Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/27278/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27278/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, третя особа Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 вересня 2020 року №286 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08 жовтня 2020 року №51 про заборону в`їзду в Україну, В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування принципу пропорційності, а також права особи на участь у процесі прийняття рішення; відповідач не мав у розпорядженні достатньо підтвердженої інформації для висновку про те, що позивач своїм перебуванням на території України несе дійсну загрозу національним інтересам, безпеці чи життю громадян; відповідач без належного обґрунтування, розірвав сімейні зв`язки та позбавив можливості проживати разом з малолітніми дітьми, вплинув на соціальне та трудове становище; оскаржувані рішення містять інформацію, що не відповідає дійсності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29 вересня 2020 року №286 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну». Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 08 жовтня 2020 року №51 «Про заборону в`їзду в Україну». Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду першої інстанції докази. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надало ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну від 19 липня 2006 року №103257, на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію». Рішенням Управління ДМС про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 29 вересня 2020 року №286, на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 19 липня 2006 року. 08 жовтня 2020 року Управління ДМС прийняло рішення про заборону в`їзду в Україну №51, яким відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено ОСОБА_1 в`їзд в Україну строком на три роки. Вказані рішення прийняті на підставі подання УСРДСР НПУ від 21 серпня 2020 року №4759/55/125/02-20 «Про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання на території України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами розгляду якого відповідач підготував висновок перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 29 вересня 2020 року, який покладено в основу оскаржуваних рішень. У вказаному висновку зазначено, що: «Відповідно до інформації, викладеної у поданні УСРДСР НПУ, за результатами реалізації оперативної інформації встановлено, що громадянина РФ ОСОБА_1 , який за наявною оперативною інформацією прибув на територію України для налагодження контактів безперешкодного прибуття до України інших вихідців із вказаного регіону та шляхом виготовлення підроблених офіційних документів займається легалізацією їх законного перебування на території України для організації та виконання замовних кримінальних правопорушень корисно-насильницької спрямованості із застосуванням зброї, а саме: розбійних нападів, вимагань та виконання замовних вбивств. За період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в Україні, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання; з метою незаконної легалізації свого знаходження на території України може використовувати підроблені документи; не будучи працевлаштованим має постійні не встановлені джерела доходів, займається налагодженням корумпованих зв`язків з метою легалізації свого перебування на території України та на даний час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні». Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про імміграцію». Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, зокрема, організовує роботу з прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо: дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України (стаття 12 Закону України «Про імміграцію»). Приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Процедуру провадження за поданнями про скасування дозволу на імміграцію іноземцям та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі по тексту - Порядок №1983). Згідно пунктів 21-23 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі, коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Колегія суддів звертає увагу, що необхідною та обов`язковою умовою для скасування дозволу на імміграцію відповідно до пунктів 3 та 4 статті 12 Закону України «Про імміграцію» та заборони в`їзду в Україну на підставі пунктів 1, 2 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту наявності у діях іммігранта загрози національній безпеці України та громадському порядку. Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать про те, що позивач своїм перебуванням на території України несе загрозу національним інтересам, безпеці чи життю громадян. Однак, відповідачем не надано належних доказів того, що дії позивача несуть загрозу національній безпеці України та громадському порядку. Також відповідачем не надано доказів здійснення перевірки та вчинення будь-яких дій з метою з`ясування обставин, викладених у поданні УСРДСР НПУ від 21 серпня 2020 року №4759/55/125/02-20, які стали підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, не вчинено дій із збирання додаткової інформації від автора висновку, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. У свою чергу, позивач надав в матеріали справи копії документів, які підтверджують, що він має стійкий правовий та соціальний зв`язок з Україною, а саме: паспорта із відміткою про зареєстроване місце проживання в Україні, виданого на його ім`я; свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 від 24 листопада 2015 року №508; посвідки на постійне місце проживання та довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданих ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження дітей від 25 лютого 2020 року серія НОМЕР_1 та від 29 вересня 2016 року серія НОМЕР_2 та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, виданих на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; довідки про реєстрацію особи громадянином України від 09 вересня 2020 року №1936/2020, виданої на ім`я ОСОБА_6 ; договору купівлі продажу квартири від 14 квітня 2020 року №2244; довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця. Отже, надані позивачем докази підтверджують, що в Україні проживає його дружина, яка документована посвідкою на постійне проживання та має зареєстроване місце проживання, діти, які народилися на території України; позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець та є платником податків. Таким чином, відповідач не довів існування передбачених чинним законодавством про імміграцію підстав для скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію та заборони в`їзду в Україну. Колегія суддів вважає, що Управління ДМС прийняло рішення від 29 вересня 2020 року №286 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та рішення від 08 жовтня 2020 року №51 про заборону в`їзду в Україну без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже такі рішення підлягають скасуванню. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків