Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/1754/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3515/21 Справа № 199/1754/19 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Дніпропетровського обласного управління про відшкодування збитків В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія в особі Дніпропетровського обласного управління про відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач посилався на те, що 17 червня 2017 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_2 по пр. Мануйлівському в районі перехрестя з вул. Луговською у м. Дніпро керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, порушивши вимоги п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Джиллі СК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вину відповідача ОСОБА_2 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді встановлено постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року. Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу №АК4733684, він 14 листопада 2018 року звернувся до страхової компанії із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. З метою встановлення розміру заподіяних збитків за його заявою суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 проведено розрахунок вартості відновлювального ремонту автотранспортного засобу «Geely», д.н.з НОМЕР_2 , розмір якого відповідно до розрахунку № 2694 від 31 липня 2017 року, склав 46766 грн. Згідно із замовленням-нарядом від 12 жовтня 2017 року на відновлювальний ремонт автомобіля він витратив 50895 грн. Позивач вказував, що листом від 20 грудня 2018 року №1/299 страхова компанія повідомила його про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме у зв`язку із пропуском строку подання заяви про страхове відшкодування. Пропуск строку відбувся у зв`язку із тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040030001803 від 26 червня 2017 року тривало більше року та вина ОСОБА_2 не була встановлена у річний строк з дня скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлювало його звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Також позивач вказував, що у зв`язку із тим, що транспортний засіб після ДТП був вилучений працівниками поліції та протягом 3-х діб знаходився на штрафному майданчику, він змушений був сплатити 800 грн. за послуги евакуації транспортного засобу, а також ним понесені витрати на зберігання автотранспортного засобу у розмірі 480 грн. Крім того, внаслідок ДТП він пережив сильне нервове потрясіння. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням автомобіля на значну суму, порушенні звичайного укладу його життя через відсутність можливості користуватись транспортним засобом, який був єдиним джерелом його доходу, оскільки на момент ДТП він працював водієм таксі. Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, завданих внаслідок ДТП, їх характер та тривалість, зважаючи на те, що погіршення здоров`я - це немайнові втрати, які неможливо відновити, звертаючи увагу на бездіяльність страхової компанії стосовно добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди, розмір моральної шкоди він оцінює у 47152 грн. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на свою користь страхове відшкодування у розмірі 50 895 грн.; стягнути з ОСОБА_2 800 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків за евакуатор автомобіля, а також 480 грн. у відшкодування витрат на зберігання автомобіля на штрафному майданчику та 47 152 грн. моральної шкоди й судові витрати у сумі 768 грн. 40 коп.. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 46266 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800 грн. витрат за евакуацію транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 480 грн. за зберігання транспортного засобу. В апеляційній скарзі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просять скасувати рішення суду від 08 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . До ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2017 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_2 по пр. Мануйлівському в районі перехрестя з вул. Луговською у м.Дніпро керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та порушивши вимоги п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Джиллі СК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адімністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення (а.с. 21). Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 17 червня 2017 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК4733684, строк дії якого з 12 жовтня 2016 року по 11 жовтня 2017 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100000 грн., розмір франшизи 500 грн. (а.с. 143). За заявою позивача, суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було проведено розрахунок вартості відновлювального ремонту автотранспортного засобу «Geely», д.н.з НОМЕР_2 , який належить позивачу. За результатами оцінки, відповідно до розрахунку №2694 від 31 липня 2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Geely», д.н.з НОМЕР_2 становить 46766 грн. (а.с. 12). Згідно із замовленням-нарядом від 12 жовтня 2017 року на відновлювальний ремонт автомобіля позивач ОСОБА_1 вказував, що витратив 50895 грн., однак належних та допустимих доказів на підтвердження сплати саме цієї суми позивачем суду не надано (а.с.90). За фактом ДТП 26 червня 2017 року були внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017040030001863 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Постановою слідчого СВ Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Авраменко О.Ю. від 31 травня 2018 року кримінальне провадження було закрито (а.с.22). 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 7). Листом № 1/299 від 20 грудня 2018 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомили позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском строку подання заяви про страхове відшкодування, з підстав, передбачених п.37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.20). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП. Право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків. При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18). У справі встановлено, 17 червня 2017 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_2 по пр. Мануйлівському в районі перехрестя з вул. Луговською у м.Дніпро керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та порушивши вимоги п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Джиллі СК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адімністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення (а.с. 21). Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 17 червня 2017 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК4733684, строк дії якого з 12 жовтня 2016 року по 11 жовтня 2017 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100000 грн., розмір франшизи 500 грн. (а.с. 143). За заявою позивача, суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було проведено розрахунок вартості відновлювального ремонту автотранспортного засобу «Geely», д.н.з НОМЕР_2 , який належить позивачу. За результатами оцінки, відповідно до розрахунку №2694 від 31 липня 2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Geely», д.н.з НОМЕР_2 становить 46766 грн. (а.с. 12). Згідно із замовленням-нарядом від 12 жовтня 2017 року на відновлювальний ремонт автомобіля позивач ОСОБА_1 вказував, що витратив 50895 грн., однак належних та допустимих доказів на підтвердження сплати саме цієї суми позивачем суду не надано (а.с.90). За фактом ДТП 26 червня 2017 року були внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017040030001863 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Постановою слідчого СВ Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Авраменко О.Ю. від 31 травня 2018 року кримінальне провадження було закрито (а.с.22). 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 7). Листом № 1/299 від 20 грудня 2018 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомили позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском строку подання заяви про страхове відшкодування, з підстав, передбачених п.37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.20). Слід зазначити, правовідносини, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не є деліктними, отже Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону. З матеріалів справи вбачається, ДТП сталася 17 червня 2017 року, а із заявою про виплату страхового відшкодування позивач ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії лише 14 листопада 2018 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому страхова компанія обґрунтовано відмовила позивачеві у виплаті страхового відшкодування у звязку пропуском річного строку. Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у сумі 46266 грн., оскільки річний строк на звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування є присічним та поновленню не підлягає. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду від 08 грудня 2020 року скасуванню в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 46 266 грн. з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Дніпропетровського обласного управління задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Дніпропетровського обласного управління про відшкодування збитків скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 46 266 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Дніпропетровського обласного управління про відшкодування збитків відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 1152 грн. 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 14 червня 2021 року. Головуючий суддя І.А. Єлізаренко Судді Т.П. Красвітна О.В. Свистунова