Ухвала КГС ВС № 920/760/25

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ Справа № 920/760/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року (суддя Вдовенко Д.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча Демидова А.М., судді: Ткаченко Б.О., Ходаківська І.П.) у справі №920/760/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про стягнення 17 118 061,32 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року у справі №920/760/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (далі - ТОВ «Брокенергія», відповідач) 17 118 061,32 грн, в тому числі: 8 513 926,86 грн заборгованості за спожитий природний газ, 5 706 131,49 грн пені, 618 562,17 грн трьох процентів річних, 2 279 440,80 грн інфляційних втрат. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 979 080,11 грн заборгованості, 2 853 065,75 грн пені, 618 562,17 грн трьох процентів річних, 2 279 440,80 грн інфляційних втрат, 186 998,58 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 534 846,75 грн закрито. Повернуто ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з державного бюджету України судовий збір в сумі 18 418,16 грн. 05 травня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) із касаційною скаргою, в якій просив зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 853 065,75 грн скасувати; прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким задовольнити позовні вимоги ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення зазначеної суми пені. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т.М. 12 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ГК «Нафтогаз Трейдинг» надало Верховному Суду платіжну інструкцію №0000036050 від 08 травня 2026 року про сплату 68 473,59 грн судового збору у справі №920/760/25. Ухвалою від 20 травня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник належним чином не обґрунтував підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі №920/760/25, а саме окремо навів висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №920/760/25 стосовно застосування статті 551 ЦК України, і окремо - висновки, викладені у постановах Верховного Суду, що не дає можливості встановити який висновок судів попередніх інстанцій якому висновку Верховного Суду не відповідає, а також належним чином не обґрунтував такі підставу, як порушення судами приписів статті 80 ГПК України та статті 625 ЦК України. Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що: - днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 абзацу 1); - у разі якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 2). Згідно із частиною четвертою статті 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Відповідно до довідок про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованої в автоматизованій системі документообігу суду КП «ДСС», копію ухвали від 20 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав в електронний кабінет 20 травня 2026 року о 18:13, про що Суд отримав повідомлення о 18:14, а його представник - 20 травня 2026 року о 18:10, про що Суд отримав повідомлення о 18:14. Таким чином, копія зазначеної ухвали вважається врученою скаржнику 21 травня 2026 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги у справі №920/760/25, з урахуванням приписів частини четвертої статті 116 ГПК України, є 01 червня 2026 року. 01 червня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ГК «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій скаржник навів уточнені обґрунтування касаційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі №920/760/25. Зокрема, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50% з огляду на статус відповідача як підприємства критичної інфраструктури; здійснення ним діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії; пошкодження виробничих потужностей відповідача внаслідок авіаударів рф; часткової сплати заборгованості; відсутність, на думку суду, доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення його господарської діяльності або завдання йому збитків унаслідок дій відповідача. Згідно із доводами скаржника, таким висновком апеляційний суд застосував частину третю статті 551 ЦК України та частину першу статті 233 ГК України без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки фактично: 1) не встановив значного перевищення пені над сумою невиконаного грошового зобов`язання; 2) поклав на кредитора негативні наслідки ненадання доказів збитків або погіршення його фінансового стану; 3) надав перевагу майновому та соціальному становищу боржника без належного балансу інтересів обох сторін; 4) не перевірив, чи довів саме відповідач винятковість обставин для зменшення пені. Зокрема, скаржник зазначив, що Верховний Суд у постановах: - від 04 травня 2018 року у справі №908/1453/14 вказав про обов`язок суду з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, об`єктивно оцінити винятковість випадку, інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, незначність прострочення, наслідки порушення, невідповідність розміру пені таким наслідкам та поведінку боржника. Майновий стан сторін і соціальна значущість підприємства можуть враховуватися, але з урахуванням інтересів обох сторін, тоді як у справі №920/760/25 апеляційний суд формально послався на баланс інтересів, але фактично поклав в основу зменшення пені переважно обставини, що характеризують боржника, не встановивши значного перевищення пені над сумою заборгованості та не надавши належної оцінки майновим інтересам кредитора; - від 10 червня 2021 року у справі №910/6471/20 вказав, що обов`язок обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на боржника; кредитор не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням договору боржником, тоді як апеляційний суд врахував відсутність доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення його господарської діяльності чи завдання йому збитків, чим фактично переклав на кредитора обов`язок доведення наявності збитків, хоча такий обов`язок відповідно до висновку Верховного Суду покладається на боржника; - від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20 вказав, що за змістом частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків для цілей оцінки співмірності пені слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню; при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, тоді як апеляційний суд не встановив, що заявлена пеня значно перевищує суму невиконаного грошового зобов`язання. Заявлена до стягнення пеня 5 706 131,49 грн становить орієнтовно 67,02 % від суми основного боргу 8 513 926,86 грн, що не свідчить про її очевидну надмірність або значне перевищення суми зобов`язання; - від 15 лютого 2018 року у справі №467/1346/15-ц вказав, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір основного боргу, тоді як у справі № 920/760/25 суди не встановили, що пеня значно перевищує основний борг. Навпаки, пеня є меншою за суму основного грошового зобов`язання, на якому ґрунтується спір. Також, ГК «Нафтогаз Трейдинг» зазначило, що посилання на статтю 80 ГПК України та статтю 625 ЦК України не є самостійними підставами касаційного оскарження за пунктами 2, 3 або 4 частини другої статті 287 ГПК України, а згадувалися у взаємозв`язку з висновками у зазначених постановах Верховного Суду. В обґрунтування подібності правовідносин у справі № 920/760/25 та справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, в уточненнях зазначено, що така подібність полягає в тому, що в усіх випадках суди вирішували питання про застосування механізму зменшення неустойки, зокрема пені, за порушення грошового або господарського зобов`язання. Предметом оцінки є одні й ті самі правові критерії: співвідношення пені та суми невиконаного зобов`язання, наявність або відсутність виняткових обставин, баланс інтересів кредитора і боржника, поведінка боржника, ступінь виконання зобов`язання, наслідки порушення та розподіл обов`язку доказування. Дослідивши матеріали заяви про усунення недоліків касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник усунув її недоліки. Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Разом з тим, перевіривши матеріали касаційної скарги ГК «Нафтогаз Трейдинг» та уточнень до неї, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. Господарський суд Сумської області, з висновками якого погодився і Північний апеляційний господарський суд, при зменшенні на 50% розміру заявленої суми пені, посилаючись на необхідність керуватися засадами справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, виходив з того, що: відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії, виробництво, постачання, транспортування теплової енергії для надання населенню та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання в місті Охтирка Сумської області; відповідач включений до секторального переліку критичної інфраструктури за типами основної послуги - постачання теплової енергії (сектор - системи життєзабезпечення), затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 07 вересня 2022 року №167; виробничі потужності відповідача пошкодженні внаслідок авіаударів рф; відсутня заборгованість за листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року на дату звернення позивача з позовом до суду, в тому числі про стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу за цей період, заборгованості за лютий 2024 року на дату ухвалення судом рішення у справі сплачена; відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача. При цьому, стосовно клопотання відповідача про зменшення заявленого розміру пені на 99,99%, пославшись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №918/116/19 про те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції зауважив, що зменшення штрафних санкцій до 50% (2 853 065,75 грн із заявлених 5 706 131,49 грн при наявній на час ухвалення судового рішення заборгованості у сумі 6 979 080,11 грн) буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та, одночасно із цим, буде засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів кредитором. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. ГК «Нафтогаз Трейдинг» у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі №920/760/25 є пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми матеріального права (безпідставно застосували статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і їх висновки не відповідають правозастосовній практиці Верховного Суду, що викладені в постановах від 15 лютого 2018 року у справі №467/1346/15-ц, від 04 травня 2018 року у справі №908/1453/14, від 10 червня 2021 року у справі №910/6471/20, від 14 липня 2021 року №916/878/20. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду обґрунтовуючи це таким. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 виснувала, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі №914/3203/21, від 02 березня 2023 року у справі №905/1409/21, від 09 травня 2024 року у справі №923/77/22, від 22 травня 2024 року у справі №911/95/20, від 18 грудня 2024 року у справі №921/320/24, від 08 січня 2025 року у справі №921/299/24, від 19 лютого 2025 року у справі №903/665/24). Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №907/583/22, від 28 листопада 2023 року у справі №916/1504/22, від 03 грудня 2024 року у справі №904/872/24, від 03 грудня 2024 року у справі №909/321/24. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення першої інстанції у справі №920/760/25 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи в оскаржуваній частині судових рішень відсутні, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі №920/760/25 за касаційною скаргою ГК «Нафтогаз Трейдинг» слід відмовити на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України. Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі №904/1819/24, від 05 травня 2025 року у справі №927/957/24, від 15 травня 2025 року у справі №909/749/24, від 19 червня 2025 року у справі №906/1124/24, від 02 липня 2025 року у справі №906/1153/24, від 14 липня 2025 року у справі №906/1129/24, від 24 жовтня 2025 року у справі №922/744/25, від 15 грудня 2025 року у справі №916/187/25, від 17 лютого 2026 року у справі №906/615/25, від 24 лютого 2026 року у справі №910/7640/25, від 16 березня 2026 року у справі №910/135/25, від 08 квітня 2026 року у справі № 910/11843/25. Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Сумської області від 02 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі №920/760/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова (з окремою думкою)