Постанова 4820 № 672/292/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 672/292/19 Провадження № 22-ц/4820/837/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним і скасування рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області (далі Сільська рада), третя особа Городоцька міська об`єднана територіальна громада, про визнання незаконним і скасування рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. ОСОБА_3 зазначив, що в порядку спадкування після смерті свого батька, ОСОБА_4 , він набув право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, розташовану по АДРЕСА_1 . Рішенням Городоцької міської ради Хмельницької області (далі Міська рада) від 6 березня 2018 року №57 позивачеві надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж указаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час виготовлення технічної документації із землеустрою з`ясувалося, що частина цієї земельної ділянки накладається на сусідню земельну ділянку ОСОБА_1 . Так, рішенням Сільської ради від 29 січня 2016 року №12 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_1 розробив технічну документацію із землеустрою, яка складена з порушенням чинного законодавства та містить недостовірну інформацію про розміщення земельної ділянки на місцевості, крім того, ОСОБА_1 не погодив межі земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. На той час у користуванні ОСОБА_1 знаходилася земельна ділянка площею 0,19 га, натомість, останнім була сформована земельна ділянка площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001), до складу якої була включена частина земельної ділянки позивача. Рішенням Сільської ради від 18 жовтня 2016 року №9 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку площею 0,1993 га, розташовану по АДРЕСА_1 . 1 листопада 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рада неправомірно передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, межі якої не закріплені межовими знаками та не відповідають фактичному землекористуванню, а право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано на підставі недостовірних даних щодо її площі та місця розташування. За таких обставин ОСОБА_3 просив суд: визнати незаконним і скасувати рішення Сільської ради від 29 січня 2016 року №12 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 ; визнати незаконним і скасувати рішення Сільської ради від 18 жовтня 2016 року №9 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001) із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 2 листопада 2016 року. Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 15 квітня 2019 року залучив Міську раду до участі у справі як співвідповідача та усунув Городоцьку міську об`єднану територіальну громаду від участі у справі як третю особу без самостійних вимог. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Сільської ради №9 від 18 жовтня 2016 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 , та передання ОСОБА_1 у власність вказаної земельної ділянки. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1993 га, кадастровий номер 6821281600:01:009:0001, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 2 листопада 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 152 грн 60 коп. судового збору та 3 485 грн 07 коп. витрат на проведення експертизи. Стягнуто з Міської ради на користь ОСОБА_3 384 грн 20 коп. судового збору та 1 747 грн 74 коп. витрат на проведення експертизи. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 0,35 га по АДРЕСА_1 , була передана у власність батька позивача, ОСОБА_4 , у порядку приватизації, а ОСОБА_3 успадкував цю ділянку. Після придбання сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 набув право на присадибну земельну ділянку площею 0,19 га, натомість, Сільська рада передала йому у власність земельну ділянку більшою площею 0,1993 га, у тому числі за рахунок земельної ділянки позивача. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на підставі неналежної технічної документації із землеустрою, яка містить недостовірні дані щодо її площі та місця розташування. Відмовляючи в позові про визнання незаконним і скасування рішення Сільської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, суд керувався тим, що ОСОБА_3 обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а його права та інтереси цим рішенням не порушені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Сільської ради від 29 січня 2016 року №12 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, а ОСОБА_3 обрав спосіб захисту порушеного права, який передбачений законом, у зв`язку з чим його позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки у власність і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Процесуальні дії суду апеляційної інстанції В порядку ст. 55 ЦПК України суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі як відповідача правонаступника Сільської ради Міську раду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Міська рада та ОСОБА_1 не подали відзив на апеляційну скаргу. Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності позивача Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. 11 травня 2021 року ОСОБА_3 через свого представника, адвоката Латюка П.Я., одержав судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить розписка (т. 2 а.с. 140), тобто він повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді. Адвокат Латюк П.Я. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що він перебуває у відпустці за кордоном і не може з`явитися до суду. Оскільки поважність причини неявки представника позивача, адвоката Латюка П.Я., не встановлена, ОСОБА_3 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та користувачем земельної ділянки площею 0,35 га, закріпленої за цим домоволодінням. У свою чергу, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_2 . За цим домоволодінням закріплена присадибна земельна ділянка площею 0,19 га, яка рішенням Сільської ради від 20 грудня 1993 року була безоплатно передана у власність колишній власниці житлового будинку, ОСОБА_5 . Рішенням шостої сесії VIІ скликання Сільської ради від 29 січня 2016 року №12 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га по АДРЕСА_2 . У 2016 році Державне підприємство «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення ОСОБА_1 виготовив технічну документацію із землеустрою. Рішенням дев`ятої сесії VIІ скликання Сільської ради від 18 жовтня 2016 року №9 затверджено цю технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі цього рішення Комунальне підприємство «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» зареєструвала право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1993 га по АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний запис від 1 листопада 2016 року №17235055). Застосовані норми та джерела права Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (ч. 1 ст. 107 ЗК України). Статтею 181 ЗК України визначено, що землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. За змістом п. «е» ч. 1 ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок. В силу ч. 1 ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 року №858-ІV «Про землеустрій» землеустрій здійснюється, втому числі на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою . Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України в ласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одними з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності та законності. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87, 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року). Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, п. 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, п. 106). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції За змістом указаних норм права власник або користувач земельної ділянки вправі вимагати встановлення твердих меж належної йому земельної ділянки та відновлення втрачених або зниклих межових знаків. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Такий комплекс робіт здійснюється згідно технічної документації із землеустрою, виготовленої на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача. З матеріалів справи вбачається, що за домоволодінням по АДРЕСА_2 , закріплена присадибна ділянка площею 0,19 га. З метою встановлення (відновлення) меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) Сільська рада рішенням від 29 січня 2016 року №12 надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою. Це рішення не визначало право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 не довів факт порушення своїх прав та інтересів, у зв`язку з чим його позов не підлягає задоволенню. Крім того, встановивши, що прийняте Сільською радою рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки на підставі цього рішення ОСОБА_1 виготовлена відповідна технічна документація із землеустрою, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_3 обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки скасування оспорюваного рішення не породить правових наслідків для нього. Посилання ОСОБА_3 на обґрунтованість позову та правильність обраного способу захисту порушеного права не відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Шинкоренко С.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47