Постанова 4857 № 140/1055/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1055/20 пров. № А/857/9180/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, прийняте суддею Смокович В.І. в м.Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/1055/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000033/1 від 03 лютого 2020 року. В обґрунтування позовнних вимог зазначає, що у січні 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту товару "Легковий автомобіль марки BMW, модель 520d, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2013 рік випуску, вживаний" (далі - ТЗ, товар) було оформлено та подано відповідачу митну декларацію (МД) №UA204080/2020/002322, в якій заявлена митна вартість ТЗ 7 550 євро, з яких 7 500 вартість придбаного товару, 50 євро витрати на його доставку. Митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 03 лютого 2020 року прийняв рішення №UA204000/2020/000033/1 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна товару збільшилась та склала 12 000 євро, що спричинило додаткову сплату ввізного мита та податку на додану вартість. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Їх відповідач безпідставно не взяв до уваги. Вказав, що транспортні витрати у сумі 50 євро є обґрунтованими і підтвердженими, доставку товару на територію України здійснював особисто, власним транспортом, послуги третіх осіб не використовував. Вважає, що інформація про попереднього власника ТЗ не може впливати на митну вартість такого ТЗ та збільшувати її на 4 450 євро. Окрім того, наданий висновок експерта підтверджує якісні характеристики товару, є належним ціновим обґрунтуванням його вартості. До первинно поданої декларації декларантом було надано усі документи, які в силу вимог чинного та міжнародного законодавства є самостійними та достатніми для підтвердження виникнення у декларанта права власності на поданий до митного оформлення транспортний засіб. Вважає оскаржене рішення таким, що не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000033/1 від 03 лютого 2020 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги відповідач обгрунтовує тим, що позивачем не надано документального підтвердження оплати транспортних витрат третіми особами; відсутні митні декларації про ввезення на митну територію України товарів (з метою продажу) які належать третім особам та ввезені атвомобілем ОСОБА_1 , а копії паспортів жителів Волинської області з відмітками про перетин кордону у той самий день, що і позивач жодним чином не підтверджують факт надання послуг та оплату витрат позивача. Також, ОСОБА_1 надано три платіжні доручення про перерахування коштів зa придбаний автомобіль усього на суму 10 500 євро, щo перевищує заявлену ним митну вартість. Декларанту було направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, на яку позивачем надано звіт про експертну оцінку від 29 січня 2020 року. Однак, такий звіт митним органом не може бути враховано, оскільки він містить недоліки та невідповідності. У зв`язку із виникненням обґрунтованих сумнів у заявленій митній вартості товарів, митний орган прийняв рішення про коригування такої вартості за резервним методом її визначення на підставі цінової інформації з електронного каталогу Schwackenet.de 1/2020 на рівні 12 000 євро. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що на підставі інвойсу № 20/2139 від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 придбав у нерезидента (Королівство Бельгія) транспортний засіб - легковий автомобіль марки BMW, модель 520d, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2013 рік випуску, вживаний. З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 28 січня 2020 року позивач, через свого декларанта, подав для митного оформлення в режимі імпорту МД №UA204080/2020/002322 (а.с. 7) щодо товару за описом "Легковий автомобіль, що був у вжитку, марки BMW, модель 520d, календарний рік виготовлення - 2013, дата введення в експлуатацію - 07 січня 2014 року, тип двигуна - дизельний, номер кузова НОМЕР_2 …". Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 7 500 євро. На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 20/2139 від 15 січня 2020 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 від 24 червня 2014 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару № SW24К117О27135 від 17 січня 2020 року, № SW24К118О28425 від 22 січня 2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28 січня 2020 року, висновок про якісні характеристики товару № 042 від 27 січня 2020 року, договір про надання послуг митного брокера № 1-12 від 23 січня 2020 року, копія митної декларації країни відправлення (а. с. 9 - 16, 34 - 35). Із витягу з Програмно-інформаційного комплексу (далі - ПІК) "Інспектор" (а.с. 6), за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів встановлено наступне: згідно із довідкою про транспортні витрати № б/н від 28 січня 2020 року вартість перевезення задекларованого транспортного засобу за маршрутом м.Вервік (Бельгія) - м/п "Рава-Руська" складає 50 євро. Проте, відстань між цими двома пунктами становить близько 1700 км, що ставить під сумнів достовірність задекларованих транспортних витрат; згідно із товаросупровідними документами, a caмe: рахунком-фактурою від 15 січня 2020 року №20/2139 та митнoї дeклapaцiї кpaїни вiдпpaвлeння від 21 січня 2020 року, продавцем транспортного засобу є AVA Polyvalent Concept. Проте, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, власником TЗ визначено Daniele Degroote en Zonen. Зважаючи на це, декларанту надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: документів, що підтверджують вартість перевезення оцінюваних товарів, що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення товару за 1 кілометр маршруту; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; запропоновано надати інші документи (а. с. 17). На вимогу відповідача, позивач надав звіт про оцінку транспортного засобу №179/20 від 29 січня 2020 року, яким підтверджено заявлену митну вартість ТЗ (а.с. 36, 37). Однак, 03 лютого 2020 року відповідач прийняв рішення №UA204000/2020/000033/1 про коригування митної вартості товарів (а.с. 5, 6), згідно із графою 30 якого визначив митну вартість товару "Легковий автомобіль, марки BMW, модель 520d, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2013 рік випуску, вживаний" за резервний методом у розмірі 12 000 євро (замість 7550 євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана, оскільки при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах виявлені окремі неточності (ті, про які вказано в повідомленні декларанту). Окрім того, зазначено, що наданий звіт № 179/20 від 29 січня 2020 року про оцінку ТЗ не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки ТЗ, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092. Також, посилаючись на статтю 54 МК України, відповідач вказав, що митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі відомостей про вартість ТЗ згідно із ціновою інформацією, отриманою у тому числі із зовнішніх джерел - витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE01/2020 на рівні 12 000 євро. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00036 (арк.спр.46-47). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 03 лютого 2020 року № UA204000/2020/000033/1. Позивач через декларанта 04 лютого 2020 року подав нову МД №UA204080/2020/003231 (а.с. 8), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Не погоджуючись із рішенням Поліської митниці ДМС від 03 лютого 2020 року № UA204000/2020/000033/1, позивач оскаржив його до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митниця не довела наявність підстав для застосування каталогу Schwacke, як належного джерела інформації щодо митної вартості в порівнянні з експертним автотоварознавчим дослідженням. Тобто, відповідачем не доведено ціну, яка визначена ним у розмірі 12 000 євро, та підстав такого коригування ним митної вартості за резервним методом, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом позивача та підтверджених документами, наданими митниці. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України). За правилами частини першої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до частини другої та частини третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Судом першої інстанції встановлено, що митну вартість імпортованих транспортних засобів, що вказана декларантом у митних деклараціях, визначено за основним методом, а до самих митних декларацій декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару декларант надав рахунок-фактуру від 15 січня 2020 року №20/2139, експортну декларацію країни відправлення товару, банківські документи на підтвердження сплати вартості придбаного автомобіля (а. с. 9 - 12), у яких вказана ціна імпортованого товару 7 500 євро. Вартість придбаного товару позивач оплатив через міжнародну платіжну систему SWIFT 17 і 20 січня 2020 року платежами 4 500 євро, 3 000 євро відповідно, що стверджується виписками по руху коштів (а. с. 13, 14) і спростовує твердження апелянта про сплату коштів за придбаний транспортний засіб у сумі 10 500 євро трьома траншами: 17.01.2020 - 4 500 євро, 20.01.2020 - 3 000 євро, 22.01.2020 - 3 000 євро. У звіті від 29 січня 2020 року № 179/20 про оцінку транспортного засобу (а.с. 36, 37), визначено вартість цього автомобіля на дату оцінки на рівні 7 500 євро. Цей документ є довідковим та з огляду на документи, що видані продавцем товару, не є основою для визначення митної вартості декларантом, разом з тим, свідчить про рівень цін на такий автомобіль на ринку із урахуванням наявних пошкоджень кузова (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивки салону, оббивки сидінь, пофарбування кузова. Двигун автомобіля має підвищену шумність, димність, є сліди підтікання мастила, порушено функціональні можливості). Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Разом з тим, як слідує із рішення про коригування митної вартості товарів від 03 лютого 2020 року № UA204000/2020/000033/1, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з електронного каталога Schwacke (до відзиву додано витяг із вказаного ресурсу без перекладу державною мовою). Однак, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно не взяв такі доводи відповідача до уваги, оскільки позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). 10.04.2008 року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі. Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до статті VІІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах. Пунктом 2 (b) даної статті Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року передбачено, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункт 2 (с)). Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар. Отже, за правилами ГАТТ для цілей митного оформлення товару за резервним методом під митною вартістю товару розуміється ціна такого товару, за яку він продається чи пропонується до продажу в імпортуючій країні. Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частина перша статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу. Суд вважає, що на підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Відтак, приведені митним органом в оскаржуваному рішені відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстави вважати таке рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті вимог частини другої статті 55 МК України. Щодо покликання апелянта на невідповідність вартості доставки спірного автомобіля, то судом встановлено, що доставку придбаного автомобіля із Королівства Бельгія позивач здійснював самостійно за допомогою спеціального тпричепу для транспортування автомобілів, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який кріпився до належного йому транспортного засобу Volswagen Crafter, р/н НОМЕР_5 (а. с. 90, 91), разом із трьома громадянами України, через місто Ессен (Німеччина). В додаткових поясненнях, позивач зазначає, що фактично він поніс витрати на транспортування ТЗ (50 євро) із міста Ieper (Belgie) до міста Essen (Deutschland), оскільки із Німеччини до митного поста "Рава-Руська" відбувалось транспортування не лише придбаного позивачем спірного автомобіля, а й товарів, придбаних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які фактично і оплатили понесені транспортні витрати. Вказані обставини позивач підтвердив копіями паспортів громадянина України для виїзду за кордон ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) (а. с. 82-89). Документальних доказів на спростування таких обставин відповідачем не надано, як суду першої, так і апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст.243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 140/1055/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін