Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/205/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/205/19 пров. № А/857/4457/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від позивача Семенчук В.О., Захарчук М.І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Недашківська К.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 48 хв. 12.01.2021р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 18.01.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 31.01.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Поліською митницею Держмитслужби картку відмови № UA204000/2019/00005 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення № UA204000/2019/000005/2 від 02.01.2019р. про коригування митної вартості товарів (а.с.5-10). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т.1, а.с.29-31). Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово (Т.1, а.с.80-89, 137-143). Ухвалою суду від 05.11.2020р. замінено в порядку ст.52 КАС України відповідача у справі Рівненську митницю ДФС на правонаступника Поліську митницю Держмитслужби (Т.1, а.с.240-241). Згідно постанови колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020р. касаційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задоволено; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019р. та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.1, а.с.209-216). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Поліською митницею Держмитслужби картку відмови № UA204000/2019/00005 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення № UA204000/2019/000005/2 від 02.01.2019р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп. (Т.2, а.с.9-19). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Поліська митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.22-37). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи судом не з`ясовано обставини, які стали підставою для скасування Верховним Судом 27.07.2020р. попередніх рішень у даній справі та повернення справи на новий розгляд. Судом належним чином не досліджено матеріали справи та пояснення позивача, надані ним особисто у Верховному Суді щодо фактично понесених ним витрат на придбання автомобіля у Німеччині та їх невключення до митної вартості товару, заявленої митниці. Рішення суду фактично дублює попередні висновки судів першої та апеляційної інстанції, які базувалися на припущеннях та поясненнях представника позивача щодо розбіжностей у документах; під час нового розгляду справи вказані пояснення жодним доказом не підтверджені. Крім того, рішення суду першої інстанції не містить посилання на встановлені обставини справи. Зокрема, по причині ненадання додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 - 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМС України № 885 від 13.10.2006р. «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; наказу ДФС України № 689 від 11.09.2015р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказу Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015р. «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст.31 МК України відповідно до згенерованих форм митного контролю за індексами 105-2 та 106-2. Крім того, позивачем не надано документів щодо маршруту та понесених витрат на транспортування оцінюваних товарів з Німеччини до кордону України відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України. Вказаним обставинам у рішенні суду не надано жодної оцінки. Також надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять значні розбіжності, не підтверджують усіх складових митної вартості. Судом залишено без уваги та не надано жодної оцінки доказам та поясненням представника митниці щодо наступних обставин: для підтвердження заявленого рівня митної вартості до митного оформлення надано, крім рахунку на партію товару, копію експортної митної декларації /МД/ країни відправлення № 18DE875696941805E8 від 11.12.2018р., однак така декларація не містить вартісних відомостей. Вивезення товару з території Євросоюзу здійснено на підставі рахунку № НОМЕР_1 , що заявлений у МД ЄС і не є тотожним із рахунком на партію товару № 52106-1118 від 11.12.2018р., що поданий до оформлення Рівненській митниці ДФС; до митного оформлення також надано платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 03.12.2018р., з посиланням на замовлення № 55.163 від 08.11.2018р., однак таке замовлення до митного оформлення не подано. Крім того, згідно наданого суду ордеру вартість товару у поданих документах зазначена без врахування ПДВ, яке складає 19 %. Також за вказаних обставин митним органом вірно застосовано для визначення митної вартості товару резервний метод. Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.67-68). Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 08.11.2018р. позивач ОСОБА_1 згідно з замовленням № 55.163 придбав у нерезидента REMAX Autohandels GmbH (м.Нюрнберг, Німеччина) автомобіль марки Mercedes-Benz, модель S350d, кузов № НОМЕР_2 , рік випуску - 2018, двигун дизельний об`ємом 2925 см.куб. за який сплатив 55000 євро (Т.1. а.с.14-16, 20-21). 18.12.2018р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (декларант) в інтересах позивача оформила та подала відповідачу МД № UA204070/2018/111406, в якій до митного оформлення заявлено товар: «транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель S350d, календарний рік випуску 2018, модельний рік випуску - 2018, бувший у використанні, кількість місць - 5, кузов № НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2925 см.куб., потужність двигуна - 210 Kw, тип кузова - седан, колісна формула 4x2», ціна товару 55000 євро, що еквівалентно 1739408 грн. 33 коп., визначена за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) (Т.1, а.с.44-45). Разом із вказаною митною декларацією декларант подав митному органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 52106-1118 від 11.12.2018р. (Т.1, а.с.13); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2018/71383 від 14.12.2018р. (Т.1, а.с.24); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.02.2018р. (Т.1, а.с.20-21); банківський платіжний документ про оплату за товар № 1 від 03.12.2018р. (Т.1, а.с.19); платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів; копію митної декларації країни відправлення № 18DE875696941805Е8 від 11.12.20018р. (Т.1, а.с.22-23). За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, митний орган дійшов висновку, що такі документи не містять достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті за товари), що ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості. Одночасно, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із урахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо); рахунок № 52106-1218, зазначений в копії МД країни відправлення (Т.1, а.с.49-50). На вказане повідомлення декларант листом № 1 від 26.12.2018р. повідомив відповідача про те, що додаткові документи про підтвердження вартості товару надати не може з причини їх відсутності (Т.1, а.с.51). В подальшому митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000005/2 від 02.01.2019р. (Т.1, а.с.26 і на звороті) та сформував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00005 (Т.1, а.с.25), якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів за МД № UA204070/2018/111406 від 18.12.2018р. Згідно рішення про коригування митної вартості відповідач, використавши електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018, визначив митну вартість ввезеного легкового автомобіля у сумі 74100 євро. При цьому відповідач зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за МД № UA204070/2018/111406 від 18.12.2018р., встановлено, що документи, які подані на підтвердження всіх складових ціни транспортного засобу, містять розбіжності, зокрема, експортна митна декларація країни відправлення № 18DE8756969418005Е8 від 11.12.2018р. не містить вартісних відомостей. Також митний орган звернув увагу на те, що згідно із замовленням № 55.163 від 08.11.2018р. покупець зобов`язаний перевести автомобіль до Нюрнбергу та здійснити там оплату, що на думку відповідача, може свідчити про невключення до вартості витрат на його доставку. Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за МД № UA204070/2019/000061 від 03.01.2019р. без врахування ч.7 ст.55 МК України. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 193295 грн. 70 коп. (Т.1, а.с.27). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення митного органу від 21.12.2018р. про необхідність надання декларантом додаткових документів не містить жодних посилань на те, що декларантом не надано до митного оформлення документів щодо понесення витрат на транспортування колісного транспортного засобу /КТЗ/. Тобто, при перевірці документів щодо митного оформлення КТЗ у митного органу не було сумнівів у правильності визначення митної вартості КТЗ саме в частині надання декларантом документів про понесення витрат на транспортування КТЗ. Таким чином, оскільки повідомлення про витребування у декларанта додаткових документів не містить жодного опису щодо сумнівів у визначенні митної вартості КТЗ в частині саме витрат на транспортування, тому відсутні підстави стверджувати, що декларантом подані до митного оформлення документи з неточностями чи розбіжностями. Документи щодо витрат на транспортування КТЗ взагалі не витребовувалися митним органом у декларанта, тому безпідставним є твердження відповідача, що таких документів декларант не надав. Суд звернув увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України. Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника. Митним органом не зазначено у повідомленні про надання (витребування) додаткових документів, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах в частині документа про понесення витрат на транспортування КТЗ. Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень ст.54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого КТЗ не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про іншу вартість КТЗ. Суд зазначив, що при зверненні до митного органу щодо оформлення КТЗ декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару. За таких умов відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення № UА204000/2019/000005/2 від 02.01.2019р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку ст.77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Зі змісту постанови Верховного Суду від 27.07.2020 вбачається, що єдиною підставою для скасування рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №460/205/19 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, слугувало те, що суди не врахували доводи відповідача про визначення позивачем митної вартості товару без урахування витрат на транспортування. При цьому, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, визначені ч.2 ст.53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, мають суттєве значення. Разом з тим, Верховний Суд погодився з іншими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення № UА204000/2019/000005/2 та картки відмови. Так, Верховний Суд вказав наступне: митна декларація країни відправлення відповідно до ст.53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару; цей документ не витребовувався відповідачем, а тому не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, як і рахунок № 52106-1218, що заявлений у цій митній декларації; згідно пояснень позивача рахунок на партію товару № 52106-1118 від 11.12.2018р., який поданий під час митного оформлення товару, і рахунок № 52106-1218 від 11.12.2018р., поданий разом з митною декларацією країни відправлення, є однаковим за № 52106, при цьому змінились лише цифри через дефіс 1118 і 1218, які вказують, у першому випадку на місяць (11) та рік (18) придбання автомобіля, а у другому - місяць (12) та рік (18) поставки автомобіля; відповідач заперечень з цього приводу не висловив; у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 03.12.2018р. містить посиланням на замовлення № 55.163 від 08.11.2018р., яке до митного оформлення декларант не подав. Однак, вказане замовлення позивач надав ще до прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови; щодо доводів відповідача про правомірність застосування при визначенні митної вартості товару програмного комплексу SCHWACKE, суди правильно зазначили, що пунктом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затв. наказом ДФС України № 689 від 11.09.2015р., передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо), однак така інформація не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів із метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; інформація, отримана митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 19.12.2018р., містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) 61600 євро та вартості купівлі (з ПДВ) 52650 євро; водночас митний орган не надав обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 71400 євро. Наведені висновки враховуються колегією суддів під час вирішення наведеного спору. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, відповідно до рахунку (rechnung) № 52106-1118 від 11.12.2018р. вартість автомобіля марки Mercedes-Benz, модель S350d, календарний рік випуску 2018, модельний рік випуску - 2018, бувший у використанні, кількість місць - 5, кузов № НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2925 см.куб., потужність двигуна - 210 Kw, тип кузова - седан, колісна формула 4x2, склала 55000 євро. Декларантом надано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 03.12.2018р. про оплату 55000 євро на рахунок продавця. Такий документ, окрім цифрових значень оплачених коштів, також містить сукупність відомостей, що дають можливість ідентифікувати платіж, визначити сторін операції, а також предмет купівлі-продажу. Наведені відомості у своїй сукупності, в тому числі й ціна транспортного засобу (55000 євро), відповідають даним рахунку (Rechnung нім.) № 52106-1118 від 11.12.2018р. Про факт придбання позивачем ввезеного автомобіля свідчать також відомості митної декларації країни відправлення MRN № 18DE875696941805Е8 від 11.12.20018р. При цьому, у МД країни відправлення вказується статистична вартість транспортного засобу (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованого автомобіля, що свідчить про безпідставність тверджень митного органу про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою, як підставу для коригування вартості даного транспортного засобу. Відносно оцінки змісту замовлення № 55.163 від 08.11.2018р. на вартість КТЗ в 55000 євро, в якому зазначено «Доставка без зобов`язань 10 днів FOB Нюрнберг», а також «Покупець зобов`язаний перевести автомобіль у вищезгадану країну і сплатити там», що, на думку митного органу вказує на невключення до вартості КТЗ витрат на його доставку, колегія суддів зазначає наступне. По-перше, вказане замовлення є підставою для проведення платежів і не відноситься до рахунку-фактури чи інших документів, які стосуються умов поставки. По-друге, Правила Інкотермс стосуються забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Такі правила реалізуються між суб`єктами господарювання та фіксуються в укладених контрактах. Натомість, в розглядуваному випадку відбулося придбання позивачем автомобіля у Німеччині, що не можна вважати здійсненням зовнішньої торгівлі. По-третє, згідно умов поставки FOB (… named port of shipment), англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) згідно Правил Інкотермс 2000 року та 2010 року, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Отже, вказані умови поставки вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. По-четверте, положення замовлення про те, що покупець зобов`язаний передати автомобіль у вищезгаданій країні призначення та здійснити там оплату фактично стосуються сплати суми ПДВ у Німеччині (сплачується в країні призначення). Окрім цього, під час нового розгляду справи на вимогу суду відповідач надав копію повідомлення від 21.12.2018 про необхідність надання декларантом додаткових документів (Т.2, а.с.1-4). Текст такого повідомлення не містить жодних посилань на те, що декларантом не надано до митного оформлення документів щодо понесення витрат на транспортування КТЗ. Таким чином, при перевірці документів щодо митного оформлення КТЗ у митного органу не було сумнівів у правильності визначення митної вартості саме в частині надання декларантом документів про понесення витрат на транспортування КТЗ, через що є відсутніми підстави стверджувати, що декларантом подані до митного оформлення документи з неточностями чи розбіжностями. Митним органом не зазначено у повідомленні про надання (витребування) додаткових документів, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах в частині документа про понесення витрат на транспортування КТЗ. Документи щодо витрат на транспортування КТЗ взагалі не витребовувалися митним органом у декларанта, тому безпідставним є твердження відповідача, що таких документів декларант не надав. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), банківські документи про оплату товару, тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного автомобіля, відповідачем не представлено. Водночас, незначні розбіжності у цих документах не впливають на їх зміст та не спростовують факту сплати позивачем вартості автомобіля. Звідси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Поліською митницею Держмитслужби не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного розрахунку митної вартості транспортного засобу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої мною митної вартості товару, не встановлено. Колегія суддів вважає, що наведені доводи, правова оцінки сукупності вказаних обставин відповідає вимогам постанови суду касаційної інстанції, оскільки такими спростовуються доводи відповідача про визначення позивачем митної вартості товару без урахування витрат на транспортування. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. Водночас, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю. Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Водночас, в розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів. Натомість митниця, як вбачається із графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що містить назву «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначила: «Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел.» Так, відомості електронного довідника SuperSCHWACKE 12/2018 вказують про вартість автомобіля в сумі 61600 євро, враховуючи згенеровані форми митного контролю за індексами 105-2 та 106-2 така вартість визначена в сумі 74100 євро. Тобто, відповідач застосував ціну, яку йому сформував АСАУР, без вказівки на будь-яке джерело. Разом з тим, позивачем представлено пакет документів, якими стверджується дійсна вартість придбання спірного автомобіля. У оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, чому вказані вище документи, подані для митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції прийшов до вірного та послідовного висновку про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем - компанією REMAX Autohandels GmbH (м.Нюрнберг, Німеччина) товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними або недійсними. Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу індикатору ризику АСАУР ДФС. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA204000/2019/000005/2 від 02.01.2019р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано цінову інформацію з системи АСАУР ДФС, згідно з якою вартість транспортного засобу становить 74100 євро. Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 74100 євро, відповідач під час судового розгляду не представив. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано на його підставі картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 74100 євро внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Поліську митницю Держмитслужби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021р. в адміністративній справі № 460/205/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Поліську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 09.06.2021р.