Ухвала КАС ВС № 824/389/20-а

УХВАЛА 10 червня 2021 року м. Київ справа № 824/389/20-а провадження № К/9901/20135/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Радишевської О. Р., Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, Садгірського районного суду м. Чернівці, Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : 28 травня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку. 31 травня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень убачається таке. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави України в особі Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, Садгірського районного суду м. Чернівці, Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, в якому просив: визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Сорочан В. Г. та Мельник В. О., Садгірського районного суду міста Чернівці в особі судді Байцар Л. В. та Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівеm4;ькій області в особі державного виконавця Федоряк О. В.; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч гривень моральної шкоди, завданої йому протиправними діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень в повному обсязі; зобов`язати відповідні служби видалити з усіх можливих публічних реєстрів всю незаконно та неправомірно внесену інформацію, щодо нього в адміністративній справі Національної поліції України Департаменту патрульної поліції УПП в Чернівецькій області № 2607, у справі Садгірського районного суду м. Чернівці № 726/1488/19 від 30 серпня 2019 року та у виконавчому провадженні ВП № 59812836 від 28 серпня 2019 року як незаконну та підриваючу його морально-психологічну стійкість та авторитет у світлі суспільства. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Садгірського районного суду міста Чернівці в особі судді Байцар Л. В., посадових осіб Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області в особі Сорочан В. Г. та Мельник В .О. , стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю суб`єктами владних повноважень, в тому числі Садгірським районним судом м. Чернівці, Садгірським відділенням поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, зобов`язання відповідні служби, в т.ч. Садгірський районний суд міста Чернівці, Садгірське відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, видалити з усіх можливих публічних реєстрів всю незаконно та неправомірно внесену інформацію щодо ОСОБА_1 в справі Садгірського районного суду м. Чернівці № 726/1488/19 від 30 серпня 2019 року, в адміністративній справі Національної поліції України Департаменту патрульної поліції УПП в Чернівецькій області № 2607, як незаконну та підриваючу його морально-психологічну стійкість та авторитет у світлі суспільства. Позивачем указана ухвала в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала. Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не вчинено дій, спрямованих на усунення зазначених цим судом недоліків апеляційної скарги. Так, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишено без руху з причин ненадання доказів про сплату судового збору. При цьому, суд щодо твердження позивача про те, що він є особою, звільненою від сплати судового збору згідно пункту 13 частині першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», указав, що сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів, пославшись на відповідні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 та від 19 жовтня 2020 року у справі №240/934/20. Суд апеляційної інстанції констатував, що наявний у цій справі предмет спору не стосується захисту від порушення прав та пільг учасника бойових дій, а інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем заявлено не було. Положеннями статті 296 КАС України встановлено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги. Зокрема пунктом 1 частини п`ятої указаної статті КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України підставою для повернення позивачеві позовної заяви є неусунення ним недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. У касаційній скарзі автор зауважує на тому, що він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до цієї норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII, а сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17. Суд касаційної інстанції зазначає, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами. Враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою підлягає сплаті на загальний підставах. Водночас, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Частиною першої статті 8 указаного Закону передбачено перелік умов, за яких враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Як указав суд апеляційної інстанції, із клопотаннями про зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивач не звертався. Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги позивачеві з підстав неусунення її недоліків, вірно застосував положення частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України (зокрема, про повернення апеляційної скарги). За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 824/389/20-а за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, Садгірського районного суду м. Чернівці, Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді О. Р. Радишевська В. М. Соколов