Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7208/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7208/19 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держамитслужби, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.10.2019 № 125200/2019/110039/2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, Позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку Позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.10.2019 № 125200/2019/110039/2. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Київською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, Київська митниця Держмитслужби зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією встановлено, що документи, подані Позивачем для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Також, використані декларантом відомості та обраний метод її визначення не підтверджено документально, а саме: наявні розбіжності у документах наданих до митниці, відомості що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58 МК України. Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" на виконання контракту від 04.01.2016 № 200-UK, укладеного з компанією NANO-METRE INDUSTRIAL LIMITED, (Китай), поставлено на митну територію України рукавички робочі трикотажні з особливим ПВХ. З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту Позивачем до Київської митниці ДФС 20.11.2019 року подано митну декларацію (надалі МД) № UА 125200/2019/631977, відповідно до якої Позивачем митна вартість товару визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості. До митної декларації Позивачем подано: Пакувальний лист від 09.10.2019 б/н; Рахунок-фактура(інвойс) від 09.10.2019 № 28923; Коносамент від 15.10.2019 00119100618А; Автотранспортна накладна від 19.11.2019 № 4077/1; Декларація про походження товару від 09.10.2019 № 28923; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.11.2019 № 476; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2019 № 2112; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.11.2019 № 692; Прайс-лист виробника товару від 08.09.2019 б/н; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 04.01.2016 № 200-ІЖ; Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014; Копія митної декларації країни відправлення від 10.10.2019 № 223120190003456328; Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 20.11.2019 № UА 125200/2019/631977. 20.11.2019 від відповідача надійшло повідомлення про необхідність надання додаткових доказів для підтвердження митної вартості поставленого товару, а саме: транспортні (перевізні) документи; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару (підготовлені належним чином); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Необхідність надання додаткових документів митним органом обґрунтовано тим, що надана позивачем до декларації документація є недостатньою для визначення ціни товару за першим методом, крім того, подані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складової митної вартості, а також містять розбіжності між декларацією країни відправлення від 10.10.2019 № 223120190003456328 та інвойсом від 09.10.2019 № 28923, не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Також, не надано заявку, передбачену пунктом 1.2. договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014 та документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг та оплату поставленого товару протягом 30 днів за дати відправлення товару. Позивачем, 21.11.2019 року додатково надано наступні документи щодо підтвердження митної вартості (заява від 21.11.2019 № 20/11): заявка - договір на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2014 № 06/02-2014; рахунок-фактура від 09.10.2019 № 28623; довідка про транспортні витрати від 16.11.2019 № 692; прайс-лист виробника від 08.09.2019 б/н; банківський платіжний документ від 13.11.2019 № 476; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2019 № 2112; копія митної декларації відправника та її переклад від 10.10.2019 № 223120190003456328. Крім того, Позивачем надано пояснення, щодо відсутності можливості надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та запропоновано митному органу надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій. Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 № 125000/2019/110039/2 Київської митниці ДФС здійснено коригування митної вартості поставленого позивачем товару та визначено ціну товару за шостим (резервним) методом. Відповідно до пункту 33 спірного рішення, коригування заявленої позивачем митної вартості товару та визначення ціни за резервним методом обґрунтовано не наданням декларантом до митного оформлення всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а подані документи містять не достовірні відомості щодо числових значень складових митної вартості. Не погоджуючись з оспорюваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що правомірність коригування митної вартості за резервним методом спростовується матеріалами справи, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митний кодекс України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: - у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Відтак, з аналізу аведених норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до змісту ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, митні органи уповноважено на здійснення контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, однак такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Так однією з передумов застосування шостого методу оцінки вартості імпортованого товару стало відсутність заявки на здійснення послуг по доставці товарів, однак договором на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, не передбачено паперову форму заявки і тому заявка може бути виконана як шляхом електронного листування, так і за телефоном, наявність письмової заявки на здійснення перевезень, не передбачена діючим законодавством України і є однією з умов договірних відносин між суб`єктами господарювання, на які орган виконавчої влади - митний орган, не має права впливати. Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Верховним судом напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Так, у справі № 820/7133/15 Верховний суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які: "Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Судами обгрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару." (постанова від 18.12.2018). Такий підхід Верховного суду узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012" передбачено: "суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела,- які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу". Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформація про розмитнення подібного товар у попередні періоди за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Верховний суд у своїй постанові від 28.08.2018 № 810/3879/17, дійшов висновку, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Також Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2018 № 804/1755/17, зазначає що: "Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2017 № 500060702/2017/000005/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.". Щодо доводів Відповідача з приводу ненадання до митного оформлення належних транспортних (перевізних) документів, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Позивачем до митного оформлення, в підтвердження понесених транспортних витрат надано Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014, довідку про транспортні витрати від 16.11.2019 № 692, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2019 № 2112. Відповідач зазначає, що наданих документів недостатньо для підтвердження вартості транспортних послуг, а належними доказами були б: акт виконаних робіт (наданих послуг) та банківські документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг. Колегія суддів не погоджується з такими доводи Відповідача, оскільки вказані фактично підтверджують факт надання послуг, а не вартість таких послуг. Більш того, згідно змісту п. 3.1 договору про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014, послуги виконавця, морський фрахт та інші платежі з виконанням умов договору оплачуються замовником на умовах відстрочки в 21 календарний день, після доставки вантажу замовнику. Відтак, Позивач не міг надати до митного оформлення банківські документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, оскільки момент здійснення такої оплати за умовами договору не настав. Також умовами вказаного договору встановлено, що ТОВ "ТРАНСКАРГО" надає Позивачу послуги з організації перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та за її межами, різними видами транспорту. При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, умовами договору не встановлено, що такі перевезення повинні здійснюватись виключно власними транспортними засобами ТОВ "ТРАНСКАРГО". Натомість, пунктом 2.1.1 договору встановлено обов`язок ТОВ "ТРАНСКАРГО" переставляти інтереси Позивача у взаємовідносинах з перевізниками. Відтак, доводи митного органу щодо наведення у довідці про транспортні витрати від 16.11.2019 № 692 недостовірних відомостей, в тому числі щодо зазначення перевізником ТОВ «Кіртранс» є безпідставними. Щодо розбіжностей в копії декларації країни відправлення № 223120190003456328 від 10.10.2019 та її перекладі, в частині коду товару, Відповідач, в спростування висновків суду першої інстанції вказує, що це є підставою для витребування у декларанта додаткових документів, поряд із цим, ним не надано доказів, що вказані недоліки перекладу впливають на митну вартість поставленого товару та дають митному органу право на визначення митної вартості товару за резервним методом. Також безпідставним є посилання Відповідача на суб`єктивність прайс-листа наданого Позивачем до митного оформлення та неможливість його врахування при визначенні митної вартості товару. Відповідач зазначає, що наданий до митного оформлення прайс-лист містить інформацію про конкретний перелік товарів, що відповідає переліку товарів , зазначеному в інвойсі, що на переконання митного органу суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції. Натомість, Відповідачем не аргументовано, яким чином відповідність цін та переліку товарів у комерційній пропозиції (прайс-листі) товарам та цінам зазначеним в інвойсі свідчить про безпідставність визначення митної вартості товару за першим методом. На переконання колегії суддів, вказана обставина свідчить лише про акцепт Позивачем комерційної пропозиції. Крім того, безпідставними є посилання митного органу обов`язковість надання до митного оформлення, для визначення митної вартості товару банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Дійсно, така вимога міститься у п. 4 ч. 1 ст. 53 МК України, однак Відповідачем дещо зкореговано вказану норму. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відтак, вимога щодо надання до митного оформлення банківських платіжних документів не є безумовною. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, на час митного оформлення оплата за поставлений товар здійснена не була, відтак, підтвердити митну вартість банківськими платіжними документами не являється можливим. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Київської митниці Держмитслужби викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко