Постанова 4820 № 670/444/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 670/444/20 Провадження № 22-ц/4820/778/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р. С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар Дубова М.В., з участю апелянта та її представника, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2021 року, суддя Волкова О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Віньковецький районний виробничий відділ Хмельницької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» про скасування документів, встановив: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Нетечинці Віньковецького району Хмельницької області. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що при виготовленні технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 , з нею, як суміжником, не було погоджено технічної документації, межі земельної ділянки, хоча її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 . За клопотанням ОСОБА_1 , до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Віньковецький районний виробничий відділ Хмельницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру». Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26.02.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з недоведеності позовних вимог та неправильно обраним способом захисту порушеного права позивачем. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, що стало наслідком помилкового висновку про те, що непогодження меж із суміжним землекористувачем або землевласником під час встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не порушує прав останнього. При цьому, оскільки така вимога є обов`язковою, і передбачена у чинних нормах земельного законодавства, тому висновок суду про відсутність порушення її права в даному випадку є незаконним. В суді апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином. Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, апеляційний суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.03.2003 року, посвідченого Віньковецькою державною нотаріальною конторою Хмельницької області, відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . 06.11.2013 року ОСОБА_2 на підставі рішення ХХІІІ сесії Шостого скликання Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №7-23/2013 від 22.05.2013 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » звернулася до Віньковецького районного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру» із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,68 га, за адресою: АДРЕСА_1 , після чого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 було виготовлено відповідну технічну документацію. Рішенням 45 сесії Шостого скликання Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №21-45/2015 від 21.10.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області та передано їй у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Нетечинці площею: 0,4639 га, кадастровий номер 6820685000:02:002:0049; 0,1850 га, кадастровий номер 6820685000:02:004:0078; 0,2515 га, кадастровий номер 6820685000:02:003:0067. Згідно з протоколом встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суміжником земельної ділянки ОСОБА_2 по лінії Г-Д є ОСОБА_1 , спірні питання при погодженні меж відсутні, у графі «Представники суміжних земельних ділянок» навпроти прізвища ОСОБА_1 міститься відповідний підпис (а.с. 23-34). 05.12.2013 року відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення ХХІІІ сесії Шостого скликання Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №6-23/2013 від 22.05.2013 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» звернулася до Віньковецького районного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , після чого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 було виготовлено відповідну технічну документацію. Рішенням 45 сесії Шостого скликання Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №22-45/2015 від 21.10.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 6820685000:02:002:0048) за вищевказаною адресою. Згідно з протоколом встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суміжником земельної ділянки ОСОБА_2 по лінії Г-Д є ОСОБА_1 . При цьому в протоколі міститься відмітка про відсутність спірних питань при погодженні меж, а у графі «Представники суміжних земельних ділянок» навпроти прізвища ОСОБА_1 міститься відповідний підпис (а.с. 35-49). Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (ч. 1 ст. 107 ЗК України). Статтею 181 ЗК України визначено, що землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. За змістом п. «е» ч. 1 ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок. В силу ч. 1 ст. 25 Закону України №858-ІV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-ІV) документація із землеустрою розробляється у виді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Згідно зі ст. 55 Закону №858-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686; далі Інструкція). Зі змісту п.п. 4.1, 4.3 Інструкції слідує, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. В силу ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Як передбачено ст.ст. 15, 18 Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», (в редакції на час прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення), виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видається фізичним та юридичним особам, у тому числі в разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності та законності. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як зазначено вище, власник або користувач земельної ділянки вправі вимагати встановлення твердих меж належної йому земельної ділянки та відновлення втрачених або зниклих межових знаків. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Такий комплекс робіт здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою, погодженою та затвердженою в установленому порядку. Громадяни набувають права власності на земельні ділянки в порядку приватизації земель державної або комунальної власності, що перебували в їх користуванні. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Право власності на земельну ділянку посвідчується відповідним правовстановлюючим документом та реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішені спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача. Як вірно зазначено судом першої інстанції, за домоволодінням по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , була закріплена присадибна ділянка площею 0,25 га, яка належала до комунальної власності та перебувала в користуванні відповідача. З метою встановлення (відновлення) меж присадибної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 розробила та затвердила в установленому порядку технічну документацію із землеустрою, на підставі якої були проведені роботи з встановлення твердих меж. Крім цього ОСОБА_2 розробила та затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,68 га по АДРЕСА_1 , на підставі чого Нетечинецька сільська рада з дотриманням порядку приватизації земель комунальної власності безоплатно передала земельні ділянки останній у власність. У справі відсутні докази того, що оспорювана документація із землеустрою виготовлена всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача ОСОБА_1 як суміжника. У судовому засіданні суду першої інстанції при досліджені оригіналу оспорюваної земельної документації, що була надана суду відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області позивач ОСОБА_1 не заперечувала, що підписи у протоколах встановлення (погодження) меж належать їй. Судом першої інстанції ОСОБА_1 було роз`яснено право на заявлення клопотання про призначення експертизи на предмет підробки її підписів іншою особою, однак вказаним правом ОСОБА_1 не скористалась. Частиною 1 статті 193 ЗК України визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Згідно зі ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт,виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.01.2019 року (справа № 580/168/16-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. З цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Таким чином, саме по собі непогодження позивачем ОСОБА_1 меж земельної ділянки з ОСОБА_2 та непідписання протоколу встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не могло б слугувати підставою для визнання оспорюваної документації із землеустрою недійсною, при тому, що матеріали справи не містять доказів про неправильність встановлення цієї межі та порушення прав позивачки внаслідок приватизації відповідачкою земельних ділянок. Інші доводи апелянта зводяться до незгоди із ухваленим рішенням, переоцінкою оцінених судом доказів та не містять обґрунтованих підстав для зміни чи скасування судового рішення. Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 червня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко