Постанова 4824 № 759/5101/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 року місто Київ. Справа № 759/5101/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/4119/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі Міщенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року (постановлену в складі судді Миколаєць І.Ю.,інформація щодо дати складання повного тексту ухвали відсутня) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» про заміну сторони (стягувача) , видачу дубліката виконавчого листата поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» 20 серпня 2020 року звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. В обґрунтування заяви зазначали, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" № 81/П/78/2008-840 від 24 квітня 2008 року та судові витрати в загальному розмірі 29 580, 97 дол. США та 42 427,06 грн. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 759/5101/14-ц, який перебував на виконанні у Святошинскому РВДВС м. Києва та в травні 2017 року був повернутий стягувачу без виконання через відсутність майна у боржниа на яке можливо звернути стягнення. 05 березня 2020 року між заявником та Банком "Надра" укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким право вимоги за вищенаведеним договром перейшло до заявника, який на підставі ст. 442 ЦПК України просив замінити стягувача у справі на його правонаступника. Також заявник, посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа був втарачений, він не знаходиться ні у первинного кредитора, не передавався заявникові, а також не перебуває на виконанні в жодному з відділів ДВС, просив суд видати його дублікат та поновити строк для пред`явлення його до виконання, який був пропущений через введення процедури ліквідації в "КБ "Надра", та через втрату оригіналу виконавчого документа. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року заяву ТОВ "ФК "ІнвестХаус" задовлено. Змінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС», код ЄДРПОУ 41661563, у справі № 759/5101/14-ц. Видано дублікати виконавчих листів щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Не погоджуючись з ухвалою , ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову, якою у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, - відмовити в повному обсязі. В скарзі боржник посилався на те, що суду не були надані належні докази на підтвердження переходу права вимоги до заявника, оскільки зі сторони заявника договір про відступлення прав вимоги підписано представником за довіреністю, а така довіреність суду не подавалась. Крім того, суду не було подано оригіналу договору про відступлення права вимоги. В скарзі також містяться доводи, щодо не доведеності втрати виконавчого документу. Поновлюючи строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд виходив з обставин на які заявник не посилався у своїй заяві, внаслідок чого суд поновив строк, який був пропущений без поважних причин. Ухвалою від 15 лютого 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з дня отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 09 березня 2021 року відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні 09 березня 2021 року боржник ОСОБА_1 та його представник доводи скарги підтримали. Представник стягувача ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ХАУС" до апеляційного суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений 16 лютого 2021 року, шляхом відправлення судової повістки-повідомлення на електронну пошту. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення боржника та його адвоката Ткаченко Н.В., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, щорішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" № 81/П/78/2008-840 від 24 квітня 2008 року та судові витрати в загальному розмірі 29 580, 97 дол. США та 42 427,06 грн. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 759/5101/14-ц, який перебував на виконанні у Святошинскому РВДВС м. Києва та 30 травня 2017 року був повернутий стягувачу без виконання через відсутність майна у боржниа на яке можливо звернути стягнення. Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну стягувача , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що з матеріалів справи об`єктивно вбачається перехід до заявника права вимоги до боржника за відповідним правочином. Так, 05 березня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено Договір про відступлення прав вимоги(а.с.147), відповідно до якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 81/П/78/2008-840 від 24 квітня 2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія «Інвест Хаус». Згідно умов указаного договору Банк відступив шляхом продажу Новому кредиторові належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених Договором, права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців та поручителів(боржників). Відповідно до п. 4 Договору відступлення за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплатив 2 109275,07 грн., що підтверджено копією квитанції. Згідно ст. 11 ЦК України передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Тому належним та допустимим доказом переходу права вимоги до нового кредитора є договір про відступлення права вимоги. Згідно п.14 договору про відступлення права вимоги цей договір набуває чинності з дати його підписаннясторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Дата підписання договору - 05 березня 2020 року. Таким чином, колегія не приймає до уваги доводи скаржника відносно того, що заявником не надано належних та достатніх доказів факту переходу права вимоги до ТОВ "Фінансова компанія «Інвест Хаус». Посилання скаржника на те, що суду не була подана довіреність представника заявника, який підписав договір не свідчить про недійсність такого договору, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А відповідно до ч.ч.1-2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Відповідно до ч.5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-122цс13, та виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про заміну сторони стягувача, керувався наявністю чинного договору про відступлення права вимоги, дійсність якого на даний момент не скасована. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала районного суду в частині заміни сторони стягувача постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги боржника. Стосовно вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи заяву в цій частині, суд першої інстанції вважав встановленим, що оригінал виконавчого листа був втрачений, а також дійшов висновку, що строк пред`явлення такого виконавчого листа пропущено з поважних причин. Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Відповідно до п. 17.4 Розділу 13 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа, встановив, що виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 , після його повернення стягувачеві до виконання не пред`являвся. Суду були надані докази відсутності виконавчого документа, як у первинного кредитора, який відступив право вимоги заявнику, так і у заявника, якому такий оригінал виконавчого документу не передавався. Також суду були надані докази відсутності відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі втраченого оригіналу виконавчого документу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність втрати оригіналу виконавчого документу та наявності підстав, передбачених ЦПК України для видачі його дублікату. Щодо питання поновлення строку пред`явлення виконавчого документу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу. Задовольняючи заяву в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд виходив з того, що строк стягувачем був пропущений через втрату оригіналу виконавчого листа, та у зв`язку з перебуванням первинного кредитора в процедурі ліквідації. Колегія суддів погоджується з таким висновком, так як він відповідає встановленим обставинам справи. Крім того, під час апеляційного розгляду справи, судом встановлено, що виконавчий лист 30 травня 2017 року повертався стягувачу без виконання, через відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення. Тобто, судом встановлено право стягувача на повторне пред`явлення такого виконавчого листа до виконання. В межах строку повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання банк 20 березня 2020 року передав своє право вимоги заявнику, який вже влітку 2020 року звернувся до суду з даною заявою . Посилання адвоката боржника на те, що у нового кредитора до 30 травня 2020 року була можливість подати заяву про поновлення строку та видачу дублікату не свідчать про те, що строк пропущено без поважних причин, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що новий кредитор, отримавши право вимоги в березні 2020 року, проводив листування з первинним кредитором, щодо наявності у них оригіналу виконавчого листа і отримавши відповідь, щодо відсутності такого, влітку 2020 року заявник одразу звернувся з заявою про заміну сторони, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Доводи апеляційної скарги про те, що в заяві про поновлення строку не зазначені обставини та підстави для поновлення строку, спростовуються змістом поданої заяви, в якій заявник вказує, що строк пропущено через втрату оригіналу виконавчого листа та проведення процедури ліквідації банку, що ускладнило контроль за документообігом. Крім того, не задовольняючи апеляційну скаргу боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Виконання рішення органу судової влади повинно розглядатись як невід`ємна частина "процесу" в розумінні ст. 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі " Іммобільяре Саффі" проти Італіїї) Враховуючи, обставини даної справи, перебування виконавчого листа на виконанні до кінця травня 2017 року, втрату оригіналу виконавчого листа в тому числі і через ліквідацію КБ "Надра", перехід права вимоги до нового кредитора в межах трирічного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, нетривалий термін від дати отримання права вимоги до дати звернення до суду з даною заявою, колегія суддів приходить до висновку, що суд правомірно поновив строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання з дотриманням практики Європейського Суду, щодо обов`язковості судових рішень, та забезпечення їх виконання. Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року. Головуючий О.В.Желепа Судді В.А. Кравець О.Ф. Мазурик