Постанова 4819 № 766/2581/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження: 22-ц/819/221/25 Єдиний унікальний номер справи: 766/2581/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Приходько Л. А., суддів: Базіль Л. В., Радченка С. В., секретар Олійник К. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Усенка Анатолія Миколайовича та представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка Антона Сергійовича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року у складі головуючого судді Зуб І.Ю. повний текст рішення складено 03 лютого 2025 року, встановив: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в якому просив, з урахуванням заяви про виправлення технічної описки, стягнути на його користь: з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 100 000.00грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 17 лютого 2017 року; з ОСОБА_2 298 215.80грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталося 17 лютого 2017 року, 150000.00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2 980.86 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на проведення автотоварознавчих та автотехнічного експертних досліджень. Позов мотивував такими обставинами: 17 лютого 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби були пошкоджені. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№ 211087 від 17 лютого 2017 року ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 10.1 ПДР, при зміні напрямку руху, не впевнився у безпечності маневру. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у АТ СК «Країна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/1070217 (далі - поліс). Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року вищевказана постанова скасована, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Згідно висновку експертного дослідження №512К-АТ від 11 квітня 2017 року Херсонського НДЕКЦ МВС України, у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 , маючи намір поза межами перехрестя виконати лівий поворот, повинен був впевнитися, що не створить небезпеки іншим учасникам руху, тобто повинен був діяти відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР, вимоги якого встановлюють повну відповідальність водія, який змінює напрям руху, за безпеку дорожнього руху від початку та до закінчення маневру. Отже технічна можливість попередження зіткнення для водія HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 визначалась виконанням вимог, визначених пунктом 10.1 ПДР, що ним не було забезпечено та внаслідок чого сталася ДТП. Відповідно до висновку № Вз-116 від 14 березня 2017 року вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, в цінах на дату завершення виконання дослідження, складає 613 019,56 грн; ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 597 633,24 грн; вартість матеріального збитку, з технічної точки зору власнику легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, визначається такій, що дорівнює ринковій вартості на момент пошкодження і складає 597 633,24 грн. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №АВз-678 від 01 грудня 2017 року вбачається, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після його пошкоджень, на дату скоєння ДТП 17 лютого 2017 року, складає 199 417,44 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, транспортний засіб вважається фізично знищеним і його відновлення є економічно недоцільним. Страхове відшкодування за заподіяну позивачу шкоду пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу підлягає стягненню з АТ «СК «Країна», у розмірі визначеної полісом страхової суми - 100000.00грн. З огляду на викладене стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП з вирахуванням страхового відшкодування у розмірі 298215.80грн. Також стягненню з ОСОБА_2 підлягають понесені позивачем витрати за проведення автотоварознавчих та автотехнічного експертних досліджень у сумі 2980.86грн. Внаслідок ДТП позивачеві також була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 150000.грн, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, спричинених внаслідок отриманої в ДТП травми голови. У зв`язку з отриманими травмами суттєво змінився спосіб його життя та членів його сім`ї. Потягом більш ніж шести місяців він був вимушений відвідувати лікарів, користуватися сторонньою допомогою у звичайному житті та побуті. Крім того, моральна шкода заподіяна також у зв`язку із фізичним знищенням належного йому транспортного засобу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 100 000.00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2.5i. реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді 17 лютого 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 298 215.80грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2.5i. реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді 17 лютого 2017 року; 20 000.00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; 2980 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчих досліджень. У задоволенні решти вимог відмовлено. Розподілені судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 4012,00 грн за позовні вимоги щодо матеріальної шкоди та 2250,00 грн за позовні вимоги щодо моральної шкоди, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: стягнув з АТ «СК «Країна» - 1007.41грн, з ОСОБА_2 - 3297.09грн. Мотивував рішення такими обставинами: Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі статті 38 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не звільняє від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ні водія, який спричинив ДТП, ні страхову компанію, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність такого водія. Відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини в скоєнні ДТП 17 лютого 2017 року, внаслідок якої автомобіль, що належить позивачу був пошкоджений. Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, визначена судом на підставі висновків №Ве-116 від 14 березня 2017 року та №АВе-678 від 01 грудня 2017 року, за якими вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, в цінах на дату завершення виконання дослідження, складає 613 019,56 грн; ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 597 633,24 грн; вартість матеріального збитку, з технічної точки зору власнику легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, визначається такій, що дорівнює ринковій вартості на момент пошкодження і складає 597 633,24 грн.; ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після його пошкодженя, на дату скоєння ДТП 17 лютого 2017 року, складає 199 417,44 грн., - тобто вартість відновлювального ремонту більша ринкової вартості. Враховуючи визначену полісом розмір страхової суми суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «СК «Країна» страхового відшкодування за шкоду пов`язану з фізичним знищенням майна (транспортного засобу), у розмірі 100 000 грн. З огляду на те, що витрати на ремонт транспортного засобу, що належить позивачу перевищують його вартість до ДТП, стягненню з ОСОБА_2 підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням страхового відшкодування, а саме: 298 215,80 грн. (597 633,24 - 199 417,44 - 100 000) = 298 215,80 грн. Крім того з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача витрати на проведення експертних досліджень в сумі 2980,86грн. Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дій ОСОБА_2 автомобіль, який належить позивачеві був пошкоджений, а сам позивач отримав тілесні ушкодження, що підтверджує факт завдання моральної шкоди. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховував характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнав позивач, характер немайнових втрат, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, що сталася 17 лютого 2017 року були та є психотравмуючими для позивача ОСОБА_1 , та якому внаслідок ДТП були спричинені легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим, заподіяні душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди. Проте, заявлена сума моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн., є вочевидь необґрунтованою та непідтвердженою належними та допустимими доказами. Виходячи з критерію розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині моральної шкоди підлягають задоволенню в сумі 20000.00 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг 14 лютого 2025 року представник АТ «СК «Країна» Усенко А.М. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із тим, що жодним судовим рішенням не встановлена вина ОСОБА_2 у ДТП, що сталося 17 лютого 2017 року, а тому відповідно до вимог пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності. Висновок експертного дослідження № 512К-АТ від 11 квітня 2017 року, на який послався суд, є неналежним доказом встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, а тому рішення СК про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу було законним та обґрунтованим. Постановою Апеляційного суду Херсонської області у справі №766/3459/17 наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не встановлена, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності вини ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована АТ «СК «Країна» перед позивачем та не встановлено настання його цивільно-правової відповідальності за вчинення ДТП. 16 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 , адвокат Шевченко А.С., подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиною особою, винною у ДТП є позивач у справі, ОСОБА_1 , який здійснюючи обгін п`яти транспортних засобів, не виконав вимоги та порушив підпункт «д» пункту, 2.3, пункти 11.4,12.3, 12.4, підпункти «б», «в», «г». пункту 14.6 ПДР, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, виїхавши на призначений для зустрічного руху бік дороги на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, зі швидкістю понад 80 км/год, здійснюючи обгін ближче ніж 50 метрів до пішохідного переходу та при виникнення небезпеки у русі не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Також вказував на те, що вимоги пункту 10.4 ПДР ОСОБА_2 виконано належним чином. При цьому зазначає, що ПДР не зобов`язували останнього переконатися у тому, що інші учасники не порушують Правила. Судом першої інстанції безпідставно враховано як доказ наявності в діях ОСОБА_2 вини у ДТП закриття постановою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки, як вбачається зі змісту постанови висновок суду першої інстанції, без з`ясування всіх обставин дійшов передчасного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Встановлена апеляційним судом недостатність доказів для доведеності вини, у світлі застосування презумпції невинуватості визначає невинуватість особи у вчинені адміністративного правопорушення. Оскільки апеляційний суд не досліджував докази, на відсутність яких вказував у своїй постанові, та закрив провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, закриття провадження у справі, у даному випадку, не є обставиною, що свідчить про встановлення вини відповідача. Щодо визначення розміру матеріальної шкоди, представник відповідача вказував на відсутність підстав вважати, що визначений експертом розмір матеріального збитку у повному обсязі виник внаслідок ДТП за участі транспортних засобів позивача та ОСОБА_2 , оскільки транспортний засіб позивача ще в квітні 2016 року також зазнавав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, а докази які саме пошкодження зазнав автомобіль у попередній ДТП та чи було його відремонтовано в матеріалах справи відсутні. Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходили. Позиції учасників справи В судовому засіданні представник АТ «СК «Країна» Усенко А.М., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Шевченка А.С., визнав. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити. ОСОБА_2 та його представник, адвокат Шевченко А.С., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, свою апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними у скарзі. Апеляційну скаргу представника АТ «СК «Країна» Усенка А.М., визнали. Просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. ОСОБА_1 та його представник, адвокат Мусулевський А.А., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг, вказували на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просили апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «СК «Країна» Усенко А.М. не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_2 , адвоката Шевченко А.С., підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі вказаним вимогам закону не відповідає. Фактичні обставини справи Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 17 лютого 2017 року о 15:40 годині по вул. Перекопській, біля будинку 6 у м. Херсоні відбулося зіткнення між автомобілем HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій автомобіля SUBARU FORESTER ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. 17 лютого 2017 року о 17.20 годині уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №211087 за правопорушення передбачене статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 за порушення останнім пунктів 10.1, 2.3 «в» ПДР, вказавши, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Перекопська, 6 у м. Херсоні при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Власником транспортного засобу HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 є ОСОБА_3 . Власником транспортного засобу SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 є позивач у справі, ОСОБА_1 . Постановою слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП УМВС України в Херсонській області від 31 березня 2017 року кримінальне провадження № 12017230040000945 за фактом ДТП, яка відбулася 17 лютого 2017 року за участю автомобілів HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , закрито у зв`язку із відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, оскільки за висновком судово-медичної експертизи потерпілий отримав тілесні ушкодження які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Зі змісту висновку судово-медичної експертизи №212 від 02 березня 2017 року вбачається, що отримані ОСОБА_1 струс головного мозку, забита рана, синець, крововилив лівої вушної раковини і лівої завушної області утворилися від дії тупого предмету, не виключено 17 лютого 2017 року в салоні автомобіля при зіткненні з іншим автомобілем, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року вищевказана постанова суду скасована, провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрите на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП є передчасним у зв`язку з невиконанням місцевим судом вимог закону, щодо з`ясування всіх обставин, перелічених у статтях 247 і 280 КУпАП, зазначивши, що судом не опитано працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, не призначено судову автотехнічну експертизу з метою встановлення наявності порушень ПДР в діях учасників ДТП. Оскільки на дату розгляду справи в апеляційному суді сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, і продовження перебігу такого строку законом не передбачено, апеляційний суд закрив провадження у справі з підстав визначених пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційним судом не досліджувалась. Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована за відповідним договором в АТ «СК «Країна» (згідно з полісом № АК1070217 від 11 листопада 2016 року ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну страхувальника, - 100 000.00грн, франшиза - 0). 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 подав в АТ «СК «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи за №2214. Листом від 07 липня 2017 року № 6269 АТ «СК «Країна» ОСОБА_1 на його звернення від 23 лютого 2017 року № 2214 повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за фактом пошкодження належного йому транспортного засобу в результаті ДТП, яка сталася 17 лютого 2017 року у зв`язку з відсутністю доказів вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. Відповідно до висновку експертного дослідження №512К-АТ від 11 квітня 2017 року Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, проведеного на підставі звернення ОСОБА_1 : 1) у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3., 12.4. ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 10.1. ПДР України; 2) у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля SUBARU FORESTER реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості попередити настання даної дорожньо-транспортної події шляхом виконання вимог ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 мав технічну можливість попередити настання даної дорожньо- транспортної події шляхом виконання вимог ПДР України. Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, заподіяного володільцю транспортного засобу №Вз-116 від 14 березня 2017 року: 1) вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, в цінах на дату завершення виконання дослідження, складає 613 019,56 грн; 2) ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 597 633,24 грн; 3) вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору володільцю легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , внаслідок його пошкодження 17 лютого 2017 року в результаті ДТП, визначається як такій, що дорівнює ринковій вартості на момент пошкодження і складає 597 633,24 грн. З висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості легкового автомобіля №АВз-678 від 01 грудня 2017 року вбачається, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , після його пошкоджень, на дату скоєння ДТП 17 лютого 2017 року, складає 199 417,44 грн. Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи № 2861-34-25, складеної 02 вересня 2025 року, проведеної на виконання ухвали Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2025 року: 1) у даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України; 2) у даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 10.4 ПДР України; 3) швидкість руху автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 становила величину 86.3км/год: швидкість руху автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 безпосередньо перед ДТП становила величину 73.3км/год; 4) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України мав технічну можливість запобігти виникненню події; 5) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 належним виконанням вимог пункту 10.1 ПДР України мав технічну можливість запобігти виникненню події; 6) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідали вимогам пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України; 7) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР України; 8) оскільки водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України мав технічну можливість запобігти настання події, то його дії, які не відповідали зазначеним вище вимогам ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з фактом ДТП; 9) оскільки водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 належним виконанням вимог пункту 10.1 ПДР України мав технічну можливість запобігти настання події, то його дії, які не відповідали зазначеним вище вимогам ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з фактом ДТП. Від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв сторони відмовилися. Правове обґрунтування Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону). У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18. Щодо відшкодування матеріальної шкоди. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з СК «АТ «Країна» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі статті 38 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не звільняє від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ні водія, який спричинив ДТП, ні страхову компанію, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність такого водія. А відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини в скоєнні ДТП 17 лютого 2017 року, внаслідок якої автомобіль, що належить позивачу був пошкоджений. Колегія суддів з таким висновком у повному обсязі погодитись не може враховуючи наступне. Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Вказана постанова була скасована постановою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року, у зв`язку із тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП є передчасним. Оскільки на дату розгляду справи в апеляційному суді сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, і продовження перебігу такого строку законом не передбачено, апеляційний суд закрив провадження у справі з підстав визначених пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційним судом не досліджувалась. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_4 зазначав, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху позивачем, в той час як він діяв відповідно до вимог правил дорожнього руху. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2021 року, з урахуванням змін внесених постановою Херсонського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року призначена судова автотехнічна експертиза, яка була повернута експертною установою, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, без виконання у зв`язку з невиконанням клопотання щодо оплати вартості експертизи. Відповідач ОСОБА_5 від клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи не відмовлявся. Матеріали справи не містять відомостей про вирішення судом першої інстанції клопотання експертної установки про оплату вартості експертизи, а також про повідомлення учасників справи про необхідність здійснити оплату вартості експертизи. Таким чином суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого допустив неповне з`ясування обставин справи. З метою повного та всебічного з`ясуванню обставин, які мають значення для правильного вирішення спору апеляційним судом призначена у справі судова автотехнічна експертиза. Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи № 2861-34-25, складеної 02 вересня 2025 року, 1) у даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України; 2) у даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 10.4 ПДР України; 3) швидкість руху автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 становила величину 86.3км/год: швидкість руху автомобіля HONDA ACCORL реєстраційний номер НОМЕР_2 безпосередньо перед ДТП становила величину 73.3км/год; 4) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України мав технічну можливість запобігти виникненню події; 5) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 належним виконанням вимог пункту 10.1 ПДР України мав технічну можливість запобігти виникненню події; 6) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідали вимогам пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України; 7) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР України; 8) оскільки водій автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України мав технічну можливість запобігти настання події, то його дії, які не відповідали зазначеним вище вимогам ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з фактом ДТП; 9) оскільки водій автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 належним виконанням вимог пункту 10.1 ПДР України мав технічну можливість запобігти настання події, то його дії, які не відповідали зазначеним вище вимогам ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з фактом ДТП. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17 лютого 2017 року, за участю автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, є: - порушення водієм HONDA ACCORL реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вимог пункту 10.1 ПДР України(в редакції чинній на час ДТП), відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; - порушення водієм автомобіля SUBARU FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України (в редакції чинній на час ДТП), відповідно до яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил та обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом. Водії, як автомобіля HONDA ACCORD, так і автомобіля SUBARU FORESTER при виконанні вимог, зазначених вище пунктів ПДР України, мали технічну можливість запобігти настання події. Допущені обома водіями порушення ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з фактом ДТП. Доводи представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка А.С. щодо відсутності причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_2 пункту 10.1 ПДР України з фактом ДТП з огляду на те, що здійснюючи маневр (поворот ліворуч) останній мав право розраховувати на дотримання Правил дорожнього руху іншими учасниками руху, тоді як грубі порушення Правил позивачем стали причиною ДТП колегія суддів відхиляє, оскільки при належному виконанні вимог пункту 10.1 ПДР України ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події. Також колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 , адвоката Мусулевського А.А., про відсутність причинного зв`язку між допущеними ОСОБА_1 порушеннями ПДР України та фактом ДТП, оскільки при належному виконанні вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 14.6 в) ПДР України останній також мав гарантовану технічну можливість запобігти дорожньо-транспортної події, обрана ОСОБА_1 швидкість руху (86-73км/год) перевищувала встановлене обмеження руху та створювала небезпеку для інших учасників руху. Посилання представника позивача на недоведеність порушення ОСОБА_1 пункту 14.6 в) ПДР України, оскільки обгін розпочато у дозволеному місці, а Правилами не регламентовано момент повернення у свою смугу після виконання обгону попутного транспортного засобу, колегія суддів відхиляє. Як вбачається зі змісту висновку судової автотехнічної експертизи № 2861-34-25, складеної 02 вересня 2025 року місце зіткнення транспортних засобів згідно схеми ДТП та файлу відеозапису «04_20170217_154000.аvi» розташовано на відстані близько 21.155метра до початку нерегульованого пішохідного переходу, що свідчить, що водій автомобіля SUBARU FORESTER реєстраційний номер НОМЕР_1 виконував маневр обгону на відстані ближче ніж 50 метрів до пішохідного переходу у межах населеного пункту. При цьому матеріали справи не містять жодних відомостей про неможливість закінчення маневру позивачем обгону та повернення автомобілю у свою смугу, з огляду на те, що ним здійснювався обгін декількох транспортних засобів, до визначеної Правилами зони заборони здійснення обгону. Посилання представника позивача на висновок експерта №512К-АТ від 11 квітня 2017 року Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, відповідно до якого у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля SUBARU FORESTER не мав технічної можливості попередити настання даної дорожньо-транспортної події шляхом виконання вимог ПДР України колегія суддів не приймає, оскільки вказаний висновок зроблений без з`ясування питання дотримання водієм автомобіля SUBARU FORESTER Правил дорожнього руху та стосуються лише моменту зміни напрямку руху водієм автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що дорожньо-транспортна пригода 17 лютого 2017 року сталася внаслідок обопільної вини водіїв, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв учасники справи відмовилися та враховуючи, допущені ними порушення ПДР України, колегія суддів вважає, що обидва учасника ДТП в рівних частках вині у ДТП, оскільки дотримання кожним з них вимог ПДР України гарантовано запобігло б дорожньо-транспортну пригоду. Під час розгляду справи судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 ,яким керував ОСОБА_2 у момент ДТП, забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «СК «Країна» (поліс № АК1070217 від 11 листопада 2016 року). Листом від 07 липня 2017 року № 6269 АТ «СК «Країна» ОСОБА_1 на його звернення від 23 лютого 2017 року № 2214 повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за фактом пошкодження належного йому транспортного засобу в результаті ДТП, яка сталася 17 лютого 2017 року у зв`язку з відсутністю доказів вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Враховуючи ці приписи та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням у ДТП автомобіля, що належить на праві власності позивачеві. Разом з тим суд першої інстанції не врахував вимоги пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України, відповідно до якого шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. А отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця. Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження №Вз-116 від 14 березня 2017 року вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 613 019,56 грн; ринкова вартість цього ж транспортного засобу складає 597 633,24 грн. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №АВз-678 від 01 грудня 2017 року вбачається, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу SUBARU FORESTER 2,5і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 199 417,44 грн. Правильність вказаних висновків відповідачем під час розгляду справи не спростовані, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди відповідачами ні в суді першої інстанції ні під час апеляційного перегляду справи не заявлялися. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , адвоката Шевченка А.С. щодо не визначення розміру матеріального збитку у повному обсязі, ґрунтуються лише на припущеннях, а тому колегією суддів відхиляються. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Оскільки ринкова вартість автомобіля SUBARU FORESTER на момент ДТП складала 597 633,24 грн, а вартість відновлювального ремонту - 613 019,56 грн, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що ремонт цього автомобіля вважається економічно необґрунтованим, а тому розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 398 215.80грн, як різниця між вартістю транспортного засобу до (597 633,24 грн) та після ДТП (199 417,44 грн). Враховуючи наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також те, що сторони відмовилися від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв і колегія суддів дійшла висновку, що обидва учасника ДТП в рівних частках вині у ДТП, а отже відшкодуванню підлягає матеріальна шкода, заподіяна позивачу, пропорційно до ступеня вини ОСОБА_2 від завданого збитку в розмірі 199 107.90грн (597 633,24 грн вартості автомобіля SUBARU FORESTER на момент ДТП - 199 417,44 грн його вартості після ДТП) : 2 винуватців = 199 107.90грн). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц). З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню з АТ «СК «Країна» підлягає шкода в межах ліміту відповідальності страхувальника у розмірі 100 000.00грн., а різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування має бути покладена на ОСОБА_2 . Проте визначена судом першої інстанції сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 має бути зменшена з 298 215.80грн до 99 107.90грн виходячи з розміру матеріальної шкоди визначеної пропорційно до ступеню вини учасників ДТП. У зв`язку із чим рішення суду в цій частині має бути, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, змінено. Рішення суду в частині стягнення з АТ «СК «Країна» шкоди в межах ліміту відповідальності страхувальника у розмірі 100 000.00грн., є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги представника АТ «СК «Країна» про відсутність у страховика обов`язку по відшкодуванню шкоди, заподіяної при експлуатації забезпеченого транспортного засобу за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності, оскільки жодним судовим рішенням вина ОСОБА_2 у ДТП не встановлена колегія суддів відхиляє, оскільки під час розгляду даної справи встановлені всі необхідні підстави для настання деліктної відповідальності ОСОБА_2 , а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина заподіювача. Зважаючи на те, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 витрат на проведення оцінки транспортного засобу та автотехнічного дослідження пов`язана із вирішенням вимоги про стягнення з цього відповідача збитків, завданих пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача витрати на проведення експертних досліджень в сумі 2980,86грн. Щодо відшкодування моральної шкоди Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дій ОСОБА_2 автомобіль, який належить позивачеві був пошкоджений, а сам позивач отримав тілесні ушкодження, що підтверджує факт завдання моральної шкоди. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Встановивши, що внаслідок допущених відповідачем ОСОБА_2 порушень ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено автомобіль, який належить ОСОБА_1 , а сам позивач отримав легкі тілесні ушкодження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останньому була заподіяна моральна шкода, оскільки він відчував душевні страждання у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна та фізичний біль у зв`язку із ушкодженням здоров`я. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 20000.00грн, судом першої інстанції враховано характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнав позивач, характер немайнових втрат, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, що сталася 17 лютого 2017 року були та є психотравмуючими для позивача , та якому внаслідок ДТП були спричинені легкі тілесні ушкодження. Крім того суд врахував критерії розумності та справедливості, зазначивши, що заявлена сума моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн., є вочевидь необґрунтованою та непідтвердженою належними та допустимими доказами. Вказані висновки суду є законними та обґрунтованими, а отже в цій частині рішення, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, має бути залишено без змін. Щодо зміни розподілу судових витрат Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 цієї ж статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір 4012,00 грн. (позовні вимоги щодо матеріальної шкоди) та 2250,00 грн. (позовні вимоги щодо моральної шкоди). Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено частково: про стягнення матеріальної шкоди задоволено на 50%, про відшкодування моральної шкоди - на 13.33%, відшкодуванню підлягає судовий збір сплачений за позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2006.00грн та про відшкодування моральної шкоди 299.92грн. Так, з АТ «СК «Країна» підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до позовних вимог, що підлягають задоволенню, 1000.00 грн., з ОСОБА_2 - судовий збір сплачений за подання позовної заяви пропорційно до позовних вимог, що підлягають задоволенню, 1291.00грн. (299.92грн. позовні вимоги про стягнення моральної шкоди + 2006.00грн. за вимоги щодо стягнення майнової шкоди 1000.00грн). З огляду на викладене розподіл судових витрат слід змінити, а саме зменшити суму стягнення присуджену на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Країна» з 1007.41грн до 1000.00грн та з ОСОБА_2 з 3297.09грн до 1291.00грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, а також скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( пункти 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 376 ЦПК України).Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 376 ЦПК України). З огляду на надану оцінку висновків суду першої інстанції апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу представника АТ «СК «Країна» Усенка А.М. слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка А.С. задовольнити частково: рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2.5i. реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді 17 лютого 2017 року змінити, зменшивши суму стягнення з 298 215.80грн до 99 107.90грн; в частині розподілу судових витрат, понесених в суді першої інстанції, змінити зменшивши суму стягнення присуджену на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Країна» з 1007.41грн до 1000.00грн та з ОСОБА_2 з 3297.09грн до 1291.00грн; залишити без змін рішення в іншій частині. Щодо розподілу судових витрат понесених при апеляційному перегляді справи. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, згідно частини третьої статті 133 ЦПК України належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплачений АТ«СК «Країна» за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1511.12грн стягненню з позивача не підлягає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3956.51грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1978.25грн. В апеляційній скарзі представником ОСОБА_2 адвокатом Шевчено А.С. заявлено попередній розмір судових витрат , зокрема гонорар адвоката у розмірі 20 000.00грн за весь обсяг правничої допомоги при розгляді страви в суді апеляційної інстанції. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги додано договір про надання правової допомоги укладений 08 квітня 2025 року між ОСОБА_6 та адвокатом Шевченко А.С., згідно якого адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства- ознайомлення з матеріалами справи, складення та подання апеляційної скарги, участь у судових засіданнях по справі № 766/ 2581/20 в суді апеляційної інстанції(пункт 1.2). Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 розмір гонорару за цим договором визначений сторонами у фіксованому розмірі 20000.00грн. Розмір та обов`язок оплати гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом результату якого бажає клієнт. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків в потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката під час розгляду справи не заявлялися. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 послуг з надання правової допомоги за які він має сплатити гонорар у розмірі визначеному, а його апеляційна скарга задоволена частково, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_2 пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги у розмірі 10000.00грн. Керуючись статтями 367, 369, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Усенка Анатолія Миколайовича залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка Антона Сергійовича задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок фізичного знищення транспортного засобу SUBARU FORESTER 2.5i. реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді 17 лютого 2017 року змінити зменшивши суму стягнення з 298 215.80грн до 99 107.90грн. Це ж рішення в частині розподілу судових витрат, понесених в суді першої інстанції, змінити зменшивши суму стягнення присуджену на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» з 1007.41грн до 1000.00грн та з ОСОБА_2 з 3297.09грн до 1291.00грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат понесених ним в суді апеляційної інстанції пропорційно задоволеним вимогам 11978.25 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 13 листопада 2025 року. Головуючий Л.А. Приходько Судді: Л. В. Базіль С. В. Радченко