Постанова КГС ВС № 904/5269/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ cправа №904/5269/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., представників учасників справи: позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС, позивач, скаржник) - Горбач А.М. (адвокат), відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо-комерційне підприємство «Газінвест» (далі - Підприємство, відповідач) - Пашинський М.І. (адвокат), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Оператора ГТС на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 (суддя: Новікова Р.Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 (судді: Вінніков С.В., Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.) у справі за позовом Оператора ГТС до Підприємства, про стягнення пені у розмірі 1 377 802,34 грн, штрафу у розмірі 1 375 431,89 грн. ВСТУП Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Оператор ГТС звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу. 1.2. На обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт за договором про закупівлю послуг.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.02.2026 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Підприємства на користь Оператора ГТС пеню у розмірі 1 040 189,54 грн, штраф у розмірі 1 244 863,40 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 275,79 грн. Відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 337 612,80 грн та штрафу у розмірі 130 568,49 грн. 2.2. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Оператор ГТС та Підприємство оскаржили його в апеляційному порядку. 2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.04.2026 апеляційну скаргу Оператора ГТС залишив без задоволення, а апеляційну скаргу Підприємства задовольнив частково. 2.3.1. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 змінив та виклав пункти 2 та 3 його резолютивної частини в іншій редакції, а саме: стягнув з Підприємства на користь Оператора ГТС 312 056,86 грн пені, 373 459,02 грн штрафу, 34 275,79 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. Оператор ГТС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №904/5269/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог; у цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги 4.1. У касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушенням норм процесуального права, а саме статей 75, 86, 236-238 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у: 4.1.1. постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/111/19 (правильним є №920/1111/19), від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 31.05.2023 у справі №909/433/21 (щодо застосування статті 75 ГПК України): 4.1.2. у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 07.02.2024 у справі №910/5436/22, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 30.03.2023 у справі №904/392/22, від 20.04.2023 у справі №904/1754/22, від 02.04.2025 у справі №914/2711/22, від 07.06.2022 у справі №904/5858/20 (904/4630/21) (щодо застосування 551 ЦК України). Скаржник наголошує на відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.

5. Позиція інших учасників справи 5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. За результатами проведення процедури публічної закупівлі UA-2023-09-13-011095-a Оператов ГТС (далі - замовник) та Підприємство (далі - підрядник) уклали договір про закупівлю послуг від 16.11.2023 №4600008645 (далі - договір). 6.2. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги зі встановлення електричного обладнання (Ремонт засобів електрохімзахисту Запорізького ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і технічної документації (які з урахуванням частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівл`і (зі змінами та доповненнями) є послугами, а відповідно до норм ЦК України та ГК України є роботами (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору. Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору. 6.3. Згідно з пунктами 3.1, 3.3 договору загальна вартість виконуваних робіт за договором, що є ціною договору згідно з Договірною ціною (додаток №2) становить 6 3091 368 грн (з ПДВ). Оплата за договором проводиться в такому порядку: замовник оплачує вартість прийнятих замовником робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3. Виконання робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконання робіт, складеним у довільній формі. 6.4. Пунктами 4.1 - 4.6 договору встановлено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 300 календарних днів з дати укладання договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток №3). Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконання підрядником робіт за договором вважається дата підписання сторонами акта про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника. Місце виконання робіт (далі - об`єкт) визначено в додатку 1 до договору. Передбачені договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. 6.5. У пунктах 5.1, 5.7 договору зазначено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. 6.6. Виконання підрядником робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконання робіт, який складає підрядник і надає на підпис замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів підписує акт про завершення виконання робіт, або надає підряднику мотивовану відмову від його підписання. Фіксація, усунення недоліків та підписання за результатами їх усунення акту про завершення виконання робіт здійснюється в порядку, встановленому пунктами 5.4, 5.5 та 5.6 договору. 6.7. Пунктом 6.1 договору визначено, що замовник допускає підрядника на об`єкт (зазначений в пункті 4.5. договору) для виконання робіт згідно з підпунктом 7.1.1 договору. 6.8. Згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 договору замовник зобов`язаний допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ Оператор ГТС України. 6.9. Відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання цього договору надати замовнику заяву за встановленою формою та необхідний перелік документів для отримання допуску персоналу підрядника відповідно до вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ Оператор ГТС України. 6.10. Пунктами 6.10 - 6.12 договору передбачено, що сторони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії цього договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, національними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт. 6.11. У випадку зупинки виконання робіт на підставі причин наведених у пункті 6.10 сторони складають акт про зупинку виконання робіт. У випадку зупинки робіт, загальний строк виконання робіт продовжується на строк, еквівалентний строку такої зупинки робіт, в межах строку дії цього договору. 6.12. У пунктах 6.14, 6.16 договору вказано, що підрядник повинен забезпечити дотримання трудового законодавства, зокрема створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку працівників (додержання правил і норм техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони тощо), а також проведення відповідного їх інструктажу. Роботи повинні виконуватися з дотриманням всіх необхідних заходів безпеки, захисту довкілля, та інших чинних нормативних документів, що стосуються виконання даних робіт. 6.13. Пунктом 6.17 договору встановлено, що підрядник у письмовій формі за 5 (п`ять) робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт з незалежних від нього обставин. Замовник зобов`язаний виконати залежні від нього заходи для усунення цих обставин. 6.14. Згідно з підпунктами 7.1.2- 7.1.4 пункту 7.1, підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.5, 7.2.8 пункту 7.2 договору замовник зобов`язаний: приймати виконані роботи згідно оформлених в установленому договором порядку актів приймання виконаних робіт; здійснювати розрахунки за виконані роботи в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, згідно Технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1). Замовник має право: - здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт, перевірку якості матеріалів та сертифікатів на них; - ініціювати внесення змін у договір, розірвання цього договору та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору; - відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, якщо підрядник не виконує або виконує неналежним чином умови цього договору, своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Графіком виконання робіт (додаток №3), стає неможливим, а також виконує доручену йому роботу неякісно (з відступленням від робочої документації, діючих будівельних норм і правил, вимог замовника тощо), на підставі частини третьої статті 651 ЦК України, повідомивши його про це у письмовій формі шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу підрядника, вказану в розділі 17 договору та/або електронну адресу підрядника, вказану в пункті 16.13. договору. В цьому випадку, договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні замовника. При цьому будь-які витрати(збитки) підряднику не відшкодовуються; - в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, повідомивши підрядника в письмовій формі шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу підрядника, вказану в розділі 17 договору та/або електронну адресу підрядника, вказану в п. 16.13. договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні замовника. У разі дострокового розірвання договору витрати не оформлені первинними документами у відповідності до пункту 5.1 договору, замовником не відшкодовуються. Сторони можуть до дати розірвання договору провести звірку взаєморозрахунків, які оформляються актом звірки. Замовник оплачує підряднику фактично прийняті роботи за умови відсутності зауважень щодо їх відповідності умовам договору. 6.15. Відповідно до підпунктів 7.3.1, 7.3.13 пункту 7.3, підпунктів 7.4.2 7.4.4 пункту 7.4 договору підрядник зобов`язаний: виконати роботи якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (додаток №3) строки, відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації; інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення. Підрядник має право: ініціювати внесення змін до договору; припинити роботи в разі порушення або невиконання зобов`язань за цим договором з вини замовника, за умови письмового повідомлення його про це за 20 (двадцять) календарних днів до дати припинення; на дострокове виконання робіт, якщо таке прискорення не впливатиме на якість результату. 6.16. Згідно з пунктами 9.1.- 9.6. договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, але не виключно: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, заборонних дій (актів) держави, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Сторони погоджуються, що оскільки відносини між ними, врегульовані цим договором, виникли під час дії воєнного стану на території України, воєнний стан не може бути надзвичайною та невідворотною обставиною (форс-мажорною обставиною), що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Строк для надання відповідних документів - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили. У випадку невиконання вимог пунктів 9.2., 9.3. договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність. Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили, які належним чином підтверджені, виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин. Якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання. 6.17. Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2, пунктом 11.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток №3), виконання робіт не у повному обсязі до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% відсотка вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт. Виплата штрафних санкцій, передбачених цим договором, не звільняє підрядника від обов`язку з виконання невиконаного або виконаного неналежним чином обов`язку (виконання у натурі). 6.18. У пунктах 12.1- 12.3, 12.8 договору вказано, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі Послуги зі встановлення електричного обладнання (Ремонт засобів електрохімзахисту Запорізького ЛВУМГ) згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2023-09-13-011095-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 13.09.2023, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 3154568,40 грн, що становить 5% ціни цього договору. Права та обов`язки сторін за цим договором настають за умови настання відкладальної обставини (згідно з частиною першою статті 212 ЦК України), а саме: надання підрядником замовнику в забезпечення виконання цього договору гарантії згідно з пунктом 12.1 цього договору. Термін дії гарантії - до 31.05.2025 включно. У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт визначений в пункті 4.1. договору. 6.19. Пунктами 13.1., 13.2. договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 420 календарних днів з дати укладення цього договору. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. 6.20. У пунктах 15.1, 15.3, 15.6 договору зазначено, що сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - електронні документи). Під обміном електронними документами сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у пункті 15.6. договору. До електронних документів, обмін якими сторони зобов`язані здійснювати за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у пункті 15.6. договору, сторони відносять первинні (бухгалтерські) документи (рахунок на оплату/рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, наданих послуг тощо), а також будь-які інші документи, необхідні для виконання договору та/або які створюються у процесі його виконання. Сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі, створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі -система електронного документообігу): комп`ютерна програма Система зовнішнього обігу електронних документів DEALS та відповідно до положень Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги. 6.21. Згідно з пунктами 16.4, 16.6 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) або в іншому нормативно-правовому акті, що визначає підстави для зміни істотних умов договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору. 6.22. Пунктом 16.6 договору встановлено, що невід`ємними частинами договору є додатки: додаток №1 Технічні, якісні та кількісні характеристики; додаток №2 Договірна ціна; додаток №3 Графік виконання робіт. 6.23. У додатку №1 Технічні, якісні та кількісні характеристики до договору сторони погодили, зокрема, загальний опис робіт; перелік об`єктів виконання робіт (підпункти 2.1 2.40 пункту 2); місце виконання робіт; орієнтовний перелік робіт на кожному з об`єктів; вимоги до робіт, матеріалів та обладнання. 6.24. Відповідно до Графіку виконання робіт (додаток №3) строк виконання робіт становить: - ремонт засобів ЕХЗ в межах обслуговування Запорізького ЛВУМГ (підпункти 2.1 2.19 пункту 2 додатку 1 до договору) 240 календарних днів з дати підписання договору; - ремонт засобів ЕХЗ в межах обслуговування Запорізького ЛВУМГ (підпункти 2.20 2.40 пункту 2 додатку 1 до договору) - 300 календарних днів з дати підписання договору. 6.25. У Графіку виконання робіт (додаток №3) містилась примітка про те, що в строк виконання робіт не враховуються місяці січень та лютий (у випадку припадання робіт на цей період, виконання робіт автоматично продовжується на 60 календарних днів). Роботи виконуються в межах строку дії договору. 6.26. Враховуючи пункт 13.1 договору від 16.11.2023, строк дії договору закінчився 08.01.2025. 6.27. Листом від 23.11.2023 №ТОВВИХ-23-16861 позивач надав відповідачу перелік відповідальних осіб та просив відповідача надати - перелік відповідальних осіб, графік виконання робіт та документи, передбачені підпунктом 7.3.3 пунктом 7.3 договору (заяву за встановленою формою та необхідний перелік документів для отримання допуску персоналу підрядника), пунктом 17.2 додатку №1 до договору (перелік обладнання та матеріали, що використовуватимуться підрядником, разом з доказами відповідності Технічним вимогам, якісним характеристикам предмету закупівлі та вимогам нормативної документації). 6.28. У листах від 30.11.2023 №ТОВВИХ-23- 17273, від 14.12.2023 №ТОВВИХ-23-18137, від 19.12.2023 №ТОВВИХ-23-18385 відбувалося погодження позивачем застосування відповідачем обладнання, зокрема, обладнання Дренаж поляризований ПД-300-У1, ПД-500-У1. 6.29. Листом від 25.01.2024 №2501-24/1 відповідач просив позивача скласти лист з переліком працівників відповідача, які задіяні у виконанні робіт на об`єктах критичної інфраструктури, для пред`явлення під час перевірки транспортних засобів та документів громадян. 6.30. Листом від 22.05.2024 №ТОВВИХ-24-7581 позивач повідомив відповідача про те, що підрядник не звернувся до замовника за отриманням допуску для виконання робіт та не приступив до виконання робіт за договором. Також позивач просив підготувати та надати пооб`єктний детальний календарний план-графік виконання робіт із зазначенням об`ємів основних видів робіт та очікуваної вартості робіт. 6.31. У заяві від 21.06.2024 №05427-24 відповідач просив оформити допуск на виконання робіт за договором та допустити до виконання робіт з 28.06.2024. 6.32. Згідно з дозволом(згодою) від 28.06.2024 №120 на підставі заяви відповідача від 21.06.2024 №05427-24 позивач дозволив виконання робіт за договором від 16.11.2023 на 20 об`єктах позивача, у тому числі, на спірних об`єктах - УКЗ №124, УКЗ №115, УКЗ №113, УКЗ №36, УКЗ №48, УКЗ №55, УКЗ №59, УКЗ №137, УКЗ №132. Строк закінчення виконання робіт 08.11.2024. 6.32. У листі-відповіді від 01.07.2024 №ТОВВИХ-24-9784 на лист відповідача від 28.06.2024 №06429-24 позивач повідомив, що строк виконання робіт може бути автоматично продовжений на 60 календарних днів в межах строку дії договору при виконанні робіт у зимовий період. 6.33. Листом від 05.08.2024 №7103ВИХ-24-1208 позивач повідомив відповідача, що не отримав відповіді на лист від 22.05.2024 №ТОВВИХ-24-7581; вимагав негайно розпочати виконання робіт та надати пооб`єктний детальний календарний план-графік виконання робіт із зазначенням об`ємів основних видів робіт та очікуваної вартості робіт. 6.34. Листом від 23.10.2024 №ТОВВИХ-24-16095 позивач нагадав відповідачу граничний строк виконання робіт (10.11.2024), попередив про наявність права застосування заходів оперативного впливу, просив забезпечити виконання робіт відповідно до строків, передбачених договором. 6.35. У листі від 31.10.2024 №А10480 відповідач повідомив позивача про настання умов, за яких виконання робіт неможливе та, пославшись на пункти 6.10 - 6.12 договору, просив зупинити виконання робіт в межах строку дії договору, підписати акт про зупинку виконання робіт. Відповідач зазначив, що після обстеження місць виконання робіт на об`єктах, вказаних у підпунктах 2.10 - 2.19, 2.22, 2.25 - 2.29, 2.34 - 2.40 пункту 2 додатку №1 до договору, виявив необхідність проведення робіт безпосередньо територією земельних угідь, що належать до приватної власності та використовуються для отримання сільськогосподарської продукції землекористувачами. Відповідач послався на листи-відповіді землекористувачів про ненадання дозволу до роботи на угіддях та вказав про відновлення робіт після отримання дозволу землекористувачів щодо допуску на земельні угіддя. Відповідач обіцяв виконати роботи за договором у строк до 31.12.2024. 6.36. Листом від 07.11.2024 №ТОВВИХ-24-17097 у відповідь на лист відповідача від 04.11.2024 №0411/24-1 позивач погодив залучення субпідрядної організації. 6.37. У листі від 07.11.2024 №ТОВВИХ-24-17094 позивач повідомив, що - визначені у підпунктах 2.10-2.19 об`єкти розташовані на неорних землях, узгодження з землевласниками не потрібно. Дороги для підвозу та безпечної роботи будівельної техніки дозволяють проводити роботи з навантаження та розвантаження блок-боксів; - на об`єкті, зазначеному у підпункті 2.22, можливе виконання робіт; потребує додаткової роботи з розчистки від заростів; знаходиться в зоні ведення активних бойових дій; - на об`єкті, зазначених у підпунктах 2.26, 2.35, 2.39, можливе виконання робіт; кабельна лінія проходить краєм поля; - на об`єкті, зазначеному у підпункті 2.27, можливе виконання робіт; кабельна лінія проходить по земельній ділянці, що в даний момент не обробляється; - на об`єкті, зазначеному у підпункті 2.36, кабельна лінія до точки дренажу частково проходить через орні землі; - на об`єкті, зазначеному у підпункті 2.37, можливе виконання робіт; кабельна лінія проходить між краєм поля та невгіддям. - на об`єкті, зазначеному у підпункті 2.40, можливе виконання робіт; кабельна лінія до точки дренажу частково проходить через орні землі. Також позивач просив відповідача надати документальне підтвердження настання обставин непереборної сили або ж забезпечити виконання зобов`язань у строки за договором. 6.38. У заяві від 12.11.2024 №А11486 відповідач просив позивача оформити допуски на виконання робіт. 6.39. Згідно з дозволами(згодою) від 13.11.2024 №08, від 13.11.2024 №09 на підставі заяви відповідача від 12.11.2024 №А11486 позивач дозволив виконання робіт за договором від 16.11.2023 на 21 об`єкті позивача, у тому числі, на спірних об`єктах УКЗ №124, УКЗ №115, УКЗ №113, УКЗ №36, УКЗ №55, УКЗ №48, УКЗ №59, УКЗ №137, УКЗ №132. 6.40. У листі-відповіді від 19.11.2024 №Д7103ВИХ-24-692 на лист відповідача від 11.11.2024 №А11487 позивач повідомив про готовність організувати роботи з від`єднання від лінії електроживлення лічильника електроенергії на об`єкті УКЗ №36. 6.41. У листі-відповіді від 19.11.2024 №Д7103ВИХ-24-677 на лист відповідача від 11.11.2024 №А11487 позивач зазначив, що підрядник мав достатньо часу для організації та вчасного виконання робіт; зупинення виконання робіт не може бути здійснено поза межами Графіку виконання робіт. До 15.11.2024 підрядник не повідомляв замовника про можливе зупинення або сповільнення робіт на об`єкті УКЗ №36. Роботи з розпломбування та від`єднання від лінії електроживлення лічильника електроенергії на об`єкті УКЗ №36 заплановані 18.11.2024. Підрядник може продовжити роботи на об`єкті УКЗ №36 з 19.11.2024, тому відсутні підстави для складання акта про зупинку виконання робіт. 6.42. Листом від 19.11.2024 №А11491 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання робіт на об`єкті УКЗ №124, у зв`язку з розташуванням у безпосередній близькості до лінії проведення бойових дій, та пропонував укласти додаткову угоду до договору від 16.11.2023 про виключення об`єкту УКЗ №124 з переліку об`єктів виконання робіт. 6.43. Листом від 13.12.2024 №1312/24-2 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, стабілізаційні відключення електроенергії, перебування об`єктів замовника в зонах активних бойових дій тощо) та намір звернутись за отриманням сертифікату Торгово-промислової палати. 6.44. У листі-відповіді від 23.12.2024 №ТОВВИХ-24-19927 на лист відповідача від 13.12.2024 №1312/24-2 позивач послався на пункти 9.1 - 9.4 договору та просив відповідача надати документальне підтвердження настання обставин непереборної сили. 6.45. Листом від 26.12.2024 №2612/24-1 відповідач повідомив позивача про направлення на його адресу сертифікату про форс-мажорні обставини від 24.12.2024 №3200-24-2435. 6.46. Згідно з сертифікатом про форс-мажорні обставини від 24.12.2024 №3200-24-2435 Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військові дії, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії; розташування об`єктів замовника у безпосередній зоні ведення активних бойових дій, неможливість проведення на них робіт, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, мобілізація , що сукупно стало перешкодою для здійснення виробничих процесів та господарської діяльності товариства і унеможливило своєчасне виконання зобов`язань Підприємством зобов`язань за договором №4600008645 від 16.11.2023. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання 30.10.2024, дата закінчення тривають на 24.12.2024. 6.47. У листі-відповіді від 30.12.2024 №ТОВВИХ-24-20394 на лист відповідача від 26.12.2024 №2612/24-1 позивач зазначив, що про настання обставин непереборної сили відповідач повідомив листом від 13.12.2024 №1312/24-2. Позивач також послався на пункт 9.4 договору, у зв`язку з невиконанням вимог пунктів 9.2 та 9.3 договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили, як на таку, що виключає її відповідальність. 6.48. Листом від 02.01.2025 №ТОВВИХ-25-72 позивач запропонував відповідачу надати актуалізовану версію додатку №2 Договірна ціна для розгляду можливості укладення додаткової угоди щодо виключення УКЗ №124 з переліку об`єктів виконання робіт. 6.49. Листом від 06.01.2025 №0601/25-1 відповідач направив на адресу позивача актуалізовану версію додатку №2 Договірна ціна та просив укласти додаткову году до договору. 6.50. У листі-відповіді від 15.01.2025 №ТОВВИХ-25-775 на лист відповідача від 31.12.2024 (про незгоду з порушенням строку інформування та засвідчення настання обставин непереборної сили) позивач зазначив, що підрядник посилався у листах від 31.10.2024 №А10480 та від 11.11.2024 №А11487 на обставини, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором. Ці обставини не тотожні тим, що засвідчені сертифікатом про форс-мажорні обставини від 24.12.2024 №3200-24-2435. Позивач вказав, що ненадання підрядником повідомлення про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений пунктом 9.2 договору, може бути підставою позбавлення підрядника права посилатися на форс-мажорні обставини. 6.51. У листі-відповіді від 16.01.2025 №ТОВВИХ-25-837 на листи відповідача від 22.12.2024 №А12488, від 06.01.2025 №0601/25-1 позивач вказав, що Червоногригорівська селищна територіальна громада виключена з переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Також позивач повідомив відповідача, що договір закінчився 09.01.2025 та просив забезпечити виконання робіт за договором. 6.52. У листі-відповіді від 27.01.2025 №ТОВВИХ-25-1421 на лист відповідача від 17.01.2025 №1701/25-1 позивач зазначив, що на момент підписання договору підрядник мав змогу ознайомитись з умовами договору, у тому числі, з переліком об`єктів для виконання робіт. Позивач послався на відсутність своєчасного інформування і документального підтвердження необхідності внесення змін до договору та не погодився із наявністю підстав для виключення УКЗ №124 з переліку об`єктів виконання робіт. 6.53. Згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи №02-01-022 кошторисна вартість робіт на об`єкті УКЗ №124 дорівнювала 1 865 264,10 грн. 6.54. На підставі 11.2.1 пункту 11.2 договору за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 337 612,80 грн за період 12.11.2024 до 11.05.2025 та штраф у розмірі 130 568,49 грн. 6.55. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8143/25 за позовом Підприємства до Оператора ГТС про визнання припиненим зобов`язання позивача за договором №4600008645 про закупівлю послуг від 16.11.2023 щодо надання послуг зі встановлення електричного обладнання (Ремонту засобів електрохімзахисту Запорізького ЛВУМГ) на об`єкті 2.22. УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьку ЛВУМГ згідно до додатку №1 до зазначеного договору; зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду до договору №4600008645 про закупівлю послуг від 16.11.2023, якою виключити із додатку №1 до зазначеного договору наступний об`єкт 2.22. УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьку ЛВУМГ. 6.55.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/8143/25 суд частково задовольнив позовні вимоги та визнав припиненим зобов`язання Підприємства за договором №4600008645 про закупівлю послуг від 16.11.2023 щодо надання послуг зі встановлення електричного обладнання (Ремонту засобів електрохімзахисту Запорізького ЛВУМГ) на об`єкті 2.22. УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьку ЛВУМГ згідно з додатком №1 до зазначеного договору. 6.55.2. У рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/8143/25 суд дійшов висновку, що зобов`язання Підприємства за договором з виконання робіт на об`єкті УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьке ЛВУМГ підлягає визнанню припиненим на підставі частини першої статті 607 ЦК України через неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №904/5269/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. 7.2. Склад суду змінений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026. 7.3. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2026 відкрив касаційне провадження у справі №904/5269/25 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій. 8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволених позовних вимогах, зокрема: у стягненні пені на загальну суму 728 132,68 грн та штрафу на загальну суму 871 404,38 грн, що становить 70% від заявленої суми, без урахування пені та штрафу, нарахованих за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору), а також пені та штрафу, нарахованих за об`єктом УКЗ №124. 8.2. Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 040 189,54 грн та штрафу у розмірі 1 244 863,40 грн. Однак, застосувавши положення статті 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру на 70%. 8.2.1. У цій частині у відмові у задоволених позовних вимог Оператор ГТС оскаржує постанову суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 8.3. Розглядаючи касаційну скаргу з підстави касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд має з`ясувати: (1) чи спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) чи вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду є релевантними до обставин цієї справи; (3) чи наявні висновки Верховного Суду, які не застосовані судом апеляційної інстанції. 8.4. Верховний Суд доходить висновку, що з цієї підстави касаційного оскарження щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на загальну суму 728 132,68 грн та штрафу на загальну суму 871404,38 грн, правовідносини у вказаних скаржником справах неподібні зі справою, що переглядається, а тому в цій частині касаційне провадження слід закрити, з підстав та міркувань, наведених нижче. 8.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. 8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. 8.8. Так, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду, зокрема, щодо застосування положень статті 75 ГПК України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19, від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 31.05.2023 у справі №909/433/21 (пункт 4.1.1. цієї постанови), а також щодо застосування статті 551 ЦК України, які викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 30.03.2023 у справі №904/392/22, від 20.04.2023 у справі №904/1754/22, від 02.04.2025 у справі №914/2711/22, від 07.06.2022 у справі №904/5858/20 (904/4630/21) (пункт 4.1.2. цієї постанови). 8.9. Надаючи оцінку доводам скаржника в частині неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України, викладених у зазначених скаржником справах (див. пункт 4.1.2. цієї постанови), колегія суддів виходить з такого. 8.10. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). 8.11. За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. 8.12. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 8.13. Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. 8.14. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. 8.15. Верховний Суд зауважує, що у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. 8.16. Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. 8.17. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. 8.18. Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20. 8.19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. 8.19.1. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру. 8.19.2. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. 8.19.3. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права. 8.20. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила: «

213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права». 8.21. Суд зазначає, що аналіз доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що скаржник фактично не заперечує: (1) право суду на зменшення пені, (2) наявність дискреційних повноважень суду щодо такого зменшення. Наведені у касаційній скарзі правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, означені скаржником фактично саме в контексті застосування конкретних підстав для зменшення пені та обґрунтування того розміру, на який її зменшено. 8.22. У справі №904/5269/25, що переглядається, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені та штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру на 70%. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, апеляційний суд взяв до уваги, що позивач вже фактично реалізував право на отримання коштів за безвідкличною банківською гарантією у сумі 3 154 568,40 грн. Апеляційний суд зазначив, що ця сума за своїм розміром перевищує сукупно заявлені до стягнення пеню та штраф, хоча банківська гарантія та неустойка є самостійними інститутами забезпечення, в цьому конкретному випадку кошти за гарантією вже виконали компенсаційну функцію, захистивши майновий інтерес кредитора. Стягнення неустойки в повному обсязі понад вже отримані за гарантією кошти призвело б до подвійної компенсації за одне і те саме прострочення, що перетворює штрафні санкції з інструменту стимулювання на засіб безпідставного збагачення замовника. Колегія суддів апеляційного суду наголосила, що за своєю правовою природою неустойка (пеня та штраф) є засобом стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Хоча закон надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, таке зменшення є актом дискреції (правом суду) і має застосовуватися лише для досягнення балансу між інтересами сторін. 8.22.1. При застосуванні дискреційних повноважень щодо зменшення неустойки, суд апеляційної інстанції врахував статус обох сторін як підприємств, що забезпечують стабільність енергетичної системи України в умовах воєнного стану. Накладення надмірного фінансового тягаря на відповідача (яке становить понад 85% його річного прибутку) створює реальний ризик фінансової дестабілізації критично важливого суб`єкта господарювання, що суперечить суспільним інтересам та може призвести до неможливості виконання аналогічних робіт на інших об`єктах газотранспортної системи у майбутньому. За таких умов, стягнення пені та штрафу у повному обсязі призведе до порушення балансу інтересів сторін та перетворить неустойку з засобу компенсації на інструмент карального впливу та безпідставного збагачення позивача. Додатково апеляційний суд врахував, що матеріали справи не містять доказів реальних фінансових втрат позивача, які б не були покриті сумою отриманої гарантії. 8.23. Визначаючи розмір зменшення неустойки до 70%, апеляційний суд виходив з того, що сума фактично отриманої позивачем банківської гарантії становить 3 154 568,40 грн, загальна сума штрафних санкцій, визнана судом обґрунтованою, становить 2 285 052,94 грн. Таким чином, кошти за гарантією вже покривають майнові ризики позивача на 38%. За таких обставин, стягнення неустойки у повному обсязі призведе до отримання замовником надмірної компенсації, що не відповідає принципу пропорційності. Зменшення на 70% дозволяє зберегти баланс сторін з одного боку залишити санкцію для відповідача (стимулююча функція), з іншого запобігти перетворенню штрафу на інструмент збагачення позивача за рахунок оборотних коштів стратегічного підприємства. Беручи до уваги компенсаційну природу неустойки та факт повної виплати банківської гарантії, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість застосування дискреційних повноважень та зменшення розміру штрафних санкцій на 70%. Остаточні суми до стягнення 312 056,86 грн пені та 373 459,02 грн штрафу, на думку апеляційного суду, є достатніми та відповідають засадам розумності та справедливості. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розмір пені та штрафу на 70%, оскільки такий розмір буде справедливим, та відповідатиме принципам розумності та добросовісності. 8.24. Верховний Суд зазначає, що у постановах Верховного Суду у справах №922/2141/21, №918/289/19, №910/8698/19, №916/878/20, №910/6471/20, №902/417/18, №910/14591/21, №904/392/22, №904/1754/22, №914/2711/22, №904/5858/20 (904/4630/21), на які посилається скаржник, містяться правові висновки щодо застосування положень статті 551 ЦК України. 8.25. Отже, ураховуючи підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, мають індивідуальний характер, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551, 629 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. 8.26. Вказані висновки узгоджуються позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, де Суд зазначив: «зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення». 8.27. Верховний Суд враховує, що всі висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є загальними для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі. 8.28. Верховний Суд зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник (пункт 8.23. цієї постанови), ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема, щодо застосування статті 551 ЦК України та статей 86, 236-238 ГПК України) зі справою, яка переглядається. Водночас, постановлена у цій справі судом апеляційної інстанції постанова не суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін. 8.29. Аналіз змісту оскаржуваної постанови у справі свідчить, що суд апеляційної інстанції реалізував надане йому законом право на зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу й оцінки доказів, дослідження конкретних обставин справи, а також з урахуванням фактичної та доказової бази, що визначає зміст і умови відповідних правовідносин, дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу. 8.30. Отже, ураховуючи підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, мають індивідуальний характер, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551, ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Зміст судових рішень у справах, на які посилається скаржник, свідчить про різні підстави для зменшення розміру пені та штрафних санкцій, які за своїми ознаками відрізняються від тих, що мають місце у справі, що розглядається. 8.31. Відтак, доводи касаційної скарги не зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, означених у пункті 4.1.2. цієї постанови, у подібних правовідносинах, і не свідчать про подібність правовідносин, а зводяться до незгоди з встановленими обставинами та оцінкою судів, що свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору фактичного визначення розміру щодо зменшення розміру пені та штрафних санкцій, фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи. Зміст судових рішень у цих справах свідчить про різні підстави для зменшення розміру пені та штрафних санкцій, які за своїми ознаками відрізняються від тих, що мають місце у справі, що розглядається. 8.32. Також скаржник вказує, що, вирішуючи спір у справі №904/5269/25, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2018 у справі №908/7/18 та від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, відповідно до яких неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними. Можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. 8.32.1. Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи скаржника, оскільки під час вирішення справи, що переглядається, суд апеляційної інстанції не зазначав, що стягнення штрафних санкцій унеможливлює стягнення банківської гарантії, чи, що такі забезпечення виконання зобов`язань є взаємовиключними, а тому справи №908/7/18 та №910/2693/18 не є релевантними до обставин справи №904/5269/25 з огляду на предмет спору, його підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, характер спірних правовідносин, що мають істотні відмінності у вказаних справах. 8.33. Надаючи оцінку доводам скаржника в частині неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування положень статей 75, 86, 236-238 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19, від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 31.05.2023 у справі №909/433/21, колегія суддів виходить з такого. 8.34. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні пені у розмірі 337 612,80 грн та штрафу у розмірі 130 568,49 грн з підстав, вказаних узагальнено в пунктах 6.42.-6.55.2. цієї постанови. 8.35. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 8.36. Так, у справі №917/1345/17 розглядалася вимога про стягнення безпідставно набутих коштів, а саме здійснених позивачем на користь відповідачів виплат у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства з обмеженою відповідальністю через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення). Позивач посилався на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №922/646/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018, на яку посилається скаржник, вказала, що надана оцінка матеріалів іншої справи не є преюдиціальним фактом у цій справі, тож суди підставно відмовили у задоволенні позову, поданого на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки дивіденди виплачені учасникам справи на підставі рішення загальних зборів. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. 8.37. У справі №920/1111/19 предметом позову було стягнення заборгованості за активну електричну енергію. Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 виснував, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. 8.38. У справі №910/19256/16 суди розглядали позовні вимоги про визнання порушення прав інтелектуальної власності на винахід та зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним патенту на винахід. Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у цій справі виснував, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. 8.39. У справі №909/433/21 предметом спору було зобов`язання здійснити помісячний перерахунок за послугу з постачання питної води, зобов`язання здійснити зарахування наявної переплати коштів в рахунок майбутніх платежів за послугу з постачання питної води. Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 виснував, що господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. 8.40. З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник (див. 4.1.1. цієї постанови), є схожими у контексті застосування статті 75 ГПК України. 8.41. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 8.42. За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. 8.43. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 8.44. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). 8.45. За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 8.46. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 8.47. Згідно зі статтею 607 ЦК України зобов`язання припиняється, якщо його виконання стало неможливим через обставину, за яку не відповідає жодна зі сторін. 8.48. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 ЦК України). 8.49. Спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт за договором про закупівлю послуг. 8.49.1. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлені судом обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 040 189,54 грн, штрафу у розмірі 1 244 863,40 грн та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 337 612,80 грн та штрафу у розмірі 130 568,49 грн, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8143/25, яке набрало законної сили, встановлено, що виконання робіт на об`єкті УКЗ №124 стало фізично неможливим через загрозу життю персоналу внаслідок бойових дій (стаття 607 ЦК України), тому суд визнав, що в цій частині відсутня вина боржника, що є законною підставою для відмови у стягненні пені та штрафу щодо цього конкретного об`єкта. Підстав для зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції не вбачав. 8.49.2. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що суд першої інстанції надав належну оцінку рішенню Господарського суду міста Києва у справі №910/8143/25, яким частково задоволено позовні вимоги Підприємства та визнано припиненим зобов`язання Підприємства за договором про закупівлю послуг щодо надання послуг зі встановлення електричного обладнання на об`єкті 2.22. УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьку ЛВУМГ згідно з додатком №1 до зазначеного договору. Цим рішенням встановлено, що зобов`язання Підприємства за договором з виконання робіт на об`єкті УКЗ №124 г/в до ГРС м. Марганець, Запорізьке ЛВУМГ підлягає визнанню припиненим на підставі частини першої статті 607 ЦК України через неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Колегія суддів наголосила, що преюдиційним рішенням суду у справі №910/8143/25 встановлено об`єктивну неможливість виконання робіт на об`єкті УКЗ №124 через ризики для життя та здоров`я персоналу внаслідок військової агресії. Оскільки цей факт підтверджений судовим актом, що набрав законної сили, вина підрядника у невиконанні зобов`язання в цій частині є відсутньою. 8.50. Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке. 8.51. Як вже зазначалося вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, на яку також посилається скаржник, зазначила, що «преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи». 8.52. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо [постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)]. 8.53. У постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо [постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)]. 8.53.1. Разом з тим, об`єднана палата вказала, що: «Висновки судів в інших справах, зокрема щодо дійсності та правомірності односторонніх правочинів, визнання припиненими зобов`язань, відсутності у ПАТ «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі-М», повного погашення ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» заборгованості, відсутності у ПАТ «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі-М», не є життєвими обставинами (діями, подіями). Тому суди попередніх інстанцій не мали підстав для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України». 8.53.2. У зазначеній постанові об`єднана палата, узагальнюючи підходи Великої Палати Верховного Суду, наголосила на необхідності розмежування юридичних фактів та їх правової оцінки, підкресливши, що преюдиційне значення можуть мати лише встановлені судом обставини (факти), тоді як висновки суду щодо застосування норм права за певних обставин не є такими обставинами. 8.54. Втім, суди попередніх інстанцій, мотивуючи свій висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124, обґрунтовували його правовою оцінкою, викладеною у судових рішеннях у справі №910/8143/25, фактично надавши їй значення преюдиційних обставин, та не здійснивши власне дослідження доводів та їх оцінки у контексті доводів позивача щодо порушень відповідачем пунктів 4.2., 7.3. договору та невиконання ним робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) у визначені договором строки, не встановили момент виникнення обставини, з якою пов`язується неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором та момент припинення зобов`язання. 8.55. Верховний Суд виходить з того, що означений підхід не узгоджується із наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду, оскільки, правова оцінка, надана судом у іншій справі, не є юридичним фактом у розумінні процесуального закону та не може підміняти собою дослідження обставин конкретної справи. 8.56. Таким чином, з огляду на вказане вище суди попередніх інстанцій, посилаючись на судові рішення у справі №910/8143/25, фактично не надали належної оцінки доводам Оператора ГТС на порушення Підприємством пунктів 4.2., 7.3. договору, невиконання ним робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) у визначені договором строки, не встановили момент виникнення обставини, з якою пов`язується неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) та момент припинення зобов`язання, та не врахували висновки щодо застосування норм матеріального права, які викладені, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19, від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 31.05.2023 у справі №909/433/21, на які покликається скаржник. 8.56.1. При цьому, довід скаржника про те, що Верховний Суд скасував судові рішення у справі №910/8143/25 та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідає судовому рішенню, розміщеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень. 8.57. Верховний Суд ураховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. 8.58. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 8.59. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 8.60. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України). 8.61. З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 75, 236, 237, 238,ГПК України) та статті 607 ЦК України, що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи щодо наявності/відсутності порушень відповідачем умов договору в частині виконання ним робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору), не встановлення моменту виникнення обставини, з якою пов`язується неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) та момент припинення зобов`язання, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову та характер спірних правовідносин, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін. 8.62. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. 8.63. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, адже спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення. 8.64. Беручи до уваги, що суди попередніх інстанцій порушили, зокрема, норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору), а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. 8.65. Інші доводи касаційної скарги з огляду на означене вище не впливають на висновок Верховного Суду щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права, та передачі справи на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору). 8.66. Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені Підприємством у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові. 8.67. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. 8.68. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні пені у розмірі 337 612,80 грн та штрафу у розмірі 130 568,49 грн за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови. 9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 9.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (див. пункт 4.1.2. цієї постанови), дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. 9.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 9.5. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 9.6. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу в частині оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні пені у розмірі 337 612,80 грн та штрафу у розмірі 130 568,49 грн за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) задовольнити частково, судові рішення у справі в цій частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 9.7. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати 10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції в частині зменшення судом розміру пені та штрафу на 70%, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в цій частині закриває. 10.2. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору), відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат в цій частині не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення в цій частині, а скасовує рішення судів попередніх інстанцій в цій частині та передає справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору. Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №904/5269/25 в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 871 404,38 грн та пені в сумі 728 132,68 грн, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №904/5269/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №904/5269/25 в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання робіт на об`єкті УКЗ №124 (пункт 2.22 додатку 1 до Договору) скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова