Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 464/8424/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 464/8424/25 пров. № А/857/5723/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Затолочного В.С., Обрізка І.М., за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мукачівської міської ради на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року (головуючий суддя Бойко О.М., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АД№2511253 від 31.10.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суть правопорушення полягала у тому, що стоянка автомобіля позивача робила неможливим рух інших транспортних засобів або створювала перешкоду для руху пішоходів, а фото із встановленими знаками підтверджує, що пропускна здатність на даній вулиці є обмеженою. Вважає, що фактичними обставинами справи та наявними доказами підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які є у справі та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, 31.10.2025 інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради винесено постанову серії АД№2511253 від 31.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно цієї постанови позивача визнано винним у тому, що він 31.10.2025 о 11:21 год., керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, здійснивши стоянку в місці, де транспортний засіб, що стоїть зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів, чим порушив вимоги пп. «д» п. 15.10 ПДР України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови та підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306, який називається «Зупинка і стоянка» регламентує, де може здійснюватися зупинка і стоянка транспортних засобів. Пунктом 15.2 ПДР передбачено, що у випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються бiля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Пункт 15.10 ПДР містить перелік конкретних місць, де стоянка заборонена. Відповідно до пп. «д» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення вимог дорожніх знаків, а також порушення правил зупинки, стоянки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 КУпАП. Статтею 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення. Відповідно до статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису). Таким чином, положеннями КУпАП передбачено, що у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення. Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до примітки ст.14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до положень статті 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки шляхом створення зображень транспортного засобу позивача в момент вчинення правопорушення. Доводи апелянта на обгрунтування факту порушення, а саме, що транспортний засіб позивача на місці стоянки унеможливив рух інших транспортних засобів, зводяться до наявності дорожніх знаків, які підтверджують обмежену пропускну здатність вулиці, а саме знаку про заборону зупинки. Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п.8.2.1 розділу 8 ПДР України дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Згідно з розділом 33 ПДР України знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Згідно пункту 3 розділу 33 ПДР дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється на той бік дороги, на якому він встановлений. Як вбачається з наданих відповідачем фотозображень, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» встановлено на вулиці (дорозі ), яка веде безпосередньо до замку «Паланок». Водночас, автомобіль позивача розташований на іншій вулиці, що веде праворуч від дороги до замку, має інший напрямок та є окремою дорогою, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дія вказаного дорожнього знаку на неї не поширюється. При цьому, як слушно зауважено судом першої інстанції, із фотофіксації не вбачається, що ширина вказаної дороги, де здійснив стоянку позивач, не дозволяє безпечний роз`їзд двох автомобілів чи створює перешкоду для пішоходів. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.272, ст.286, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мукачівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року у справі № 464/8424/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді В. С. Затолочний І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року