Постанова Львівський апеляційний суд № 444/899/25

Справа № 444/899/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р. Б. Провадження № 22-ц/811/4492/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Костюк С.О. з участю: представника ОСОБА_1 Чорненького Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року,- ВСТАНОВИВ: в березні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є власником транспортного засобу марки «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . 17.11.2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_3 , повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надала дорогу транспортному засобу марки «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку. Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та притягнуто до відповідальності. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП не була застрахована. Внаслідок ДТП автомобіль «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 отримав технічні пошкодження, а відтак, позивачу, як власнику транспортного засобу, заподіяно майнову шкоду. Відповідно до висновку експерта експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 21.02.2025 року виконаного експертом ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дослідження становить 194 415,24 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 194 415, 24 грн матеріальної шкоди та понесені судові витрати. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 194 415, 24 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1944,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6000 грн. витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що згідно висновку судового експерта Вербова В.В. №198 від 21 лютого 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дослідження становить 194 415,24 грн., ринкова вартість такого автомобіля станом на 17.11.2024 року становила 272 500,20 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого автомобіля, станом на момент його пошкодження в ДТП 17.11.2024, становив - 0,70; вартість відновлювального ремонту цього пошкодженого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить 93 798,87 грн Крім того, експерт зазначив, що у разі виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому податок на додану вартість відповідно до ст. 196 Податкового кодексу України не нараховується та окремим рядком у висновку не виділяється. При цьому вартість запасних частин і матеріалів, необхідних для ремонту, приймається до розрахунку за ринковою вартістю з урахуванням ПДВ, хоча сам ПДВ окремо в калькуляції не зазначається. Відтак, до розрахунку прийнято вартість складників із врахуванням ПДВ, а загальна вартість відновлювального ремонту становить 194 415,24 грн. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази фактичного проведення ремонту автомобіля позивачкою та понесення нею відповідних витрат. Суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 194 415,24 грн матеріальної шкоди, безпідставно не виключив із цієї суми розмір ПДВ, який становить 38 883,05 грн. Просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій отримав пошкодження належний позивачу автомобіль, вартість відновлювального ремонту якого згідно з висновком експерта № 198 від 21.02.2025 року становить 194 415,24 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частинами 2,3 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до роз`яснень пунктів 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17. Судом встановлено, що 17.11.2024 року приблизно о 16 год. 30 хв. в с.Великі Грибовичі по вул.Львівській, 2, Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_4 не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надала дорогу транспортному засобу марки «Volvo V50» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Volvo V50», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2025 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. в дохід держави. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно з висновком експерта ОСОБА_5 № 198 від 21 лютого 2025 року (транспортно-товарознавчого дослідження за договором із ОСОБА_3 від 22.11.2024 року № 198-24) пошкодження автомобіля Volvo V50» 1,6D, р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 17.11.2024 року, які визначені при його дослідженні 28.11.2024 - зазначені у п.1.3. дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo V50» 1,6D, р/н НОМЕР_1 , на момент дослідження становить 194415,24 грн. Ринкова вартість автомобіля Volvo V50» 1,6D, р/н НОМЕР_1 , в цінах на 17.11.2024, становила 272500,20 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого автомобіля Volvo V50» 1,6D, р/н НОМЕР_1 , станом на момент його пошкодження в ДТП 17.11.2024, становив - 0,70. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volvo V50» 1,6D, р/н НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить 93798,87 грн. Платіжною інструкцією № 8370-3305-2081-6651 від 20 лютого 2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 за надання експертних послуг з проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля сплатила ОСОБА_5 6000,00 грн. Враховуючи те, що з вини ОСОБА_1 позивачу завдано майнову шкоду пошкодженням її транспортного засобу, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартості відновлювального ремонту в розмірі 194 415.24 грн. та 6000 грн. вартості проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля. Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , суд першої інстанції вірно взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта № 198 від 21 лютого 2025 року, за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 194 415.24 грн. У висновку експерта зазначено, що висновок виготовлений на замовлення ОСОБА_3 для подальшого подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України. У частині 6 статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Судом першої інстанції враховано те, що висновок експерта відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, іншого висновку на спростування висновку експерта відповідач суду не надав, з клопотанням про призначення експертизи судом відповідач не зверталася. На думку колегії суддів, висновок складений за заявою позивача, у ньому зазначено про підготовку такого для подання до суду із вказанням обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а відтак такий є належним та допустимим доказом. Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 194 415,24 грн., суд безпідставно не вирахував із цієї суми 20 % ПДВ, що становить 38 883,05 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, відповідальність ОСОБА_1 не є застрахованою, а відтак на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі положення статті 36.2 Закону, відповідно до положень якої якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Посилання відповідача на те, що у матеріалах справи відсутні докази фактичного проведення ремонту автомобіля позивачкою та понесення нею відповідних витрат не заслуговують на увагу, оскільки розмір вартості відновлювального ремонту визначений висновком експерта. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 10 червня 2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк