Постанова 4854 № 420/11848/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11848/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНТ А" до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтана К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альфасервіс", державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортов Ігор Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Оперчук Ірина Михайлівна, державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлія Анатоліївна, державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцька Христина Богданівна, державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюта Сергій Васильович, державний реєстратор Державного підприємства Центр обслуговування громадян Гарматюк Ріта Василівна, державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Крякін Кирило Анатолійович, державний реєстратор Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Одеської області Антоненко Оксана Сергіївна, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Бахова Вікторія Іванівна, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марина Миколаївна, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна Альбіна Олександрівна, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Тащі Яна Георгіївна, державний реєстратор Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Одеської області Ковач Вікторія Петрівна, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіна Ліля Володимирівна, Виробничий Кооператив Житлово-Будівельний Кооператив Баварія про визнання протиправним та скасування наказу ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_3 від 31.03.2020 року. 11.02.2021 року та 25.01.2021 року від Міністерства юстиції України надійшли клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що у вказаній справі присутній цивільно-правовий інтерес, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин, тому дана справа, на думку відповідача, має розглядатись за правилами цивільного судочинства. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, задоволено клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження по справі та закрито провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином, подане клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження по справі підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Доводами апеляційної скарги зазначено, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3735/5. Закриваючи провадження у справі, на думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги, що дослідженню в цій справі підлягали виключно владні управлінські дії та рішення Міністерства юстиції України, яке в межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень. Також, дослідженню підлягала перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам статті 2 КАС України. Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту ьа юридичної природи обставин у справі. Таким чином, спір у цій справі підлягав вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Крім того, апелянт зазначив, що він не отримував протокольну ухвалу суду від 03 лютого 2021 року, а тому його не було повідомлено про дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиви на апеляційну скаргу сторонами до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися «судом, встановлений законом». Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника справи. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Судова колегія зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Частиною 1 ст. 20 ГПК України встановлено перелік справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції про закриття провадження у справі, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є законність наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_3 від 31.03.2020 року. Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що діями відповідача порушуються конституційні права позивача, такі як правомочність розпорядження закріплена нормами права за власником майна щодо можливості визначити долю належної йому речі шляхом відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. Позивач зазначив, що юидична особа ТОВ «СПРІНТ А» набула нерухоме майно на законних підставах та у передбачений законом спосіб, шляхом внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, і відповідно є його добросовісним набувачем. Таким чином, позивач вважає, що законним очікуванням товариства є сумлінність дій Держави по забезпечення права власності товариства, гарантованого Конституцією України та чинними цивільним законодавством. Колегія суддів встановила, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2020 р. №3735/5 задоволено скаргу ОСОБА_3 від 31.03.2020р., яким скасовані рішення державних реєстраторів, що стосуються реєстрації прав на квартири та приміщення, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 р. по справі №420/11956/20 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПРІНТ А до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 року № 3735/5 та роз`яснено позивачу, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (з урахуванням суб`єктного складу сторін). Таким чином враховуючи, що позовні вимоги у данній справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів не зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 та Верховний Суду в постанові від 05 березня 2020 року у справі №815/1446/18. Таким чином, у цій справі присутній цивільно-правовий інтерес, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин, тому дана справа з урахуванням суб`єктного складу має розглядатись за правилами господарського судочинства, тому обраний позивачем спосіб захисту не приведе до відновлення його порушених прав. Доводи апеляційної скарги викладені ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, зазначення апелянта про не отримання протокольної ухвали суду від 03 лютого 2021 року, а тому його не було повідомлено про дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку не привело до прийняття не правильного рішення, також судом встановлено, що усі процесуальні документи судом першої інстанції направлялись усім учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 , та поштові конверти повертались до суду з відміткою «адресат відмовився», тому доводи ОСОБА_1 про те, що судом не було в належний спосіб направлено останньому ухвал суду спростовуються матеріалами справи, а тому колегією суддів не приймаються. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець