Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2949/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2949/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Шурко О. І., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, за апеляційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019, - В С Т А Н О В И Л А: Позивачка звернулася до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України та просила скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2019/0000694/2 від 15.05.2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подані документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу, з урахуванням ціни, вказаної у рахунку - фактурі, а відповідачем всупереч вимогам законодавства не враховано наданих до митного оформлення документів, якими чітко підтверджено ціну транспортного засобу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В судове засідання з`явився представник відповідача, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивачки, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, надав пояснення аналогічні доводам позову. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, 11 травня 2019 року позивачем був придбаний у нерезидента компанії «Huizenga autos» транспортний засіб - легковий автомобіль марки NISSAN PRIMERA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1769 куб.см, рік виготовлення 2006, вартістю 1100,00 євро. На підтвердження укладення угоди купівлі-продажу транспортного засобу продавцем був складений рахунок-фактура № 120 від 11.05.2019. Рахунок-фактура виписана на ім`я ОСОБА_1 , вказана адреса проживання: АДРЕСА_1 та зазначено, що проданий автомобіль марки NISSAN PRIMERA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1769 куб.см, рік виготовлення 2006, вартістю 1100,00 євро. Розрахунок був здійснений у готівковій формі у зв`язку з цим в рахунку фактурі № 120 від 11.05.2019 поставлена печатка, яка дослівно перекладається як «сплачено готівкою». 14 травня 2019 року з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40ДЕ №UA102170/2019/040621, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 1100,00 євро. Відповідач не погодився із визначеною митною вартістю та в процесі оформлення митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом та визначено вартість на підставі інформації, яка була наявна у митного органу в розмірі 2665,65 євро. Позивачка не погодилась з рішенням митного органу про коригування митної вартості №UA102000/2019/000064/2 від 15.05.2019 та вищевказаний автомобіль був випущений у вільний обіг, при цьому було сплачено митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною декларантом в сумі 1100,00 євро та забезпечена різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю (1100 євро) та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (2665,65 євро) за митною декларацією №UA102170/2019/040639 від 16.05.2019р. 10 липня 2019 року, позивачка звернулась із заявою про перегляд рішення митної вартості автомобіля. На підтвердження митної вартості автомобіля NISSAN PRIMERA позивачем надаю: - офіційний переклад рахунку-фактури №120 від 11.05.2019 р. зі штампом (червоного кольору), що підтверджує вартість товару та фактично сплачену суму коштів; - скріншоти з інтернет-ресурсів продавців країни Нідерланди з інформацією про вартість автомобілів NISSAN PRIMERA 2006 року виготовлення, де і був придбаний вищевказаний автомобіль. Листом від 16.07.2019 повідомлено, що відповідач не вбачає підстав для скасування рішення, оскільки згідно рахунку-фактури від 11.05.2019 №120, виставленої Huizenga autos, сплата коштів за придбаний автомобіль здійснюється готівкою, а в документі зазначено, що даний об`єкт продажу залишається власністю компанії до моменту повної оплати. Позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про перегляд рішення щодо визначення митної вартості автомобіля. Вказала, що при декларуванні товарів для визначення фактурної вартості товарів був наданий оригінал рахунку-фактури від 11.05.2019, який визначає, як вартість придбаного товару, так і інформацію щодо сплати коштів. У зв`язку з тим, що документ був складений мовою Нідерландів, позивачка звернулась до представника компанії Huizenga autos, який роз`яснив, що червона печатка на рахунку-фактурі і є документом, який підтверджує сплату коштів готівкою в сумі, що визначена в рахунку-фактурі. Також повідомили, що сам факт передання автомобіля в користування свідчить про виконання зобов`язання в частині сплати коштів за автомобіль. Крім того, позивачка отримала професійний переклад рахунку-фактури №120 від 11.05.2019, згідно з якого, червона печатка з написом «VOLDAAN PER KAS» перекладається, як «ПОВНІСТЮ СПЛАЧЕНО ГОТІВКОЮ». Вказаний документ був приєднаний до повторної заяви про корегування митної вартості автомобіля. Проте, відповідач розглядаючи повторно заяву про перерахування митної вартості не прийняв переклад до уваги і відмовив у скасуванні рішення про коригування митної вартості, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товару та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону. Апелянт в свою чергу вказує, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Враховуючи відсутність платіжних документів, які підтверджують оплату за автомобіль та невідповідність задекларованої вартості автомобіля наявним у митниці ціновим пропозиціям щодо транспортних засобів марки «NISSAN» модель PRIMERA 2006 року (інтернет-ресурс autoscout24.com) виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості автомобіля. Митниця здійснила коригування митної вартості автомобіля відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. На думку скаржника, сумніви митниці є обґрунтованими, оскільки надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за спірний товар. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Пунктом 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено декларантом за основним методом, яка складається з вартості автомобіля, зазначеної продавцем в рахунку-фактурі від № 120 від 11.05.2019, відповідно до якого ціна продажу склала 1100,00 євро. Підставою для коригування митної вартості автомобіля стало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена митна вартість останнього документально не підтверджена, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено раніше, а саме на підставі митної декларації від 14.03.2019 №UА125270/2019/861717. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Проте, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Також митний орган у своїй апеляції посилається на те, що на момент митного оформлення спірного транспортного засобу мав відомості щодо вартості іншого ідентичного товару, надаючи на підтвердження митну декларації (а.с.72), але з вказаної декларації убачається, що відповідний товар ввезений з іншої країни (Литва), відповідачем не надано доказів того, що вказаний автомобіль має такі самі технічні показники, пробіг тощо. Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»). В свою чергу, наданий позивачем рахунок-фактура (інвойс) № 120 від 11.05.2019, на переконання судової колегії, містить усі необхідні дані, які дають змогу ідентифікувати як сам товар, так і його вартість, а саме: - марку, модель, рік випуску та номер кузова транспортного засобу; - вартість транспортного засобу. При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16, згідно якої посилання митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко О. І. Шурко Повний текст постанови виготовлено 20.02.2020