Постанова 4873 № 910/4196/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2021 р. Справа№ 910/4196/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Суліма В.В. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 ( повний текст рішення складено 04.01.2021) у справі №910/4196/20 (суддя Павленко Є.В.) за позовом Приватного підприємства "Айснет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві 2) Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування арешту та розшуку, а також припинення податкової застави,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року Приватне підприємство "Айснет" (далі - позивач, підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (далі - відповідач, товариство) про: скасування арешту, накладеного постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ) про арешт та розшук майна боржника у виконавчому провадженні №54734635 з виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 грошової суми в частині автомобіля марки ЗАЗ, модель Lanos, тип: спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 року випуску, номер кузову (шасі): НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий; скасування розшуку цього автомобіля, накладеного постановами відділу від 14.06.2018 та 03.03.2020 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 54734635; припинення податкової застави вищенаведеного транспортного засобу, переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 за № 318/26-15-17-02-17. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на вищенаведений автомобіль, який перебуває в податковій заставі. У зв`язку із визнанням за Приватним підприємством "Айснет" права власності на вказаний автомобіль, підстави для звернення стягнення на них як на предмет застави відпали, з огляду на що, позивач просив суд припинити податкову заставу автомобілю; скасувати арешт, накладеного постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ) про арешт та розшук майна боржника у виконавчому провадженні №54734635 та скасувати розшук цього автомобіля. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 позов задоволено частково. Скасовано розшук, оголошений постановами головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.06.2018 та 03.03.2020 про розшук майна у виконавчому провадженні № 54734635 з виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 грошової суми в частині автомобіля марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий. Припинено податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий, переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 за № 318/26-15-17-02-17. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь Приватного підприємства "Айснет" 4 204 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування арешту на автомобіль, суд вказав, що позивачем у встановленому законом порядку не було надано доказів винесення головним державним виконавцем постанови про арешт майна відповідача в рамках ВП № 54734635, до якої також потрапив приналежний позивачу спірний автомобіль, і такі докази відсутні у матеріалах справи. Рішення місцевого господарського суду в частині скасування розшуку мотивовано тим, що, оскільки позивач є власником спірного автомобіля, на який неправомірно було винесено вищезазначені постанови про його розшук, і в матеріалах даної справи відсутні докази скасування або припинення такого розшуку, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги в частині припинення податкової застави автомобіля, суд послався на те, що позивач є власником майна, що знаходиться в податковій заставі з відміткою заборони про його відчуження, у зв`язку з чим, вказані обставини перешкоджають особі на власний розсуд розпоряджатися своїм майном. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених вимог позивача та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що 22.10.2018 складено акт опису майна № 918/26-15-17-02-17 про опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ "Лізингова копанія "Еталон", в якому зазначено, що транспортний засіб - марки Zaz модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 р.в., номер кузову НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий, перебуває під податковою заставою. Крім того, скаржник посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №826/11198/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, яким позов Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків податкового боргу в сумі 11 217 358,38 грн. задоволено та стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" податковий борг в сумі 11 217 358,38 грн. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи, учасниками судового процесу не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 передані на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, судді Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відмовлено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 залишено без руху. 26.02.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подана заява про усунення недоліків до якої долучено платіжне доручення № 264 від 08.02.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20, відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 12.04.2021. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято справу 910/4196/20 до провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Призначено розгляд справи на 17.05.2021. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 прийнято справу №910/4196/20 до провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 на 09.06.2021. Явка представників сторін 24.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним підприємством "Айснет" подано заяву про розгляд справи без участі представника. Третя особа-2 у судове засідання, призначене на 09.06.2021, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи. Відповідач у судове засідання, призначене на 09.06.2021, не з`явився. Відповідно до відомостей з сайту Укрпошта відправлення не вручене під час доставки. Поштова кореспонденція відповідачу надсилалась на адресу: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції). Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, відповідача та третьої особи-2. Позиції учасників справи Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.06.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог позивача та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 22 березня 2016 року № 003277, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий. Господарським судом міста Києва у рішенні № 910/4115/19 встановлено, що до Приватного підприємства "Айснет" перейшло право власності на об`єкт лізингу (транспортний засіб), оскільки підприємство належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за договором фінансового лізингу №003277 від 22.03.2016 та в повному обсязі сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" обумовлені договором та графіком лізингові платежі, що підтверджується довідкою б/н від 19.11.2018, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон". Вказане судове рішення набрало законної сили та не скасовано у встановленому законом порядку. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на вищенаведений автомобіль, який перебуває у податковій заставі. У зв`язку із визнанням за Приватним підприємством "Айснет" права власності на вказаний автомобіль, підстави для звернення стягнення на нього, як на предмет застави відпали, з огляду на це, позивач просив суд припинити податкову заставу автомобілю, скасувати арешт, накладеного постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ) про арешт та розшук майна боржника у виконавчому провадженні №54734635 та скасувати розшук цього автомобіля. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині скасування арешту на автомобіль, який належить позивачу на праві власності, останній зазначив, що вказаний захід з примусового виконання рішення було вчинено на підставі постанови головного державного виконавця відділу про арешт та розшук майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" у виконавчому провадженні №54734635 з виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області про стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 110 000,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Господарським судом міста Києва з метою з`ясування дійсних обставин справи витребувано у Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчених копій: постанови про розшук майна боржника від 14.06.2018 ВП № 54734635; постанови про розшук майна боржника від 03.03.2020 ВП № 54734635; постанови про арешт майна боржника у ВП № 54734635. Начальником відділу Ярушевською Іриною Ігорівною направлено до Господарського суду міста Києва заяву, до якої долучено належним чином засвідчені копії: постанови від 23.03.2017 ВП № 52311573 про арешт майна боржника, винесеної державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Діордієвою Анастасією Валеріївною по виконавчому листу № 348/1475/15-ц, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з товариства 20 000,00 грн. на користь ОСОБА_2 , а також постанов про розшук майна від 14.06.2018 ВП № 54734635 та від 03.03.2020 ВП № 54734635. Проте, доказів того, що в рамках ВП №54734635 була винесена постанова про арешт майна відповідача, до складу якого потрапив спірний автомобіль, вищевказаною посадовою особою відділу надано не було. Крім того, такі докази позивачем також не були надані. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині скасування арешту на автомобіль, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не було надано доказів винесення головним державним виконавцем відділу постанови про арешт майна відповідача в рамках ВП № 54734635, до якої також потрапив приналежний позивачу спірний автомобіль. Щодо позовних вимог про скасування розшуку, накладеного постановами відділу від 14.06.2018 та 03.03.2020 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 54734635, в частині вищевказаного автомобіля, суд першої інстанції вказав наступне. Зі змісту вказаних постанов вбачається, що в рамках ВП № 54734635 по виконанню виконавчого листа від 15.08.2017 №606/700/17 Теребовлянського районного суду Тернопільської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 110 000,00 грн., оголошено розшук майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон", до складу якого було також включено автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий, який належить позивачу. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України). За умовами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Частиною 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Як вказувалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 22 березня 2016 року № 003277, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити. Відтак, не потребує доказуванню при розгляді цієї справи, встановлений у вказаному судовому рішенні факт права власності Приватного підприємства "Айснет" на предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 22.03. 2016 № 003277, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий. Тиким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині скасування розшуку даного автомобіля, оголошеного постановами головного державного виконавця відділу від 14.06.2018 ВП № 54734635 та від 03.03.2020 ВП № 54734635, оскільки позивач є власником спірного автомобіля, на який неправомірно було винесено вищезазначені постанови про його розшук, і в матеріалах даної справи відсутні докази скасування або припинення такого розшуку. Стосовно позовних вимог в частині припинення податкової застави вищенаведеного транспортного засобу, переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 за № 318/26-15-17-02-17, слід зазначити наступне. На підставі акта опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17, складеного податковим керуючим Головного управління державної фіскальної служби в місті Києві, вищезазначений автомобіль було передано в податкову заставу як майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон". Відповідно до пункту 14.1.155 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (пункт 89.1 Податкового кодексу України). Пунктом 89.2 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Припинення податкової застави врегульовано статтею 93 Податкового кодексу України, згідно з якою: майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (пункт 93.1); підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (пункт 93.2); порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 93.3); у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (пункт 93.4). З викладених вище правових норм слідує, що податкова застава виникає у випадку несплати особою податків грошового зобов`язання та пені, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, і припиняється у випадках, визначених пунктом 93.1 Податкового кодексу України. Однак, власником майна, яке перебуває у податковій заставі (спірного автомобіля), є особа, відмінна від особи, яка не виконала зобов`язання щодо сплати податків, і перебування вказаного майна у податковій заставі фактично перешкоджає його власнику - позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому, Приватне підприємство "Айснет", як власник майна, позбавлено права вимагати виключення спірного майна з податкової застави у позасудовому порядку, оскільки Податковим кодексом України така підстава для виключення майна з податкової застави не передбачена. З огляду на вказане вище, суд апеляційного інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині припинення податкової застави вищенаведеного транспортного засобу, переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 за № 318/26-15-17-02-17, оскільки позивач є власником майна, що знаходиться в податковій заставі з відміткою заборони про його відчуження і такі обставини перешкоджають даній особі на власний розсуд розпоряджатися своїм майном. Щодо посилань скаржника на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №826/11198/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, яким позов Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків податкового боргу в сумі 11 217 358,38 грн. задоволено та стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" податковий борг в сумі 11 217 358,38 грн., колегія суддів зазначає, що вказане рішення не має доказового значення для даної справи, оскільки вказаним рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" податковий борг, в той час, як спірний автомобіль не був предметом розгляду у даній адміністративній справі. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/4115/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 22 березня 2016 року № 003277, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір білий, яке відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/4196/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

4. Матеріали справи №910/4196/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 10.06.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун В.В. Сулім