Постанова КГС ВС № 910/6471/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Київ Справа № 910/6471/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Стратієнко Л.В. і Ткаченко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М., представників учасників справи: позивача - Міністерства оборони України - Ковальчука І.В., відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" - не з`яв., розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - Міністерство) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А. і Разіна Т.І.) зі справи № 910/6471/20 за позовом Міністерства до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - Відповідач, Товариство) про стягнення штрафних санкцій. РУХ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано до господарського суду міста Києва про стягнення штрафних санкцій за порушення умов державного контракту від 08.10.2018 № 403/1/18/78 (далі - Контракт) у сумі 5 712 476,80 грн., з них 1 757 418,35 грн. штрафу і 3 955 058,45 грн. пені.

2. Позов обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов`язання за Контрактом щодо своєчасної поставки продукції, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7.2 Контракту з Відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції, пеня в розмірі 0,1% від вартості продукції, на яку не надано звітні документи, та штраф у розмірі 7% від суми непоставленої в строк продукції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (суддя Котков О.В.): позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Міністерства грошові кошти: штрафу 1 757 418,35 грн., пені 3 946 659,52 грн. та судовий збір 85 561,22 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021: частково задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду змінено; його резолютивну частину викладено в редакції, згідно з якою з Товариства стягнуто на користь Міністерства грошові кошти: штрафу - 175 741,84 грн., пені - 395 505,85 грн., судового збору - 85 561,22 грн., а в іншій частині позову відмовлено; судовий збір за подання апеляційної скарги залишено за Товариством.

6. Постанову мотивовано наявністю обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Міністерство, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції принципів господарського судочинства, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, просить оскаржувану постанову від 17.02.2021 з даної справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 26.11.2020 залишити без змін, судові витрати покласти на Відповідача. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій на 90%, не встановивши обставин, які давали б право зменшити розмір неустойки. У цьому зв`язку ним не враховані правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі 923/760/16, від 20.02.2020 у справі №910/7970/20.

9. Судом не було враховано приписи статті 17 Конституції України, статей 2, 3, 10 Закону України "Про оборону України".

10. З огляду на положення статей 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 530, 549, 610, 611, 629, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України вбачається наявність правових підстав для нарахування пені на вартість непоставленого товару. Доводи і клопотання іншого учасника справи

11. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

12. Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду даної справи, мотивоване виявленням у представника Відповідача адвоката Черненко В.А. коронавірусу SARS-CoV 2 (COVID-19) і тим, що вона представляла Відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій, добре володіє інформацією по справі і бажає в подальшому вести дану справу. Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою Судом. Водночас обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційної скарги і за відсутності представника Відповідача. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

13. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке. 13.1. Міністерством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено Контракт, за умовами якого виконавець зобов`язався з дотриманням вимог законодавства виготовити і поставити продукцію спеціального призначення, зазначену у специфікації, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до Контракту, а замовник - прийняти і оплатити продукцію на умовах цього контракту. 13.2. Згідно із специфікацією поставка продукції мала бути здійснена у відповідній кількості та у певний строк (аркуш 13 додатку до справи). 13.3. Позивач зазначає, що зобов`язання за Контрактом виконане Відповідачем з порушенням умов цього контракту, оскільки: партію продукції в кількості 11 одиниць поставлено з різними термінами прострочення: 5 одиниць - з простроченням на 4 дні; 3 одиниці - з простроченням на 42 дні; 1 одиницю - з простроченням на 41 день; 2 одиниці - з простроченням на 103 дні. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що штрафні санкції надмірно великі, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків. 13.4. Порушення строків поставки продукції підтверджується актом приймання-передачі продукції. 13.5. Згідно з умовами Контракту: - за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми (пункт 7.2.1); - у разі ненадання виконавцем у зазначений у специфікації термін документів, що підтверджують поставку продукції, або неповернення замовнику різниці коштів з урахуванням індексу інфляції, що були отримані у якості попередньої оплати у строк, визначений пунктом 2.12, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, на яку не надано звітні документи, або суми неповернутих коштів за кожен день прострочення (пункт 7.2.2). 13.6. Дії Відповідача є порушенням умов Контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.2.1 Контракту. Відповідачем обставини прострочення свого зобов`язання з поставки продукції не заперечувалися. 13.7. За результатами перевірки судом наданого позивачем розрахунку загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 3 946 659,52 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8 398,93 грн. слід відмовити. 13.8. Суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

14. Судом апеляційної інстанції додатково з`ясовано й зазначено таке. 14.1. Звертаючись з апеляційною скаргою, Товариство зазначало про неправомірність відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій. У подальшому Товариство подало до апеляційного господарського суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на суму 3 735 901,45 грн., що є сумою некомпенсованих витрат Товариства на суму 2 743 644,15 грн. недоотриманого прибутку при виготовленні і реалізації 31 одиниці продукції, але не більше "розміру штрафних санкцій заявлених в позовних вимогах". 14.2. Фактично сума, на яку відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, перевищує заявлений розмір штрафних санкцій, тобто відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100%. Мотиви зменшення розміру штрафних санкцій зводяться до такого: - Контракт було укладено на умовах, які передбачали прибуток від виконання всього Контракту в розмірі 2 279 072, 57 грн., що є лише 1,46% від загальної ціни Контракту; - за умовами Контракту, 21 одиниця виробів (із загальної кількості) залишилися без затвердженого фінансування та календарного плану поставки; - 25.04.2019 у зв`язку з потребою Міністерства у більшій кількості виробів між ним і Товариством було укладено додаткову угоду до Контракту на поставку ще певну кількість одиниць виробів із строком поставки до відповідного строку (аркуш 26 додатка до справи), притому 3 одиниці виробів залишено не узгодженими для поставки (копія додаткової угоди в матеріалах справи); - при цьому лише 07.05.2019 додатковою угодою №4 до Контракту Міністерство затвердило поставку останніх одиниць виробів до відповідного строку (аркуш 30 додатка до справи; копія угоди в матеріалах справи); - проте тривалий час Товариство не могло приступити до його виконання через затримку підписання Міністерством специфікації продукції та календарного плану, який є підтвердженням фінансового зобов`язання замовника (Міністерства) перед виконавцем (Товариством) на поточний рік, тобто гарантією потреби у виробах і розрахунку після їх виготовлення, що підтверджується листом від 29.03.2019 №331/03-19 (копія в матеріалах справи) і кінцевою додатковою угодою №4, якою узгоджено фінансування всіх 21 одиниці виробів та календарний план їх поставки. Тобто Міністерство як замовник лише 07.05.2019 надало Товариству гарантії щодо виконання своїх фінансових зобов`язань та зобов`язань щодо закупівлі другої партії виробів у кількості 21 одиниці; - попередньої оплати, на яку розраховувало Товариство для виготовлення виробів, від Міністерства не надійшло, хоча Товариство з метою вчасного постачання виробів зверталося до Міністерства з письмовим проханням розглянути можливість надання попередньої оплати; дане прохання задоволено не було; - незважаючи на зазначені обставини, Товариство приступило до виготовлення виробів без гарантій оплати та за власні кошти, і перші 10 одиниць з 21 одиниці виробів поставило вчасно; - у зв`язку з цим відбулося "фінансове виснаження" Товариства, що призвело до зміщення виробничого графіка відвантаження наступних 11 одиниць виробів, причому 5 одиниць з них поставлено із затримкою лише у 4 дні; - загальна сума втрат Товариства при виконанні Контракту склала 6 479 545,60 грн., що підтверджується висновком 637 військового представництва Міністерства від 28.11.2018 №1537 (висновок 637 і розрахунок фактично понесених витрат у таблицях №№ 1, 2 долучено відповідачем до матеріалів справи). 14.3. Відповідачем виконано зобов`язання за Контрактом, поставлено всі передбачені ним вироби і матеріали справи не містять претензій замовника щодо кількості та якості поставлених виробів. 14.4. Судом встановлено: виконання зобов`язання в повному обсязі; факт визнання Відповідачем прострочення виконання зобов`язання; те, що строки, на які було допущено прострочення, з урахуванням обсягів зобов`язання за Контрактом, є незначними для більшості виробів; наданими Відповідачем доказами підтверджується скрутне фінансове становище Відповідача; позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність у позивача збитків. З урахуванням наведеного заявлені до стягнення штрафні санкції підлягають зменшенню до 10% від заявленої до стягнення суми, а саме: розмір штрафу до 175 741,84 грн. (із заявлених 1 757 418,35 грн.) а пені - до 395 505,85 грн., (із заявлених 3 955 058,45 грн.). ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача (Міністерства) із здійсненим апеляційним господарським судом зменшенням нарахованих позивачем відповідачу сум штрафу та пені на 90%.

16. Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що: - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила господарське зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язань боржником; причини (причин) неналежного виконання зобов`язання; незначності прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

17. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та встановлені обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

18. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

19. Згідно із статтею 86 названого Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20. У спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) поставки продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

21. Статтею 236 ГПК України передбачено, що - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); - законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

22. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу, навів низку обставин і письмових доказів, якими (обставинами і доказами) відповідач обґрунтував наявність, на його думку, підстав для зменшення сум штрафу і пені, - див. підпункт 14.2 пункту 14 цієї постанови. Проте, перерахувавши відповідні обставини й докази, у своїй постанові, суд апеляційної інстанції останні жодним чином не перевірив та не дослідив на предмет належності, достовірності та вірогідності, обмежившись їх простою констатацією на підставі доводів Відповідача.

23. Також суд апеляційної інстанції не визначив, чи були відповідні докази подані Товариством до суду першої інстанції або вони подавалися лише до апеляційної інстанції, і в цьому останньому разі чи доведено відповідачем неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тобто чи мали в даному разі місце виняткові випадки у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України.

24. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що "наданими відповідачем доказами підтверджується скрутне матеріальне становище відповідача". Однак жодного доказу такого становища Відповідача, зокрема, у зв`язку з виконанням ним Контракту, судом не зазначено і , відповідно, не досліджено.

25. Апеляційною інстанцією вказано, що "заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність збитків позивача". При цьому судом не взято до уваги, що обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на Відповідача, див. пункт 20 цієї постанови; натомість позивач не зобов`язаний був у даному разі доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов Контракту відповідачем. Пов`язаних з цим обставин та доказів суд апеляційної інстанції не встановив та не дослідив. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Таким чином, суд апеляційної інстанції у розгляді справи припустився порушення наведених приписів статей 86 і 236 ГПК України. Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У зв`язку з наведеним та відповідно до частин третьої і четвертої статті 310 ГПК України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду тієї ж інстанції; відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

27. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути здійснений і розподіл судових витрат у ній. Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 зі справи № 910/6471/20 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя В. Селіваненко Суддя Л. Стратієнко Суддя Н. Ткаченко