Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7985/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7985/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Суддя-доповідач: Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейсьий університет" до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Приватний заклад вищої освіти «Міжнародний європейський університет» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив суд: - визнати незаконними дії Міністерства освіти і науки України щодо здійснення планової перевірки у період з 22 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №217 від 18 лютого 2021 року «Про планову перевірку Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет»; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №25-л від 04 березня 2021 року «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет». 01 квітня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України №25-л від 04 березня 2021 року «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет» та заборони Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії щодо проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет» до вирішення справи по суті. Заява обґрунтована тим, що спірним наказом Міністерства освіти і науки України №25-л від 04 березня 2021 року позивачу анульовано ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти для підготовки здобувачів освіти на другому (магістерському) рівні вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина галузі знань 22 Охорона здоров`я. Набуття чинності Наказом про результати перевірки призведе до незворотних негативних наслідків, які полягатимуть, зокрема, у наступному: прямих збитках від часткового припинення освітньої діяльності, яка є єдиним джерелом надходжень Університету; порушенні зобов`язань перед працівниками (місячний фонд заробітної плати за лютий 2021 року склав більше 900 000,00 грн.); порушенні зобов`язань по розрахункам з контрагентами; порушенні зобов`язань по розрахункам із бюджетом; прямих збитках від компенсацій здобувачам освіти Університету; прямих збитках від втрат, пов`язаних із погіршенням ділової репутації засновника, керівництва та викладачів Університету; упущеній вигоді. Також, позивач наголосив, що встановлення заявлених ним заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення судом спору у даній справі відповідає предмету позову, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року вказане клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволено частково. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/7985/21 зупинено дію Наказу Міністерства освіти і науки України №25-л від 04.03.2021 «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет». В іншій частині заяви відмовлено. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач - Міністерство освіти і науки України - подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Відповідач посилається на те, що застосовані судом заходи забезпечення цього позову не є співмірними з відповідними наслідками та заявленими позивачем вимогами і порушують баланс інтересів позивача та інших учасників спору, що відповідач діяв за процедурою, визначеною законодавством, що позивачем при зверненні до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення позову взагалі не було обґрунтовано наявності правових підстав для їх застосування та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року №

2. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Враховуючи викладене, застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем. Заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Судом встановлено, що Наказом МОН №217 від 18 лютого 2021 року утворено комісію для проведення планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет» (далі - «Університет» або «Позивач») у період з 22 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року. Під час перевірки Університету були складені Акт про виявлення порушень №10.3-12-42 та Акт про виявлення недостовірних даних №10.3-12-43. За результатами оскаржуваної перевірки та на підставі вищезазначених актів, 05 березня 2021 року на офіційному веб-сайті Міністерством освіти і науки України опубліковано Наказ №25-л від 04 березня 2021 року «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет» (далі - «Наказ про результати перевірки»). Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Наказу про результати перевірки Університету анульовано ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти для підготовки здобувачів освіти на другому (магістерському) рівні вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина галузі знань 22 Охорона здоров`я (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 900 осіб у зв`язку із виявленням недостовірних відомостей у документах, поданих Університетом разом із заявою про отримання ліцензій на провадження освітньої діяльності (далі - «Ліцензія»). Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Наказу про результати перевірки Університету надано трьохмісячний строк на розробку заходів та усунення порушень, виявлених під час перевірки. Вважаючи Наказ відповідача №25-л від 04 березня 2021 року протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, у ч. 2 статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю встановлення лише того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас, такі обставини не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до статті 6 КАС України, статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом судового спору в цій справі є правомірність Наказу від 04 березня 2021 року №25-л. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову стало те, що в разі набрання чинності оскаржуваним наказом до прийняття рішення у справі, застосування такого наказу спричинить значні наслідки для позивача, оскільки в разі анулювання ліцензії Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" для підготовки здобувачів освіти на другому (магістерському) рівні вищої освіти зі спеціальності « 222 Медицина галузь знань 22 Охорона здоров`я», позивач не зможе здійснювати освітню діяльність за такою спеціальністю. Так, в разі набрання чинності оскаржуваним наказом позивачем будуть порушені зобов`язання перед працівниками університету (керівництвом та викладачами Університету) та здобувачами освіти Університету за спеціальністю « 222 Медицина галузь знань 22 Охорона здоров`я», та навіть в разі, якщо рішення суду буде прийнято на користь позивача, поновлення порушених прав та інтересів Університету буде ускладненим, враховуючи, зокрема, ті обставини, що цикл навчання за спеціальністю « 222 Медицина» складає 6 років, проте особи, які навчаються в Університеті за даною спеціальністю, будуть змушені продовжити своє навчання на невизначений термін та відновити втрачений час навчання буде неможливо. Апелянт зазначених доводів суду жодним чином не спростував. Таким чином, набрання чинності оскаржуваним Наказом може спричинити невідворотні наслідки для значного кола осіб - працівників та осіб, які навчаються у позивача, що є змістовним доводом для вжиття заходів забезпечення позову. Обрання судом саме такого способу забезпечення позову, як зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України №25-л від 04 березня 2021 року «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний європейський університет» узгоджується з приписами ч.2 статті 151 КАС України та є співрозмірним з заявленими позовними вимогами Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. Під час тимчасового зупинення проведення реєстраційних дій не відбулося втручання у дискреційні повноваження відповідача чи інших осіб, оскільки суд виконував власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень. Втім, оскільки протиправність оскаржуваного Наказу Міносвіти є предметом спору в даній справі, то при вирішенні питання про забезпечення позову судом жодним чином не оцінюються дії та рішення відповідача та не надається їм правова оцінка. Дослідивши матеріали справи та клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення та доводи позивача є такими, що підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки позивачем у клопотанні про забезпечення позову обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення даного адміністративного позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову в цій справі адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та інтересами інших учасників торгів. Доводи апелянта про те, що він діє за процедурою, визначеною законодавством, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дослідження цього питання підлягає здійсненню судом при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не питання про застосування заходів забезпечення позову. Решта доводів скаржника зводиться до незгоди останнього з самим позовом що, відповідно, виключає можливість надання їм оцінки судом апеляційної інстанції в межах розгляду даної апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення адміністративного позову. Докази того, що вжиття заходів забезпечення позову призвело до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалось запобігти, матеріали справи також не містять. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища. Крім того, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев