Постанова 4857 № 500/1482/20
від 03.06.2021 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1482/20 пров. № А/857/7261/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Осташем А.В. час ухвалення судового рішення 12 год 49 хв у м. Тернополі, дата складення повного тексту судового рішення 07 вересня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У червні 2020 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник ГУ ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС, відповідач) №9228-17 від 03.03.2018. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданого 26.01.2018 позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому задекларовано суму єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн. Відтак, правові підстави для його скасування відсутні. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 зареєстрований та знаходиться на обліку у податковому органі, як ФОП. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 23.09.2016 позивач - є пенсіонером. Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 8448,00 грн. 26.01.2018 позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448,00 грн. 21.02.2018 позивач звернувся до податкового органу із заявою про анулювання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік, оскільки є пенсіонером. Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17від 03.03.2018 в сумі 8448,00 грн. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана вимога прийнята нерозсудливо, зокрема, без урахування статусу позивача, як пенсіонера і платника єдиного податку та з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданого звіту, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), про що зазначено в його преамбулі. Згідно дефініції, наведеної в п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням статті другої, пункту четвертого частини першої статті 4 Закону №2464-VI дія цього закону поширюється на позивача, як на платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця, що обрала спрощену систему оподаткування. Пунктом сьомим Розділу першого Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011 було внесено зміни до Закону №2464-VI, згідно з якими статтю четверту цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування» з наступними змінами. Таким чином, Законом №2464-VI встановлені дві чітко сформульовані обов`язкові вимоги за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску: особа є пенсіонером за віком або інвалідом; особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.04.2019 по справі №819/538/18. Відтак, з 02.05.2016 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до положень ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати єдиного внеску Таким чином, позивач звільнений від сплати єдиного внеску у періоді, за який йому виставлена спірна вимога. Стосовно доводів скаржника з покликанням на те, що позивач самостійно визначив до сплати єдиний внесок, подавши звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне. Процедура подання такого звіту визначалась Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №454 від 09.09.2013 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 454). Пункт 3.2 Порядку №454 визначав, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №454. Пунктом 3.3 Порядку №454 передбачалось, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пункт 3.5 Порядку№454 вказував, що особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 2-14 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, і пенсійне страхування та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору. Звітним періодом є тривалість дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), - період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди. Звіт подається за формою згідно з додатком 6 до Порядку №
454. Таким чином, норми Порядку №454 не передбачали подання звіту особами, які звільненні від сплати податку, а у разі добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, такий звіт подавався за окремою встановленою Порядком № 454 формою, яким є відмінним від звіту, що подав позивач. Дані положення Порядку №454 формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №454 від 09.09.2013, узгоджувалися з діючими на час виникнення спірних правовідносин нормами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, яка передбачала право осіб, звільнених від сплати єдиного внеску (осіб з інвалідністю), бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та статті 10 Закону № 2464-VI, яка визначала процедуру добровільної сплати єдиного внеску. Так, відповідно до частини другої, третьої статті 10 цього Закону особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державногосоціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують бажання позивача про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування. Аналогічні висновки, за яких позивач у разі отримання пенсії може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування незалежно від подачі ним звітів за певний період і визначення у них сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, викладені у постановах Верховного суду від 04.09.2019 по справі №806/1503/16, від 17.10.2018 по справі №806/1575/16, від 05.11.2018 по справі №806/2169/16, від 20.03.2018 по справі №805/2195/17-а. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року по справі №500/1482/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 10.06.2021.