Постанова 4823 № 742/2497/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 червня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2497/20 Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/362/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А. Позивач ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, місце ухвалення судового рішення м. Прилуки Чернігівської області дата складання повного тексту судового рішення 23 грудня 2020 року В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 , які стягуються на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового накакзу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2019 року. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12 червня 2006 року, який розірвано на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2019 року. Від шлюбу з ОСОБА_3 є діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . За судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2019 року з нього стягується 1/3 частина з усіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно. Проте, позивач стверджує, що син ОСОБА_4 за його власним бажанням проживає з ним з 19.04.2020 року та перебуває на його повному утриманні, що не заперечується відповідачкою. Тому вважає, що наявні підстави про звільнення його від сплати аліментів, оскільки син проживає разом з ним, а відповідачка не приймає участі в забезпеченні належного рівня життя та розвитку дитини. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Звільтнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 , які стягуються на підставі судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2019 року № 742/2364/19 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення, порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані зміною місця проживання сина ОСОБА_4 , проте відповідно до положень ст.. 162 СК України вона звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання спільних дітей, провадження по справі № 742/110/20 відкрито судом. Стверджує, що судом першої інстанції не повинно було розглядатись питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів до ухвалення судом рішення у справі про визначення місця проживання дітей. Вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції у рішенні на постанову Пленму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки зазначені положення не стосуються суті спору. Також зазначає, що спір щодо аліментів повинен був вирішуватись відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року без змін. Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 12.08.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2019 року (а.с. 5, 6-7). При розгляду вказаної справи питання про визначення місця проживання дітей судом не вирішувалось. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою комітету самоорганізації населення № 1 Центрального мікрорайону Прилуцької міської ради Чернігівськоїобласті від 04.07.2019 року (а.с. 34). На підставі судового наказу № 2н/742/2364/19 від 16.07.2019 року, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.13). Згідно копії довідки ПАТ «Укрнафта» № 146 від 01.06.2020 року розмір сплачених ОСОБА_1 аліментів за період грудень 2019 року травень 2020 року складає 52869,88 грн. (а.с.10). З довідки комітету самоорганізації населення № 1 Центрального мікрорайону Прилуцької міської ради № 3993 від 03.12.2020 року та акту від 03.12.2020 року убачається, що ОСОБА_1 фактично мешкає упродовж 7 місяців без реєстрації у АДРЕСА_2 , разом з сином ОСОБА_4 , цивільною дружиною та сином дружини (а.с. 61, 62). Відповідно до довідок Прилуцького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 6 (ліцей № 6) про участь батьків у шкільному житті дитини від 28.05.2020 року мати спілкується з педагогами, відвідує шкільні збори, батько контакту зі школою останні три роки не підтримував, але останнім часом проявляв зацікавленість у навчанні сина, його успіхах, контактував із класним керівником, учителями, батьківським комітетом класу (а.с.32, 32 зворот). Згідно висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 10.08.2020 року вирішено визначяити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 - з матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 41). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що осікльки його син ОСОБА_4 фактично проживає з ним та перебуває на його утриманні, наявні підстави для звільнення його від сплати аліментів, які стягуються за судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 2н/742/2364/19 від 16.07.2019 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що останні сім місяців дитина ОСОБА_4 фактично проживає разом з батьком, що має істотне значення, а тому дійшов висновку про наявність підстав у відповідності до ст. 273 СК України для звільнення батька від сплати аліментів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, враховуючи наступне. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України«Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Межі здійснення цивільних прав визначені статтею 13 ЦК України. Згідно частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області знаходиться цивільна справа № 742/1810/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У цій же справі ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина з батьком. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2021 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_3 . В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 . Вказане судове рішення набрало законної сили 07 червня 2021 року, а тому є преюдиційним при розгляді справи про звільнення від сплати аліментів ОСОБА_1 в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Враховуючи викладене та те, що місце проживання дитини визначено разом з батьком ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про звільнення позивача від сплати аліментів. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами. Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: