Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6941/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6941/19 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представника відповідача Малюченко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №420/6941/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 30.10.2019 року №№0003351304, 0003371304, 0003331304, 0003341304, 0003361304, рішення від 30.10.2019 року №0003391304 та вимогу про сплату боргу №Ф-0003381304 від 30.10.2019 року про застосування штрафних санкцій, якими визначено додаткові податкові зобов`язання (донараховані податки і збори та штрафні санкції) у сумі 2 684 136,22 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що не погоджується з прийняттям оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки законодавством не визначено правонаступництво Державної податкової служби щодо Державної фіскальної служби, не визначено також і порядок взаємодії цих органів. Державна фіскальна служба на цей час не ліквідована. Отже, на думку позивача, прийняття рішення щодо донарахування податків і зборів і застосування санкцій до платника податків Державною податковою службою на підставі перевірок та висновків щодо наслідків перевірки, які були проведені та зроблені відповідно Державною фіскальною службою є безпідставним і протизаконним. Окрім того, позивач зазначив, що оскаржені рішення відповідача підписані в.о.заступника управління, тобто, особою, яка не наділена такими повноваженнями. Щодо висновків Управління ДФС за наслідками перевірки, позивач зазначив, що встановлені та наявні, на думку Управління ДФС, порушення частково не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на припущеннях та не мають наслідком фактичне приховування від обліку реалізованого товару та заниження бази оподаткування, тобто, є такими, що не призвели до заниження бази оподаткування доходу ФОП. Визначення суми ЄСВ та військового збору є похідними від визначення суми оподаткованого доходу ФОП, а тому цілком залежать від наявності або відсутності факту заниження бази оподаткування доходу ФОП. Зокрема, позивач вказав, що помилки оформлення Книги обліку та порядку програмування РРО, у випадку їх наявності, не є підставою для донарахування та штучного завищення бази оподаткування доходу ФОП та за порушення порядку ведення Книги обліку та порядку програмування РРО чинним законодавством не передбачено донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій за несплату цих донарахованих грошових зобов`язань. Інші, наведені у висновках акту перевірки, порушення, у випадку їх наявності та належного підтвердження, також не можуть бути підставою для штучного донарахування та штучного завищення бази оподаткування доходу ФОП. Позивач вказав, що висновки Управління ДФС щодо донарахування податку на доходи та похідних від нього податків і зборів ґрунтуються на припущеннях та суперечать приписам чинного законодавства, а отже, на думку позивача, є помилковими та передчасними. Позивач вказав, що всупереч ст.121 Податкового кодексу України та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", донарахував податкові зобов`язання, що не передбачені чинним законодавством. Зазначено, що посилання відповідача, викладені у відповіді від 25 жовтня 2019 року на заперечення на акт перевірки, щодо ненадання ФОП ОСОБА_1 всіх наявних документів первинного обліку, як обґрунтування завищення бази оподаткування, є безпідставними та спростовуються безпосередньо актом перевірки, в якому відповідач посилається саме на документи первинного обліку і використовує цифрові показники таких документів, всі документи первинного обліку, які необхідні для встановлення обсягу придбаного та реалізованого товару містяться безпосередньо в електронних базах даних Державної фіскальної служби, тобто - органу, який проводив перевірку та склав акт за її наслідками. Наведені доводи щодо безпідставності висновків управління ДФС та винесення відповідачем - управлінням ДПС, рішень про донарахування додаткових податкових зобов`язань на підставі припущень підтверджується безпосередньо актом перевірки від 09 вересня 2019 року, в якому зазначено, що "перевіркою неможливо встановити номенклатуру товару що був реалізований через РРО, його ціну та кількість та відповідно його собівартість" - стор. 12 абз.4 акту перевірки. Отже, як зазначив позивач, на його думку, дії та ухвалені відповідачем рішення є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях, а тому - є протиправними та мають бути скасовані. 28 грудня 2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що у ході проведеної документальної планової перевірки були встановлені наступні порушення платника податків ФОП ОСОБА_1 : - п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів; -п.177.2, п.177.4 та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України, встановлено включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік та 2018 рік перекручених даних, неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік та 2018 рік; - п.11 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості; -п.1 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", здійснення реалізації продовольчих товарів (надання послуг) за безготівкові кошти (із застосуванням платіжних карток) без застосування РРО;-п.177.2, п.177.4 та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, занижено зобов`язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік в 1 773 769,95 грн. за 2018 рік в сумі 32 619,98 грн.; -пп.176.2 "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлені випадки невірного відображення ідентифікаційних номерів платників у податкових розрахунках за формою №1 за 1 квартал 2017 року, 1, 3, 4 квартали 2018 року; -п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено військовий за 2017 рік в сумі 147 814,16 грн. та за 2018 рік в сумі 2718,33 грн.; п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 87 934,00 грн. за 2017 рік та в сумі 119 414,90 грн. за 2018 рік. Відповідач, посилаючись на встановлені під час перевірки порушення та висновки акту перевірки, зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.10.2019 року №№ 0003351304, 0003371304, 0003371304, 0003331304, 0003341304, 0003361304, рішення від 30.10.2019 року №0003391304 і вимогу про сплату боргу №Ф-0003381304 від 30.10.2019 року про застосування штрафних санкцій, якими визначено додаткові податкові зобов`язання (донараховані податки і збори та штрафні санкції) у сумі 2 684 136,22 грн. є обґрунтованими та скасуванню не підлягають. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. На вказане рішення суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) від 30 жовтня 2019 року за №№ 0003351304, 0003371304, 0003371304, 0003331304, 0003341304, 0003361304 та рішення від 30 жовтня 2019 року №0003391304 і Вимогу про сплату боргу №Ф-0003381304 від 30 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій, якими визначено додаткові податкові зобов`язання (донараховані податки і збори та штрафні санкції) у сумі 2 684 136,22 грн. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 12.08.2019 року по 02.09.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт №13/15-32-13-04/ НОМЕР_1 від 09.09.2019 року (а.с.17-29). У ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 : - п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів; -п.177.2, п.177.4 та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України, встановлено включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2017р. та 2018р. перекручених даних, неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2017р. та 2018р.; - п.11 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості; -п.1 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", здійсння реалізації продовольчих товарів (надання послуг) за безготівкові кошти (із застосуванням платіжних карток) без застосування РРО; -п.177.2, п.177.4 та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, занижено зобов`язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017р. в 1 773 769,95 грн. за 2018р. в сумі 32 619,98 грн.; -пп.176.2 "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлені випадки невірного відображення ідентифікаційних номерів платників у податкових розрахунках за формою №1 за 1 квартал 2017р., 1, 3, 4 квартали 2018р.; -п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено військовий за за 2017р. в сумі 147 814,16 грн. та за 2018р. в сумі 2718,33 грн.; - п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 87 934,00 грн. за 2017р. та в сумі 119 414,90 грн. за 2018р. Головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області складено запит про надання інформації та її документального підтвердження, яким було запитано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документальне підтвердження (письмові пояснення) з питань здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року: - надати до перевірки книги обліку доходів та витрат, та їх копії. Якщо книги не заповнювались або втрачені, надати реєстр документів, які були включені до складу доходів та витрат річних декларацій (зазначити номер документу, дату, контрагента, номенклатуру, суму та інше); надати детальну інформацію про суму доходів та витрат (та підтвердні документи), віднесених до граф 4, 5 та 7 Додатка Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. та 2018р. Інформацію надати помісячно, по роках та по статтям; - надати інформацію про дебіторську, кредиторську заборгованість та обороти по постачальникам та покупцям за 2017р. та 2018р.;- надати інформацію про залишки товарів та матеріалів станом на 01.01.2017р. та на 31.12.2018р. в кількісних, вартісних показниках, номенклатурі та обороти (придбання, використання та реалізація); - надати документи на власне (орендоване) рухоме та нерухоме майно, а також про майно що передано у оренду (суборенду) іншим суб`єктам (договори, рахунки, акти виконаних робіт, інше); - надати до перевірки в повному обсязі банківські виписки по всім розрахунковим рахункам в паперовому та електронному вигляді (у форматі Excel); - надати документи по маркетингу, послугам з наявності асортименту продукції (договори, акти наданих послуг, акти взаємозаліку та інші); - надати належним чином завірені копії договорів з контрагентами-постачальниками та покупцями; - надати зведені щомісячні контрольні стрічки про суми виторгу по всім РРО за весь перевіряємий період; - надати до перевірки ліцензій за весь перевіряємий період (а.с.66-67). Головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 09.09.2019 року про ненадання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до перевірки таких документів: первинні облікові документи щодо підтвердження витрат, що пов`язані з отриманням доходу в сумі 9 488 869,23 грн., який отримано через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх в кількості, в сумі 365 408,31 грн. за 2017 рік та 181 222,11 грн. за 2018рік розбіжності (доходу) між сумою доходу по безготівковим розрахункам через РРО та сумою доходу, яка надійшла на банківський рахунок; 2) не надано документи по маркетингу, послугам з наявності асортименту продукції (а.с.68). На підставі висновків акту перевірки №13/15-32-13-04/ НОМЕР_1 від 09.09.2019 року (а.с.17-29), ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення та рішення: - податкове повідомлення рішення від 30.10.2019 року №0003361304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем "податок на доходи фізичних осіб" (а.с.10); - податкове повідомлення рішення від 30.10.2019 року №0003341304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86,00 грн., за платежем "за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с.11); - податкове повідомлення рішення від 30.10.2019 року №0003331307, яким визначено штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України (а.с.12); - податкове повідомлення рішення від 30.10.2019 року №0003371304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 150 532,49 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 633,12 грн.(а.с.13); - податкове повідомлення рішення від 30.10.2019 року №0003351304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 257 987,42 грн. (а.с.14); - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003391304 від 30.10.2019 року, яким донараховано 207 348,90 грн. єдиного внеску та штрафних санкцій у розмірі 29 528,29 грн. (а.с.15); - складено вимогу про сплату боргу від 30.10.2019 року №Ф-000338/13/04, якою визначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ФОП ОСОБА_1 становить 207 348,90 (а.с.16). Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. 03.06.2021 року (вх.№12118/21) до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) про заміну сторони на правонаступника з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) як відокремлений підрозділ. Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочати з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п.1 постанови КМУ №893. Відповідно до п.1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, затвердженого Наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 "Про затвердження положень про територіальні органі ДПС" Головне управління ДПС в Одеській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Головне управління ДПС в Одеській області є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача по справі Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370 (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) його правонаступником - Головним управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166 (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Згідно із положенням п.44.3. ст.44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. Відповідно до положень п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.10. ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Пунктами 1, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Згідно із абз "б" п.176.2 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. Згідно із положення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до вимог п.1, 4 ч. 2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано судам першої та апеляційної інстанцій жодних доказів на доведення належного ведення Книги обліку доходів і витрат. Також, позивачем не надано до судам жодних доказів на спростування встановлених під час перевірки таких порушень, як: незабезпечення зберігання первинних облікових документів; проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості; здійснення реалізації продовольчих товарів (надання послуг) за безготівкові кошти (із застосуванням платіжних карток) без застосування РРО; заниження зобов`язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017р. та за 2018р., як наслідок несплати військового збору та заниження єдиний внеску у встановленому законом порядку. При цьому, статтею 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. З матеріалів справи вбачається, що перевіркою неможливо було встановити номенклатуру товару, що був реалізований через РРО, його ціну та кількість та відповідно його собівартість. Також згідно контрольних стрічок РРО та банківських виписок про рух коштів на рахунках ФОП ОСОБА_1 було встановлено, що сума доходу по безготівковими розрахункам через РРО (за платіжними картками) менше суми доходу, яка надійшла на банківський рахунок по розрахункам з еквайрінгу та складає 365 408,31 грн. за 2017р. та 181 222,11 грн. за2018 рік. Сума розбіжності між сумою доходу по безготівковим розрахункам через РРО та сумою доходу, яка надійшла на банківський рахунок по розрахункам з еквайрінгу ФОП ОСОБА_1 в сумі 365 408,31 грн. за 2017р. та 181 222,11 грн. за 2018р. перевіркою вважається доходом ФОП ОСОБА_1 за безготівкові кошти без застосування РРО, та неможливо встановити від чого саме отримано дохід, та визначити вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з отриманням зазначеного доходом. ФОП ОСОБА_1 порушено п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Таким чином, згідно наявних під час перевірки документів неможливо встановити які саме витрати ФОП ОСОБА_1 віднесені до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю (рядок 5) декларацій про майновий стан і доходи за 2017р. та 2018р. (відсутній належний облік витрат); ФОП ОСОБА_1 не надано підтвердні документи щодо понесених витрат; неможливо встановити номенклатуру товару що був реалізований, його ціну та кількість та відповідно його собівартість. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що у Державної податкової служби відсутні підстави для прийняття рішення щодо донарахування податків і зборів і застосування санкцій до платника податків на підставі перевірок та висновків щодо наслідків перевірки, які були проведені та зроблені відповідно Державною фіскальною службою, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" було постановлено:

1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

2. Реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

3. Установити, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

4. Визначити територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Перелік територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються" визначено, зокрема, Головне управління ДПС в Одеській області. Згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Перелік територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються" зокрема Головне управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Одеській області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень Головним управлінням ДПС в Одеській області, за наслідками перевірки проведеної органом ДФС. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 30.10.2019 року №№ 0003351304, 0003371304, 0003371304, 0003331304, 0003361304, рішення від 30.10.2019 року №0003391304 і вимоги про сплату боргу №Ф-0003381304 від 30.10.2019 року про застосування штрафних санкцій, тому відсутні підстави для їх скасування. Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 11.06.2021 року. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.