Постанова 4811 № 463/1970/20

Справа № 463/1970/20 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/3527/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та додаткових витрат на утримання дітей,- В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 який згодом уточнила, просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 20 000 грн., а також стягнення додаткових витрат на утримання дітей в сумі 9 411, 65 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, таку було погашена в повному розмірі 12 квітня 2019 року. Згідно з розрахунку пені її сума становить за весь час заборгованості на кожну дитину 13 280 грн. Відтак загальна сума позову в цій частині б мала становити 26 560 грн. Проте, з урахуванням вимог ст.196 СК України, сума пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, відтак стягнути належить по 10 000 грн. на кожну дитину, тобто всього 20 000 грн. Крім того посилається на ст.185 СК України, відповідно до якої просить стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей у сумі 9 411, 65 грн. Таку вимогу мотивує тим, що дітям для зміцнення імунітету, необхідно займатись спортом, а тому вони відвідують спортивний клуб «Старфіт» у м.Винники, де займаються плаванням та таеквон-до. За сімейний абонемент, згідно договору нею було сплачено з 18.01.2019 р. по 01.10.2019 р. 15038,90 грн. Відповідач також регулярно відвідує даний клуб, що робить з метою оздоровлення і підтримання свого здоров`я на належному рівні, однак потреби дітей не бажає враховувати. Крім того, у зв`язку із необхідністю у підтримані зубів дітей здоровими вона зверталась до стоматологів, та нею було сплачено 3 785 грн. Тобто загальна сума додаткових витрат на дітей становить 18 823, 30 грн. Відповідно 1/2 частина, яку слід стягнути з відповідача - 9 411, 65 грн. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів в розмірі 10 000,00 грн. ( десяти тисяч гривень). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно зменшив відповідачу розмір пені, оскільки останній не звертався до суду з зустрічним позовом чи з клопотанням про зменшення розміру пені. Звертає увагу, що матеріальне становище відповідача дає йому можливість для сплати пені в розмірі 20000 грн., а також суму додаткових витрат на дитину. Зазначає, що відповідач має земельні ділянки які здає в оренду та отримує за них значні кошти, має в наявності житловий будинок площею 102,6 кв.м. в якому проживають квартиронаймачі, а також має доходи від виконання функцій народного засідателя. Окрім цього, відповідач регулярно відвідує басейн та несе інші додаткові витрати за надані послуги, що свідчить про стабільність і високий рівень матеріального стану. Вважає, що реструктуризація заборгованості відповідача за газ стосується його особистого будинку, який він отримав від батька і сам повинен нести тягар відповідальності за це майно, при цьому це не повинно відображатися на утримання дітей. Також стверджує, що витрати понесені на дітей на відвідування ними спортивно-оздоровчого комплексу «Старфіт» викликане необхідністю загартовування дітей згідно припису лікаря оторолинголога. Плавання дітям необхідне в лікувальних цілях, так само як і лікування у стоматолога є необхідністю. Просить рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. 12 березня 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Звертає увагу, що він перераховував скаржнику на її банківську картку кошти. Зазначає, що після стягнення аліментів з його пенсії, йому залишається 4665,20 грн., які він використовує на оплату комунальних послуг, купівлю ліків, оплату послуги стоматолога, а також витрати на харчування та одяг. Зазначає, що несе додаткові витрати на оплату навчання сина ОСОБА_3 в школі мистецтва, в розмірі 2000 грн. на рік, оплату частини абонемента в басейн 1300 грн. в місяць. Звертає увагу, що доходи скаржника є значно більшими ніж вона зазначає, оскільки вона є адвокатом, а її доходи складають щонайменше 25000 грн. на місяць. Крім цього, вважає, що відвідування басейну та лікування зубів у стоматолога це є витрати, пов`язані з повсякденним розвитком дітей, а не наявністю особливих обставин. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25 березня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 08 квітня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд враховуючи матеріальний стан, прийшов до висновку про необхідність зменшення та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 10000 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат, суд виходив з того, що понесені позивачем витрати на таке оздоровлення не можуть вважатись додатковими витратами на дітей в розумінні ст. 185 СК України, оскільки такі не викликані особливими обставинами, не є наслідком тяжкої хвороби чи розвитком конкретних здібностей. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.10.2018 з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину, щомісячно починаючи з 31.08.2018 р. (а.с.3-4). Частина 1 ст.196 СК України передбачає, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Із розрахунків заборгованості по сплаті аліментів, здійснених старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в період з вересня 2018 р. по січень 2019 р. (включно) не здійснював оплату аліментів в користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Сума заборгованості за вказаний період становила 20 000 грн. (а.с. 5,6). Уз в`язку з заборгованість по сплаті аліментів яку допустив відповідач в період з вересня 2018 по січень 2019, у позивача виникло право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Проведені позивачкою в заяві про уточнення позовних вимог, розрахунки пені відповідають порядку проведенню такого розрахунку. За розрахунками позивачки загальний розмір пені становить 26560 грн. Однак враховуючи наведені вище вимоги ст. 196 СК України позивач підставно просила стягну з відповідача пеню в розмір, що дорівнює 100 % заборгованості, а саме в сумі 20 тис. грн. Однак відповідно до вимог ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Судом встановлено, що відповідач є пенсіонером, у зв`язку з станом його здоров`я, встановлено судом першої інстанції, потребує регулярних витрат на лікування. З нарахованої відповідачу пенсії здійснюється відрахування на сплату аліментів на дітей в розмірі 4000 грн. З долучено в суді апеляційної інстанції довідки від 09.03.2021 №1335, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області, вбачається, що відповідач отримав пенсію за січень березень 2021 року в загальному розмірі 26451 грн., по 8817 грн. в місяць, з якої за згаданий період стягнуто аліменти в загальному розмірі 12456 грн. Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи встановлені обставини справи, те, що відповідач являється пенсіонером, потребує регулярних витрат на лікування, фактично єдиним регулярним доходом ОСОБА_2 являється пенсійне забезпечення, близько половини з якого він оплачує позивачці в якості аліментів на дітей. Скрутне фінансове становище відповідача також підтверджується долученою до відзиву в суді першої інстанції копією договору про реструктуризацію заборгованості укладений з ТОВ «Львівгаз збут». Враховуючи особу відповідача та його майновий стан суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що розмір пені яка підлягає стягненню з відповідача слід зменшити до 10 тис. грн. Позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не представлено, а судом не здобуто доказів в підтвердження матеріального становища відповідача на такому рівні, який би можна було вважати достатнім для стягнення з нього пені в повному розмірі 20000 грн. Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено, що розмір неустойки у зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів може бути зменшений виключно за заявою боржника. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Під час розгляду цивільної справи № 6-1489цс17 Верховний Суд України сформулював правову позицію від 13.09.2017р., згідно з якою до особливих обставин, передбачених ст. 185 СК України, закон відносить випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз вищенаведених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи тяжкою хворобою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків у якості аліментів. Позивачкою долучено копію чеків з оплати абонементу спортивно-оздоровчого комплексу на загальну суму 15038,30 грн., а також копію акту здання-приймання робіт ТзОВ фірми «Пародет» на ім`я ОСОБА_4 на суму 1085 грн. та акту про надання стоматологічних послуг ФОП ОСОБА_7 в сумі 2700 грн. Крім цього, як встановлено в судовому засіданні в суді першої інстанції, що сторонами не заперечується, за вказані вище кошти позивач придбала абонемент в спортивно-оздоровчий комплекс як для дітей так і для себе особисто. Згідно розрахунку позивача, з відповідача слід стягнути 9 411, 65 грн., що становить половину суми коштів на додаткові витрати на утримання дітей. Колегія суддів враховуючи те, що позивачка не надала доказів в підтвердження необхідності проведення оздоровлення дітей саме в спортивному клубі «Старфіт», відповідно, понесені позивачем витрати на таке оздоровлення та витрат на послуги стоматолога не можуть вважатись додатковими витратами на дітей в розумінні ст. 185 СК України оскільки не викликані особливими обставинами, не є наслідком тяжкої хвороби, чи розвитком конкретних здібностей дітей. Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що за змістом частини другої та третьої статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, та крім цього, саме батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти і повинні готувати її до самостійного життя. Вказані витрати фактично є пов`язані з виконанням батьківського обов`язку, щодо розвитку дитини, а тому ці витрати не можуть вважатись додатковими, в зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2020 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник