Постанова 4855 № 620/524/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/524/21 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2021 року, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року та стягнути з відповідача заборгованість з пенсії за період з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року в розмірі 16 249,56 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 03 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 21606 від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачка повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян, оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року включно, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час. Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого. Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім того, приписами частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. У постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України (зміст яких фактично не змінився після 15 грудня 2017 року), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Як було встановлено судом, за своєю суттю даний спір виник у зв`язку з протиправним невиконанням відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року по справі №620/210/20 (залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 року). Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04.12.2019 року №147/03-23 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального педагогічного стажу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 06.03.2007 року по 10.02.2015 року на посадах вихователя, практичного психолога у Прилуцькому обласному будинку дитини «Надія» та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 18.11.2019 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі №620/210/20 (набрало законної сили 27.05.2020 року) позов ОСОБА_1 задоволено повністю. На виконання вказано рішення суду від 11.02.2020 року позивачу призначена пенсія з 18.11.2019 року, проте фактично виплачується з 27.05.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду. З матеріалів справи вбачається, що за період з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року відповідачем нарахована позивачу заборгованість з пенсії у розмірі 16 249,56 грн, яку не виплачено, що підтверджується листами від 31.08.2020 року (а.с.5), від 20.11.2020 року (а.с.6-7), від 15.12.2020 року (а.с.8-9), втім, на переконання колегії суддів той факт, що позивач уважає протиправними дії відповідача по невиплаті нарахованої, відповідно до рішення суду недоотриманої пенсії, не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, колегія суддів уважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року та стягнення заборгованість з пенсії за період з 18.11.2019 року по 26.05.2020 року в розмірі 16 249,56 грн., не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17. Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 22.08.2019 року у справі №522/10140/17, відповідно до яких вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Як уже було неодноразово підкреслено вище, зі змісту предмету спору у цій справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення. Отже, хоча ОСОБА_1 у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та стягнення коштів на виконання рішення суду, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу вже згаданих приписів статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Ураховуючи наведене, колегія суддів встановила, що даний спір не являється публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання рішення суду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження - закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції, що помилково було залишено поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає частковому задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року - скасуванню, провадження у справі - закриттю. Керуючись ст..ст. 241, 242, 238, 239, 311, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року - скасувати. Провадження у справі № 620/524/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів - закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст рішення складений 08 червня 2021 року.