Постанова 4811 № 466/667/19

Справа № 466/667/19 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/2901/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М., секретар: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Свірідової В.В. від 24 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, стягнення пені за несплачені аліменти та додаткових витрат на утримання дитини,- в с т а н о в и л а : рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2019 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 (громадянина королівства Марокко, постійно проживає в Україні, РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015року, з твердої грошової суми у розмірі 1500 гривень щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку на частку в розмірі 1/3 від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% встановленого постановою Кабінету Міністрів України прожиткового мінімуму, починаючи з 29 січня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 (громадянина королівства Марокко, постійно проживає в Україні, РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) пеню за несплачені вчасно аліменти в розмірі 206 715 (двісті шість тисяч сімсот п`ятнадцять гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 (громадянина королівства Марокко, постійно проживає в Україні, РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 27 580 (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 (громадянина королівства Марокко, постійно проживає в Україні, РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 2 342,95 (дві тисячі триста сорок дві гривні дев`яносто п`ять коп.) Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, стягнення пені за несплачені аліменти та додаткових витрат на утримання дитини. Судові витрати покласти на Позивача. Вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015р. у справі №466/8492/15-ц про стягнення аліментів у розмірі 1500 грн. прийнято з проведенням індексації відповідно до закону. Також судом повністю проігноровано факт зміни сімейного стану відповідача. Вказує, що окрім 12-річного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні відповідача на теперішній час також знаходяться: - дворічна донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дружина ОСОБА_8 , яка доглядає за малолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - матір ОСОБА_9 . Судом першої інстанції проігноровано факт того, що дохід відповідача з часу присудження судом аліментів жодним чином не збільшився. Також проігноровано факти погіршення здоров`я відповідача. Зазначає, що із урахуванням значного погіршення стану здоров`я відповідача, а саме серцево-судинними та неврологічними хворобами, останній, на жаль, вже не може активно займатися своєю підприємницькою діяльністю, постійне лікування відповідача займає багато часу та понесення витрат значних грошових коштів. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на представлені медичні документи про стан здоров`я відповідача. Також в порушення ч.1 та ч.2 ст. 182, ст. 183 Сімейного кодексу України суд визначив аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частки від доходу (заробітку) відповідача, повністю проігнорувавши те, що у відповідача є ще одна малолітня донька, а також дружина, яка доглядає за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, є ще матір похилого віку, стан здоров`я самого відповідача значно погіршився, а матеріальний стан не змінився. Крім того суд стягнув з відповідача аліменти у новому розмірі з дати подачі позову про зміну розміру аліментів (29.01.2019р.), а не з дати набрання рішенням законної сили. Крім того вказує, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції не наведено в оскаржуваному рішенні жодного аргументу, що можлива наявна заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з вини відповідача. Зазначає, що Відповідачу не було відомо ні про наявність заочного рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24.12.2015р. у справі №466/8492/15-ц про стягнення аліментів, ні про наявність заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2016р. у справі №466/1116/16-ц про позбавлення батьківських прав, ні про наявність виконавчого провадження №49806956, оскільки вся кореспонденція надсилалась на адресу, що є адресою проживання самої ж позивачки. Вказує, що поведінка позивачки, яка призвела до виникнення заборгованості по аліментах, є недобросовісною і була направлена на штучне створення умов для виникнення заборгованості по сплаті аліментів та можливості подання до суду позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, адже вона ніколи не говорила відповідачу про існування заочного рішення. Звертає увагу, що відповідач ніколи не ухилявся від свого обов`язку утримувати свого сина та сплачувати аліменти, в матеріалах справи відсутні докази протилежного. Вважає, що Шевченківський районний суд м.Львова неправомірно взяв до уваги недійсний розрахунок заборгованості по аліментах від 21.01.2019р., вказавши, що за цим розрахунком борг станом на 31.01.2018р. становить 42000 грн. Суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги останній розрахунок заборгованості по аліментах від 22.04.2019р., за змістом якого борг зі сплати аліментів відсутній. Покликається на те, що в порушення ст. 185 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції стягнув з Відповідача 27580, 00 грн., а саме відшкодування вартості: - квадроциклу; - відпочинку Позивачки з дитиною за кордоном, а саме в Єгипті; відпочинку в дитячому таборі Артек-Буковель. Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що придбання путівок в Єгипет та Артек-Буковель було необхідне у зв`язку з наявними хворобами у дитини , або іншими особливими обставинами. Окремо звертає увагу суду апеляційної інстанції, на те, що відповідач не погоджував з адвокатом Гандзюлевичем Я.А., який представляв його інтереси в суді першої інстанції часткове визнання позову в частині стягнення аліментів у розмірі 2500 грн. та відшкодування вартості відпочинку в Артек-Буковель у розмірі 8160грн. На жаль, суд першої інстанції не перевірив відсутність права адвоката Гандзюлевича Я.А. на визнання або часткове визнання позову відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.04.2019р. На теперішній час договірні відносини з вказаним адвокатом повністю припинені. В судове засідання сторони не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, щоучасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що їх інтереси у судовому засіданні захищали представники. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - на підтримання апеляційної скарги, представника позивачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи (їх представників) в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи та їх представників у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.4, ч.1 ст. 13, ст.ст. 76, 81, ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 247 ЦПК України, ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 27 вересня 1991 року, ст.ст. 180, 182, 183, 184, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 192, ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України, постанову Великої палати Верховного суду від 25.04.2018 по справі №572/1762/16-ц, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та задовольняючи частково позов, виходив з того, що, - сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07.12.2011.Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.Син ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_3 .Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00гривень щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановлено для дитини відповідного віку, починаючи з 08 жовтня 2015року до досягнення дитиною повноліття.Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2016 позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .З розрахунку заборгованості по аліментах від 22.04.2019, виданого державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованості станом на 22 квітня 2019 року по аліментах, визначених рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015, відсутня.Відтак, при визначенні нового розміру аліментів, суд врахував всі обставини справи, вимоги розумності, виваженості, співмірності і справедливості, майновий стан сторін, розмір їх доходів, стан здоров`я спільної дитини. Зважаючи на викладене, та, враховуючи в сукупності, те, що обов`язок утримання дітей покладено на обох батьків; те, що дитина проживає з матір`ю; заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня.Тому, за таких обставин, суд дійшов висновку змінити розмір аліментів які сплачуються на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015, з твердої грошової суми у розмірі 1500,00 гривень щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку на частку в розмірі 1/3 від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% встановленого постановою Кабінету Міністрів України прожиткового мінімуму, починаючи з 29 січня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пеню за несплачені вчасно аліменти в розмірі 206715,00 гривень, то суд прийшов до висновку, що дана вимога підлягає до задоволення з наступних підстав.З розрахунку заборгованості по аліментах від 22.04.2019, виданого державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованості по аліментах, визначених рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015, станом на 22.04.2019 - відсутня, однак з розрахунку заборгованості по аліментах від 21.01.2019, виданого державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованості по аліментах, визначених рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015, станом на 31.01.2018 становить 42 000,00.Таким чином, погашення основної заборгованості по аліментах не звільняє відповідача від сплати пені за прострочення сплати таких аліментів за минулі періоди, що підтверджується правовою позицією Великої палати Верховного суду, яка зазначена у постанові від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц, а тому дана позовна вимога підлягала до задоволення.Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 27580,00гривень, то суд також прийшов до висновку, що дана вимога підлягає до задоволення з наступних підстав.Позивач зазначила, що з метою оздоровлення дитини оплатила перебування у в дитячому таборі Артек-Буковель вартістю 8160,00грн., що підтверджується копією рахунку № РЬ-38906 /1 від 10.07.2018, копією путівки; організувала поїздку на море для дитини вартістю 26 000,00 грн., що підтверджується копією договору про надання туристичних послуг №418552/26-М від 26.05.2018, копіями квитанцій №418552/26-М-1 від 26.05.2018, №418552/26-М-2 від 30.05.2018, а також для дитини було придбано квадроцикл вартістю 21 000, 00 грн., що підтверджується копією накладної від 18.12.2018, копією інструкції по експлуатації та технічному обслуговуванні, що в загальній сумі становить 55760,00грн.Відтак, відповідно до ч.1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), а тому доводи відповідача, що у нього на утриманні знаходиться його мати ОСОБА_9 , яка проживає в Марокко та інша малолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у зв`язку із станом здоров`ям, він постійно проходить медичний огляд за який також сплачує кошти, не звільняє його від обов`язку приймати участь у додаткових витратах на дитину, а тому суд вирішив , що дана позовна вимога підлягає до задоволення.Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 є підставний та підлягає до часткового задоволення.Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд вирішив, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому суд із відповідача стягнув судовий збір в розмірі 2342,95грн. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, частина обставин, які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню. 29.01.2019 ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила: - змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 з твердої суми на частку від доходу в розмірі 1/3 від всіх видів заробітку, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за несплачені вчасно аліменти в розмірі 206715,00 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму додаткових витрат на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 27580 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог покликалася на те, що 25.10.2003 між нею (позивачкою) та відповідачем було зареєстровано шлюб, який було розірвано за рішенням суду від 07.12.2011. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 постановлено з відповідача стягувати аліменти на утримання дитини в твердій сумі 1500,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач повністю відсторонився від утримання дитини, внаслідок чого рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2016 його було позбавлено батьківських прав. З часу призначення аліментів, відбувся різкий стрибок цін, збільшився прожитковий мінімум на утримання дитини, натомість матеріальний стан відповідача значно покращився. Він став власником кількох об`єктів нерухомості, є власником автомобіля, а, також, отримує великі доходи. У зв`язку з цим, з метою забезпечення прав дитини, змушена звернутись до суду з позовною заявою. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Також, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Також, окремо, відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Тобто, положеннями статей 180, 183-185, 193 СК України визначаються декілька способів виконання згаданого обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183, 184); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193). Також, СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина (ст. 141 СК України). При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Відповідно до змісту п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у якій судом касаційної інстанції роз`яснено схожі правовідносини, до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Дана стаття СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку. Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного стану сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягнення аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище сторін і дитини, наявність у сторін інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. Також, відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов`язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред`явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив. Як вбачається із матеріалів справи - сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07.12.2011 (а.с. 212-213). Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народився за час перебування їх у шлюбі та підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8). Син ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_3 , що не оспорено сторонами. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановлено для дитини відповідного віку, починаючи з 08 жовтня 2015року до досягнення дитиною повноліття (а.с.10). Вказане рішення набрало законної сили, не скасоване та виконується. Із позовної заяви, також, вбачається, що позивачка, як на підставу зміни розміру аліментів, зокрема, посилалася на те, що з часу призначення аліментів, відбувся різкий стрибок цін та збільшився прожитковий мінімум на утримання дитини, а крім цього у відповідача збільшилися доходи, він придбав квартиру у Києві, є власником землі та будинку у Чернігівській області та власником автомобіля. Такі обставини, а саме придбання у квітні 2018 року відповідачем квартири у м.Києві, а також наявність у його власності будинку та земельної ділянки, що набуті у 2015 році а також значні доходи, хоч і не регулярні та мінливі у розмірі 15-30 тис. грн. на місяць дійсно частково підтверджені матеріалами справи (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна а.с. 16-17), а також визнано представником відповідача. Крім цього, як, також, вбачається із матеріалів справи та підтверджено учасниками справи у судах обох інстанцій з часу ухвалення рішення у грудні 2015 року про стягнення аліментів мала місце зміна і ряду інших обставин, що мають значення у даному спорі та такі судом першої інстанції не взяті до уваги. Так, відповідач вдруге одружився, а саме 13 вересня 2014 року (а.с. 77) та ІНФОРМАЦІЯ_3 у другому шлюбі у нього народилася дитина ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 78). Крім цього, суд не може не зважати і на перебування на утриманні дружини відповідача, зважаючи на те, що його дружина не працює, оскільки доглядає за малолітньою донькою, яка не досягла 3 років. Також, судом першої інстанції не взято до уваги те, що стан здоров`я відповідача погіршився у період вересень 2018 року - травень 2019 року), що підтверджується рядом медичних документів (а.с. 94-111), що потребує для нього додаткових коштів. Окрім цього, як ствердив представник позивачки у неї народилася друга дитини та позивачка вдруге розлучена, а тому проживає фактично сама з двома малолітніми дітьми, чого представник відповідача не заперечував. Враховуючи вказане, а саме те, що на батьків покладено рівні обов`язки щодо утримання дітей; те, що шлюб між сторонами розірвано та дитина сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні; відсутність даних про доходи позивачки; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на даний час складає для дітей від 6 до 18 років - 2218 грн. на місяць; доходи відповідача, про які заявив його представник, а саме 15-30 тис. грн. на місяць, а також факт набуття ним вартісного нерухомого майна з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, що свідчить про покращення його матеріального стану; те, що з часу призначення аліментів сімейний стан відповідача змінився та на утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина у іншому шлюбі та дружина; те, що стан здоров`я відповідача значно погіршився; те, що позивачка на даний час має на своєму утриманні двох малолітніх дітей; колегія суддів вважає, що позов в частині вимоги про зміну фактично способу та розміру стягнення аліментів підлягав до часткового задоволення, а розмір аліментів визначений рішенням суду слід вважати завищеним. До часткового задоволення в частині цієї вимоги слід вважати підлягає і апеляційна скарга. Відповідно рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, а саме слід змінити розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання дитини визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 року у розмірі 1500 грн. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання сина сторін у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Що стосується вимоги про стягнення пені за несплачені вчасно аліменти, то слід вказати, що така до задоволення не підлягала та задоволена судом помилково. Так, з матеріалів справи №466/1925/13-ц вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 липня 2013 року визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 та знято його з реєстрації за даною адресою. Крім цього, з матеріалів справи №466/8492/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів вбачається, що відповідачу про розгляд даної справи відомо не було, повідомлення про розгляд справи надсилались на адресуАДРЕСА_3 та відповідач повідомлявся про розгляд справи через повідомлення в пресі. Копія судового рішення по справі йому не вручена. Також, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у постановах державного виконавця вказано саме адресу АДРЕСА_3 як адресу боржника, відповідача у даній справі та жодних даних про те, що до 27.04.2018 року відповідачу було відомо про відкрите виконавче провадження матеріали виконавчого провадження та даної справи не містять. Крім цього, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.04.2018 року відповідачем повністю погашена заборгованість за аліментами, що виникла. Тобто відповідач погасив заборгованість, що виникла з часу коли про неї дізнався, протилежного позивачкою не доведено. Також, додатково, непрямо необізнаність відповідача про рішення суду про стягнення з нього аліментів підтверджується і фактами придбання побутової, електронної техніки дитині сторін, а також надання і іншої матеріальної допомоги, що не заперечила позивачка та підтверджується квитанціями (а.с. 79-83). Тому, з матеріалів даної справи вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, оскільки такий не був повідомлений ні про розгляд справи про стягнення з нього аліментів, ані про виконавче провадження до 27.04.2018 року, а з часу коли дізнався погасив всю заборгованість зі сплати аліментів. Зважаючи на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені за невчасно сплачені аліменти за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року у суду першої інстанції не було. Тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрати на утримання дитини в розмірі 27580,00 грн., то така підлягала лише до часткового задоволення з таких підстав. Так, позивачка зазначає, що з метою оздоровлення дитини оплатила перебування у в дитячому таборі Артек-Буковель вартістю 8160,00грн., що підтверджується копією рахунку № РЬ-38906/ 1 від 10.07.2018 (а.с.31), копією путівки (а.с.32); організувала поїздку на море для дитини вартістю 26000 грн., що підтверджується копією договору про надання туристичних послуг №418552/26-М від 26.05.2018 (а.с.33-38), копіями квитанцій №418552/26-М-1 від 26.05.2018 (а.с.39), №418552/26-М-2 від 30.05.2018 (а.с.40), а також для дитини було придбано квадроцикл вартістю 21000 грн., що підтверджується копією накладної від 18.12.2018 (а.с.13), копією інструкції по експлуатації та технічному обслуговуванні (а.с.14-15), що в загальній сумі становить 55760,00грн. Що стосується витрат на квадроцикл, то такі не слід вважати додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), оскільки позивачкою не доведено наявність у дитини певних здібностей, розвиток яких без придбання дитині віком 11 років вартісного квадроциклу буде неможливий. Отримання навиків водіння на квадроциклі в 11 років не є тими особливими обставинами із якими законодавець у ст. 175 СК України пов`язує необхідність участі іншого з батьків у витратах з цим пов`язаних. Що ж стосується оздоровлення дитини в дитячому таборі та на морі, то слід вважати що пов`язані з цим витрати дійсно пов`язані із певними особливими потребами малолітньої дитини. Так, слід вважати загальновідомим той факт, що перебування у горах чи на морі у літній період добре впливає на організм дитини, сприяє його зміцненню, покращенню імунітету, збільшенню опірності організму до хвороб, тощо, що в подальшому не може не впливати на стан здоров`я дитини, зокрема, в осінньо-зимовий період. Відповідно з відповідача слід було б стягнути половину вказаних витрат на оздоровлення дитини тобто Ѕ з 8160,00 грн. коштів за перебування у таборі ДТ «АРТЕК-КАРПАТИ Буковель» «Лісовий» та Ѕ із 17300 грн. вартості перебування дитини на морі. Враховуючи вказане, а також те, що зважаючи на доходи відповідача, про що йшлося вище, він цілком взмозі такі витрати понести, - до стягнення з відповідача підлягали одноразово понесені позивачкою та підтверджені відповідними чеками половини сум витрат на оздоровлення дитини у розмірі 12730 грн. (25460 грн. /2). Зважаючи на вказане рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов слід задовольнити частково. Так, слід змінити спосіб та розмір стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання сина сторін, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 року у розмірі 1500 грн. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання сина сторін у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також, слід стягнути з відповідача на користь позивачки суму додаткових витрат на утримання сина, в розмірі 12730 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити. Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково, визнавши її доводи частково обґрунтованими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2019 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, стягнення пені за несплачені аліменти та додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково. Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2015 року у розмірі 1500 грн. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму додаткових витрат на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 12730 грн. В задоволенні решти позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 26 лютого 2020 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Л.Б. Струс М.М. Шандра