Постанова 4851 № 520/18231/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 р. Справа № 520/18231/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. (ухвалене суддею Спірідоновим М.О.) по справі № 520/18231/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити їй з 24.07.2020 р. дострокову пенсію за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку, а також проводити відповідні виплати, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного та часткового; визнати протиправним та скасувати рішення № 5183 від 12.10.2020 р. відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення № 5183 від 12.10.2020 р. відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 з 24.07.2020 р. дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивачка була матір`ю ОСОБА_2 - дитини з інвалідністю, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 16.06.1989 р. Райвідділом РАЦС м. Балаклія. Відповідно до медичного висновку ЛКК №28/1 від 11.06.2020 р., виданого Балаклійською центральною клінічною районною лікарнею, ОСОБА_1 , 1970 року народження, є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз дитини: дитячий церебральний параліч. Дане захворювання у дитини настало до досягнення нею шестирічного віку і відповідає наказу МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України № 454/471/516 від 08.11.2001 р. "Про затвердження Переліку медичних показань, які дають право на отримання державної соціальної допомоги дітям - інвалідам віком до 18-ти років" розділ 1 пункту 2 підпункт 2.1. Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 21.08.1995 р., ОСОБА_2 померла у віці 6 років, про що в книгу реєстрації актів про смерть 21.05.1995 р. внесено запис за № 378 із зазначенням причини смерті дитячий церебральний параліч. 08.10.2020 р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно із ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. Рішенням № 5183 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.10.2020 р., відповідач відмовив у призначенні пенсії. Своє рішення відповідач мотивував відсутністю документу про встановлення інвалідності, як то передбачено п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, де вказано, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК. медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Згідно рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.10.2020 р. № 5183, судом встановлено, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 11 місяців 20 днів. Позивачка, не погодившись з відмовою відповідача, звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення № 5183 від 12.10.2020 р. відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку, та як наслідок його скасування. Також суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту, прийшов до висновку, щодо необхідності зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 з 24.07.2020 р. дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховали її до шестирічного віку. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно із п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", тимчасово, до прийняття відповідного закону: жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94). Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. Відповідно до п. 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть. Пунктом 2.18 цього Порядку також визначено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення 18-річного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності). Отже, враховуючи те що з медичного висновку ЛКК №28/1 від 11.06.2020 р. виданого Балаклійською центральною клінічною районною лікарнею встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, що дане захворювання у дитини настало до досягнення їй шестирічного віку, суд апеляційної інстанції вважає, що відстутня необхідність в наданні первинного медичного висновку закладу охорони здоров`я. Разом з цим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідачем належних та допустимих доказів щодо відсутності у дитини позивача інвалідності надано не було. Між тим, листом управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 24.07.2020 р. № 3455, повідомлено, що в журналах реєстрації архівних пенсійних справ щодо отримання позивачем пенсії на дитину по інвалідності, дана справа значиться під № 17797, але надати архівну пенсійну справу ОСОБА_1 немає можливості, у зв`язку з підтопленням приміщення архіву. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачкою доведено відповідними доказами наявність у її дитини інвалідності. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р., як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення № 5183 від 12.10.2020 р. відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховувала її до шестирічного віку є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах належним способом захисту позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 з 24.07.2020 р. дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку, оскільки, згідно із положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. по справі № 520/18231/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич