Постанова 4824 № 759/3688/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 759/3688/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3751/2021 Головуючий у суді першої інстанції: П`ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 08 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового наказу №759/3688/18, виданого Святошинським районним судом м. Києва 06.04.2018 року в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 , - В С ТА Н О В И В : У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_1 будучи працевлаштованим не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, тому на підставі ст. 183 СК України просила суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття з моменту подання вказаної заяви. 06.04.2018 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 , відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а після досягнення старшою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. У серпні 2020року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу №759/3688/18 від 06.04.2018року занововиявленими обставинами, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що на момент звернення із заявою про видачу судового наказу в даній справі, між ним та заявницею не було вирішено питання про визначення місця проживання дітей, діти проживали з останньою періодично, крім того на момент звернення до суду з даною заявою ОСОБА_2 проживала в м. Вишневе в Києво-Святошинському районні Київської області, а в Святошинському районі м. Києва була лише зареєстрована, що є порушенням підсудності відносно розгляду даної справи, також вказував на те, що справу розглянуто Святошинським районним судом м. Києва, тоді як на час розгляду даної заяви відповідно до Указу Президента України №449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» від 29.12.2017 року розгляд вказаної заяви повинен здійснювати Четвертий окружний суд м. Києва. Зазначає, що вказані обставини існували на момент винесення 06.04.2018 року судового наказу, проте ОСОБА_2 , на його думку, умисно про них не повідомила суд, тому вони судом першої інстанції враховані не були. Вважає, що дані обставини могли вплинути на ухвалення іншого за змістом судового рішення, тому наявні підстави для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки судом не було встановлено істотні для справи обставини, які існували на час розгляду справи, за наявності яких суд прийняв би інше рішення. Посилаючись на наведені вище обставини, відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, просив скасувати судовий наказ №759/3688/18 від 06.04.2018 року. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового наказу №759/3688/18, виданого Святошинським районним судом м. Києва 06.04.2018 року в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 08.12.2020 року та судовий наказ № 759/3688/18від 06.04.2018 року, а також відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що судовий наказ виданий лише на підставі слів заявниці які не підтвердженні в законний спосіб, оскільки не долучено жодного акту депутата про те, що остання проживає окремо від чоловіка та утримує двох неповнолітніх дітей сама. Також, вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги акт депутата Вишнівської міської ради Глінського А.С. від 27.12.2019 року, що діти проживають разом з ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що справу розглянуто неповноважним судом, оскільки відповідно до Указу Президента України № 449/2017 від 29 грудня 2017 року, Святошинський районний суд м. Києва було ліквідовано та створено Четвертий окружний суд м. Києва. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.11.2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі та мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в подальшому шлюб між сторонами розірвано. 06.04.2018 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 , відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а після досягнення старшою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до акту, складеного депутатом Вишнівської міської ради Усаневичем В.В. № 1/04-272 від 26.05.2020 року за адресою : АДРЕСА_1 з грудня 2015 рокуОСОБА_2 проживає разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , діти знаходяться на утриманні матері. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для скасування судового наказу №759/3688/18, виданого Святошинським районним судом м. Києва 06.04.2018 року, оскільки боржником не доведено наявність нововиявлених обставин у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Частиною восьмою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Розрізняють нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Отже, нововиявленими є лише такі обставини, які входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по -перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи ( тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Вказаний висновок висловлено Верховним Судом України в постанові від 10 липня 2017 року по справі №6-1сно17. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювались судом у процесі розгляду справи (пункт 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що не враховано акт депутата Вишнівської міської ради Глінського А.С., виданий у 2019 році, що діти проживають разом з ОСОБА_1 , оскільки скаржник подав до суду акт обстеження матеріально-побутових умов від 27.12.2019 року складений депутатом Вишнівської міської ради Глінського А.С., якийбуло отримано уже після видання судового наказу, і такий доказ не був розглянутий під час видання судового наказу, але також з якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_5 проживає з сестрою ОСОБА_6 . Доказів щодо того, що дійти проживають разом з батьком в судовому засіданні апеляційної інстанції сторонами не надано. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірного посилання скаржника на те, що при розгляді даної справи правосуддя вчиняється судом, який ліквідовано, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. Проте, станом на день звернення заявника до суду, територіальна підсудність справ за її місцем проживання відноситься до Святошинського районного суду м. Києва, який продовжує здійснювати свою діяльність до моменту його фактичної ліквідації та утворення відповідного окружного суду (підстава - Указ президента України №449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»). Таким чином, в ході розгляду заяви судом не встановлено обставин визначених ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме припинення діяльності Святошинськогорайонного суду м. Києва та початок роботи новоутвореного суду, відтак посилання заявниці у своїй заяві на вказані обставини суд вважає безпідставними. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно ст. 77 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені заявником нововиявлені обставини не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом першої інстанції у судовому рішенні, що переглядається, а тому підстав для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами немає. За таких обставин, суд вважає заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2021 року. Головуючий Судді