Постанова Львівський апеляційний суд № 444/581/20

Справа № 444/581/20 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/2833/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду м. Львова в складі судді Ясиновського Р.Б. від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину,- в с т а н о в и л а : рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2020 року позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31.10.2014 року. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце фактичного проживання - 81076, с. Ямельня, Яворівського району, Львівської області, місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн., але не меше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дітей певного віку щомісячно, починаючи з дати набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Після набрання законної сили рішенням суду відкликати виконавчий лист виданий Шевченківським районним судом м. Львова на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31.10.2014 року, провівши стягнення заборгованості за цим виконавчим листом на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце фактичного проживання - 81076, с. Ямельня, Яворівського району, Львівської області, місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі у зв`язку з тим, що таке прийняте з порушенням норм матеріального права та у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Вказує, що станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції він був безробітним та перебував на обліку у центрі зайнятості, що підтверджується довідкою з Львівського міського центру зайнятості №105 від 22.01.2020р. Звертає увагу, що на даний час він працевлаштований у ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» з 28.07.2020р. на посаді водія і його заробітна плата становить 4723 грн. на місяць. Таким чином, враховуючи розмір його заробітної плати, твердження суду, що він має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі не знаходить свого підтвердження. Також вважає, що позивачкою не доведено наявність підстав для збільшення розміру аліментів, оскільки його матеріальний стан не покращився, на відміну від матеріального стану позивачки, у якої наявний стабільний дохід, що підтверджується довідкою про її доходи, яка знаходиться в матеріалах справи. Крім того, зазначає, що свій обов`язок по сплаті аліментів він виконує вчасно та по мірі можливості у більшому розмірі ніж встановлено рішенням суду. Сума аліментів, які він сплачує становить від 1100 грн. до 1500 грн. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5, ст. 13, ч.1 ст. 81, ч.6 ст. 141 ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України, ст. 180, ч.3 ст. 181, ч.ч.1,2 ст. 182, ст. 192 Сімейного кодексу України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 р.», та задовольняючи частково позов, виходив з того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 27.12.2013 року, що стверджується копією рішення Шевченківського районного суду м. Львова, яке набрало законної сили. Суд встановив, що від подружнього життя у позивачки та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про його народження Серія НОМЕР_4 , виданого 26 серпня 2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 року вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_1 в користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 500 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено, що стягнення аліментів проводити з 30 листопада 2013 року до досягнення дитиною повноліття. Суд зазначив, що згідно довідки, виданої директором студентського містечка Львівського національного аграрного університету № 23 від 28.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 мешкає і зареєстрована в АДРЕСА_2 і до складу її сім`ї належить син ОСОБА_3 , 2006 року народження. Також суд встановив, що згідно довідки про доходи позивачки від 28.01.2020 року, ОСОБА_2 працює та займає посаду доцента кафедри генетики, селекції та захисту рослин Львівського національного аграрного університету. Загальна сума її доходу за період із 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за винятком аліментів, становить 182 032 грн. Крім того, суд вказав, що позивачкою долучено також розрахунок, в якому вона зазначає, що її витрати на утримання сина на рік становлять 86253 грн. або 7188 грн. на місяць, однак суд вважав, що саме така сума витрат в повному обсязі не обгрунтована та не доведена позивачкою поданими нею доказами та квитанціями. Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, долученої позивачкою до позовної заяви, вбачається, що син ОСОБА_3 , 2006 р.н., хворіє на застудні захворювання, зокрема, хронічний тонзиліт, у 2019 р. переніс запалення легенів. Суд вважав, що висновки суду про те, що відповідач має можливість виконувати обов`язки по утриманню сина як це передбачено чинним законодавством та сплачувати аліменти у більшому розмірі ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки суд встановив, що неповнолітній син ОСОБА_1 хворіє, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, майна у власності ні позивачка, ні син не мають; відповідач є здоровим, місце праці суд не встановив, однак є працездатною особою молодого віку, а від так взмозі сплачувати аліменти на утримання сина в більшому розмірі. Суд зазначив, що докази, які б спростували такі висновки у суду відсутні. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. 2.03.2020 ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила ухвалити рішення, яким розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 у її користь на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 р. збільшити, - стягнути з ОСОБА_1 у її користь на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у сумі 3000 грн. на місяць до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 10 серпня 2004 року по 8 січня 2014 року. Шлюб між ними розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2013 року. Від подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 . Зазначає, що син зареєстрований та проживає разом із нею. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на сина в розмірі 500 грн. щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказує, що відповідач обов`язок зі сплати аліментів виконував нерегулярно. Окрім того, стягувана за рішенням суду сума аліментів на теперішній час є недостатньою для утримання сина. Тому, виникла потреба звернутися до суду з позовом. При визначенні розміру стягуваних аліментів просить врахувати, що відповідач не має інвалідності та є працездатним, інших дітей на утриманні немає. Зазначає, що у 2018 році відповідач продав належну йому та батькам трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 . На отримані від продажу квартири кошти він придбав автомобіль «Wolkswagen», займається перевезеннями. Стверджує, що син часто хворіє на застудні захворювання (хронічний тонзиліт), у 2019 р. переніс запалення легенів та за станом здоров`я син потребує санаторно-курортного лікування. Зазначає, що її заробіток після утримання податків та зборів становить у середньому на місяць 11442 грн. Такий дохід згідно довідки про доходи складається з заробітної плати та премії за 2 місяці. При цьому просить врахувати, що сам розмір заробітної плати становить 9730 грн. на місяць (після утримання податків). Такий дохід не надає їй можливості повноцінно харчувати сина, оплачувати його відпочинок, лікування, забезпечувати його необхідним одягом, взуттям, книжками, зошитами та іншими предметами, необхідними для навчання, забезпечувати культурний розвиток сина. Вказує, що квартири у праві власності чи іншого нерухомого майна вона та син не мають. Вона із сином проживають в одній кімнаті у гуртожитку. Зазначає, що нею вживалися заходи досудового врегулювання спору у формі усного прохання надавати сину утримання (аліменти) для забезпечення його потреб, а саме: одяг, взуття, належне харчування та лікування, для забезпечення його фізичного, духовного розвитку, навчання, культурних та інших потреб, однак відповідач на її прохання не відреагував. За ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання удержаву, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечуєформування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. За ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Як вбачається із матеріалів даної справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2004 року, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від27.12.2013 року розірвано (а.с5). Під час перебування сторін у шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 26 серпня 2006 року (а.с. 7). Дитина сторін проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Львівського національного аграрного університету №23 від 28.01.2020 року. (а.с.44) Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 року зобов`язано стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 500, 00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 листопада 2013 року (а.с. 6). Згідно довідки про доходи 28.01.2020р. №901, ОСОБА_2 працює та займає посаду доцента кафедри генетики, селекції та захисту рослин Львівського національного аграрного університету. Загальна сума її доходу за період із 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за винятком аліментів, становить 182 032 грн. (а.с. 4) Згідно довідки ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» від 01.09.2020 №ІІ00-000003, ОСОБА_1 працює з 28.07.2020 водієм та його дохід за період 28.07.2020 р. по 31.08.2020р. склав 5 544, 39 грн., тобто 4723 грн. в місяць (а.с. 120) Відповідно довиписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, син сторін ОСОБА_3 , 2006 р.н., часто хворіє на ГРЗ, зокрема, у нього виявлено хронічний тонзиліт, у 2019 р. він також переніс запалення легенів (а.с. 28-39). Із позовної заяви, також, вбачається, що позивачка, як на підставу зміни розміру аліментів, зокрема, посилалась на те, що з часу ухвалення рішення розмір витрат на утримання сина, забезпечення його належного розвитку, повноцінного харчування значно зріс, окрім цього погіршився стан здоров`я сина, неповнолітній син сторін хворіє на застудні захворювання, зокрема, хронічний тонзиліт, а у 2019 р. переніс запалення легенів, що також потребує значних грошових витрат. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено те, що стягнені за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 року аліменти слід збільшити, оскільки неповнолітній син ОСОБА_1 хворіє; проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні; майна у власності ні позивачка, ні син не мають, що відповідно, об`єктивно впливає на збільшення витрат на утримання сина, а відповідач є здоровим, він є працездатною особою, а від так взмозі сплачувати аліменти на утримання сина в більшому розмірі. З матеріалів справи дійсно вбачається, що у сина сторін з часу ухвалення рішення погіршилось здоров`я, він часто хворіє на ГРЗ, зокрема у нього виявлено хронічний тонзиліт, а у 2019 році переніс запалення легенів, що відповідно однозначно свідчить про необхідність збільшення витрат для позивачки на утримання дитини, пов`язаних із станом здоров`я сина. Окрім цього, з платіжних доручень (а.с. 77-87) вбачається, що відповідачем сплачувалися в користь позивачки аліменти в період з квітня 2019 року по березень 2020 року від 1100 грн. по 1500 грн. щомісячно, що є значно нижчим за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Також слід вказати і про те, що після прийнятого судом рішення від 31.10.2014 рокузмінилося матеріальне становище позивачки, яке зумовлене подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в т.ч. що стосується догляду за дитиною, до яких зокрема входять витрати на харчування, навчання, купівлі одягу та взуття, що збільшує відповідно витрати позивачки на утримання дитини та відповідно погіршує її матеріальне становище. Вказане, а саме збільшення видатків для позивачки на утримання дитини свідчить про зміни у її майновому стані та, як вбачається із наведеної вище ст. 192 СК України, - також, є однією із можливих підстав для зміни розміру аліментів, що стягуються, зокрема, за рішенням суду. Окрім цього, погіршення здоров`я дитини є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, про що йшлося; також, збільшення видатків для позивачки на утримання дитини у зв`язку із погіршеним її стану здоров`я та зростанням цін, свідчить про зміни у її майновому стані у бік погіршення. Крім цього, слід вказати і про те, що у відповідача покращився майновий стан, оскільки у нього з`явився стабільний дохід. Так, працюючи водієм у ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» він отримує щомісячно заробітну плату у розмірі 4723 грн., що теж є підставою для зміни розміру аліментів, як вбачається із наведеної вище ст. 192 СК України. Окремо про покращення майнового стану відповідача свідчить і те що він користується рядом пільг, про що сам стверджує у апеляційній скарзі, як учасник бойових дій і вказане свідчить про те, що певні послуги він може отримувати безоплатно або за нижчими цінами, що економить його кошти. Крім цього, немає і даних про наявність у відповідача утриманців чи будь-яких даних, що свідчили б про неможливість сплати ним аліментів на утримання дитини сторін у більшому розмірі ніж було визначено рішенням суду. Враховуючи вказане, а саме те, що на батьків покладено рівні обов`язки щодо утримання дітей; те, що сторони проживають окремо та дитина сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні; те, що встановлений Законом України „Про державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень і який батьки повинні забезпечити дитині; дані про офіційні доходи позивачки; те, що відповідач є працездатними та отримує постійний, стабільний дохід, а також користується пільгами; те, що стягнені за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2014 року аліменти не покривають встановлений законодавством прожитковий мінімум та навіть його половини для дитини відповідного віку; а також те, що після ухвалення даного рішення стан здоров`я неповнолітнього ОСОБА_3 погіршився, що також об`єктивно впливає на збільшення витрат на утримання спільного сина сторін; те, що з моменту постановлення рішення про стягнення аліментів змінилося матеріальне становище позивачки, яке зумовлене подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в т.ч. що стосується догляду за дитиною, те, що матеріальний стан відповідача покращився, оскільки такий офіційно працевлаштований, про що йшлося, -колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно задоволено позов частково та змінено розмір аліментів, що стягуються та встановлено щомісячний розмір аліментів на утримання дитини сторін, необхідних до стягнення з відповідача на користь позивачки у сумі 2000 грн., що є навіть меншим за розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак такий з урахуванням обставин наведених вище слід вважати достатнім у даному випадку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра