товарознавчої експертизи автомобіля. Таким чином, відповідачі погодились з сумою обчисленого матеріального збитку, яка була визначена звітом про оцінку. Щодо розбіжностей, зазначених в рішенні суду, між схемою ДТП в розділі «Перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, у вигляді: пошкодження лако-фарбового покриття заднього лівого крила та лівої задньої двері» від 17.08.2017 та актом огляду транспортного засобу від 05.09.2017, що знаходиться в звіті про оцінку матеріального збитку, позивач зазначає, що судом не було проаналізовано звіт, в якому є рахунок на оплату № вс-0002739 від 05.09.2017 п.9 зазначено «мийка автомобіля». Звертає увагу, що саме після мийки автомобіля було виявлено пошкодження лако - фарбового покриття заднього бампера зліва. Оскільки на момент огляду транспортного засобу Тоуоtа Саmrу після скоєння ДТП це пошкодження було під шаром бруду, то при огляді 17.08.2017 пошкодження лако-фарбового покриття заднього бампера зліва не було виявлено. Також вказує, що не погоджується з висновками суду, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Оскільки у розглянутій справі № 6-2808цс15 та у своїй постанові від 20.01.2016 Верховний суд України прийшов до наступних висновків: «Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обоє 'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Зауважує, що закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказав, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Зважаючи на позицію представника позивача, первісних відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не було замінено належними відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «СТ «Домінанта», а залучено їх до участі у справі в якості співвідповідачів. Звернув увагу, що за участю позивача складені акт огляду від 05.09.2017 та схема-місця ДТП від 17.08.2017, які містять розбіжності в частині виявлених пошкоджень автомобіля Тоуоtа Саmrу. Висловив сумніви з приводу причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 та виявленим актом огляду від 05.09.2017 пошкодженнями автомобіля Тоуоtа Саmrу, оскільки він для огляду пошкоджень автомобіля позивача внаслідок ДТП не запрошувався. Вважає, що посилання позивача на те, що пошкодження заднього бамперу не було виявлено, оскільки вони були під шаром бруду, ґрунтується на припущеннях, і на правильність висновків суду першої інстанції щодо відхилення звіту як неналежного, не впливає, а тому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Суд першої інстанції встановив такі обставини 17.08.2017 року о 15 год. 05 хв. в м. Кропивницький по вул. Вокзальній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Рута», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.10.2017, яка набрала законної сили 13.10.2017, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до інформації регіонального сервісного центру в Кіровоградській області МВС України від 17.05.2019 №31/11-2949, за даними Єдиного державного реєстру МВС України на території Кіровоградської області станом на 17.08.2017 та на теперішній час (17.05.2018) за державним номерним знаком НОМЕР_1 на обліку значиться автобус марки РУТА 20, 2007 р.в., білого кольору, об`єм двигуна 2 464 см3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 30.10.2014 року, який зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Як вбачається з тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_5 , на транспортний засіб марки РУТА 20, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , останній видано на ім`я ОСОБА_3 . При цьому, встановлено, що 01.05.2016 ОСОБА_2 прийнятий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на роботу водієм автотранспортних засобів (пасажирські перевезення), що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.05.2016, а також записами в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 (наказ №30-к від 30.04.2016). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.04.2017 № АК/3940578 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як володільця транспортного засобу РУТА-20, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ТОВ «Страхове товариство «Домінанта». Страхова сума (ліміт відповідальності) за договором за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн. Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) від 07.09.2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , сума матеріального збитку складає 33 947,24 грн до якої входить сума втрати товарної вартості автомобіля - 16 245,24 грн. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_9 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Петков В.П. та представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Захарченко І.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник ТОВ «Страхове товариство «Домінанта», яке належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справу в судове засідання апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13) Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначила про таке. У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Із матеріалів справи випливає, що позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до страхової компанії у межах строків, передбачених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про відмову у позовній вимозі про відшкодування матеріальної шкоди ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» - страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 - володільця транспортного засобу РУТА-20, є помилковим. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення з страховика на його користь 17702,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (реальні збитки) завданої унаслідок ДТП належному йому автомобілю Toyota, д.н. НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка згідно експертного дослідження складається з вартості ремонтно-відновлюваних робіт 10080,00 грн та вартості необхідних для ремонту матеріалів 7622,00 грн. Крім цього, згідно згаданого експертного висновку сума втрати товарної вартості завданої позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля складає 16245,24 грн. Згідно 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує, а тому виходячи із положень ч.1 ст.1188 ЦК України така шкода відшкодовується винною особою. Колегія суду вважає, що відмінність характеру пошкоджень лако-фарбового покриття автомобіля позивача в акті огляду, який міститься в матеріалах адміністративної справи з характером пошкоджень встановлених експертним дослідженням не може бути підставою для відмови у позову, оскільки ці відмінності не є значними, а також відсутні докази на підтвердження того, що ці пошкодження були утворені унаслідок інших обставин н, з огляду на те, що експертне дослідження щодо визначення матеріального збитку проводилося невдовзі після ДТП, яке мало місце 17 серпня 2017 року. Тому, шкода втрати товарної вартості має бути відшкодованою володільцем джерела підвищеної відповідальності РУТА-20, який завдав цю шкоду - ОСОБА_3 , роботодавцем ОСОБА_2 , який керував вказаним транспортним засобом і судовим рішенням був визнаним винним у вчиненні ДТП. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених ст. 376 ЦПК України в частині вирішення позову до ОСОБА_3 та ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . В частині вирішення позову до ОСОБА_2 рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2019 року скасувати в частині вирішення позову до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта». Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 16245,24 грн в рахунок втрати товарної вартості автомобіля. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 17702 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В частині вирішення позову до ОСОБА_2 рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко