Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 199/7997/20(2а/199/21/21)
від 09.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2021 року м. Дніпросправа № 199/7997/20(2а/199/21/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року (головуючий суддя Руденко В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріна Володимира Миколайовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріна Володимира Миколайовича (далі Відповідач-1), Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі Відповідач-2), в якому просив суд: - скасувати постанову серії РАП №276711532 до повідомлення серії ІД 00207086 від 21.10.2020 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. на ОСОБА_1 ; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №276711532 до повідомлення серії ІД 00207086 від 21.10.2020. В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема, доказів того, що зупинка автомобіля Позивача навпроти в`їзду у непрацюючий майданчик для паркування створювала перешкоди для дорожнього руху або загрозу безпеці дорожнього руху. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року у справі №199/7997/20(2а/199/21/21) позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріна Володимира Миколайовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено (а.с. 28-29). Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку (а.с. 44-45). В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що, з матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що Позивачем розташовано транспортний засіб безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, якою є пакувальний майданчик, відображений на фотознімках, чим порушено пп. «и» п. 15.9 розділу 15 ПДР України. Крім того, на фотознімку, зробленому інспектором з паркування 11.09.2020 об 11:09 вбачається, знаходження двох транспортних засобів на майданчику для платного паркування, що, на думку Відповідача, спростовує висновки суду про неробочий стан майданчика. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування відзив Позивач, зокрема зазначив про те, що на час зупинки майданчик для паркування не працював, в`їзд до нього був зачинений, що підтверджується матеріалами фотозйомки Відповідача, відповідно до якої: перед в`їздом на майданчик була натягнута червоно-біла стрічка, в`їзд безпосередньо перекривала помаранчева пластикова конструкція. Таким чином, на думку Позивача, внаслідок зупинки транспортного засобу навпроти в`їзду на майданчик для паркування, який не працював, він не міг створити перешкоди дорожньому руху та загрозу безпеці дорожньому руху. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 жовтня 2020 року відносно Позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП №276711532, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. В обґрунтування спірної постанови вказано те, що 11 вересня 2020 року Позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Camry номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку, стоянку, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, чим порушив вимоги пп. «и» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху в частині заборони зупинки транспортному засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.10). Оскарження правомірності винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 21 жовтня 2020 року є предметом судового розгляду в даній справі. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів»; Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не надано будь-яких доказів порушень Позивачем ПДР, оскільки відповідно до фотознімків, які містяться в матеріалах справи, Позивач дійсно здійснив зупинку на площі, біля шлагбауму майданчику для паркування транспортних засобів за адресою: М. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, однак, з фото вбачається, що на момент зупинки, пакувальний майданчик був загороджений, поїзд до нього було закрито, а отже Позивач не чинив перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. За приписами ч.3 ст.265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками (п.3). Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до Примітки до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. З аналізу вищенаведеного випливає те, що належним чином оформлені матеріали фото/відео фіксації є допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова містить вказівку про здійснення фотозйомки за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fleldbook K80V2 (а.с. 10). Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, до суду першої інстанції на підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, надав фотознімки подій 11 вересня 2020 року із зображенням транспортного засобу Toyota Camry номерний знак НОМЕР_1 (час: 11:09:45, 11:09:47, 11:09:49, 11:09:59, 11:10:01, 11:10:21) (а.с. 8-9, 39-41). Дослідивши надані докази, колегія суддів встановила, що на вказаних фотознімках зафіксовано розташування транспортного засобу Toyota Camry номерний знак НОМЕР_1 на одному й тому ж місці (безпосередньо в місці виїзду з паркувального майданчику), у тому числі відносно нерухомих об`єктів, яке не змінювалось у зафіксовані Відповідачем проміжки часу з 11:09:45 по 11:10:21, що у повній мірі підпадає під норму пп. «и» п. 15.9 ПДР. При цьому, матеріали даної справи не містять доказів того, що паркувальний майданчик, на місці виїзду з якого був розташований транспортний засіб Позивача, 11 вересня 2020 року не працював. Навпаки, з наявних в матеріалах справи фотознімків випливає те, що на спірному паркувальному майданчику 11 вересня 2020 року об 11:10 год. було припарковано два автомобілі. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані Відповідачем фотознімки подій 11 вересня 2020 року є належними доказами вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки фіксують факт зупинки Позивача безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, а саме: майданчику для паркування в районі буднику, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пл. Героїв Майдану,
1. Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про доведеність належними та допустимими доказами вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, правомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 квітня 2021 року підлягає скасуванню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року у справі №199/7997/20(2а/199/21/21) скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов