Постанова 4851 № 552/1173/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 р.Справа № 552/1173/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2021 (головуючий суддя І інстанції: Шаповал Т.В.) по справі № 552/1173/21 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради , Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради, третя особа: Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову № 35 від 01.03.2021, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Київської районної у м. Полтаві ради, якою було визнано ОСОБА_1 винним за ст. 152 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу 850 грн. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2021 у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що розміщена вивіска за адресою АДРЕСА_1 не є рекламою, а містить лише інформацію щодо знаку для товарів і послуг та виду діяльності, отже не суперечить та не порушує вимоги Закону України «Про рекламу», «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» та не потребує дозвільних документів. Адміністративна комісія виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради (далі відповідачі) не надали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.02.2021 старшим інспектором Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради Доніком Д.І. винесено щодо ОСОБА_1 протокол № 0063, відповідно до якого 12.02.2021 в АДРЕСА_1 о 10:30 в турагенції «Поїхали з нами» виявлено правопорушення, а саме: на фасаді турагенції розміщено спеціальну конструкцію (вивіску) без дозвільних документів, чим порушено ст. 100, п. 21 ст. 100 Правил благоустрою м. Полтава (а.с. 52). Постановою адміністративної комісії Київської районної в м. Полтави ради від 01.03.2021 № 35 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 53). За наслідками оскарження зазначеної постанови в адміністративному порядку, рішенням Київської районної в м. Полтави ради від 09.03.2021 № 66 скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова адміністративної комісії від 01.03.2021 № 35 без змін. (а.с.55) Не погодившись з постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем п. 21 ст. 100 Правил благоустрою м. Полтава є доведеним, а тому рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП є правомірним. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку встановленим обставинам справи, виходить із слідуючого. Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що благоустрій населених пунктів-комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. Рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017 затверджено Правила благоустрою міста Полтави (далі Правила), які є місцевим регуляторним актом та яким встановлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Полтави, а також регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті. Статтею 100 цих Правил передбачені обмеження при використанні благоустрою. Зокрема ст. 100.21 Правил передбачена заборона самовільно встановлювати та розміщувати рекламні та інформаційні конструкції, будь-які стенди, плакати, транспаранти, панно, екрани, тумби, вивіски, вказівника покажчики, штендера, зонти, повітряні кулі, стели, зразки товарів та інші конструкції. Відповідно до визначення наведеного у ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Частиною 8 ст. 8 Закону України "Про рекламу" регламентовано, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. Стаття 9 Закону України "Про рекламу" визначає правила ідентифікації реклами. Так, згідно вимог вказаної норми Закону реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама". Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами". Прихована реклама забороняється. Цією ж нормою однозначно закріплено, що не є рекламою в розумінні Закону України "Про рекламу". Так, логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. Згідно абз.8 п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 вивіска чи табличка- елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкт господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення , який не є рекламою. З аналізу наведених правових норм слідує, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний, так і інформаційний характер. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 521/7546/17. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 152 КУпАП передбачена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Статтею 245 КУпАП регламентовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом встановлено, що 01.03.2021 адміністративна комісія при виконавчому комітеті Київської районної в м. Полтаві ради, приймаючи постанову № 35 про накладення на позивача штрафу, виходила з того, що ФОП ОСОБА_1 розміщено спеціальну конструкцію (вивіску) на фасаді будинку за адресою АДРЕСА_1 без відповідних дозвільних документів. Такий висновок зроблений відповідачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 0063 від 12.02.2021. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача і визнав доведеним правопорушення, вчинене позивачем, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП. Колегія суддів вважає висновки суду помилковими з огляду на наступне. На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, відповідачем надано протокол від 12.02.2021 та фотознімок. Колегія суддів зазначає, що протокол від 12.02.2021 не містить відомостей про зміст інформації, що містилася на спеціальній конструкції (вивіски), її розмірів, а також відомостей, чи здійснювалась фото, відео фіксація правопорушення. Таких відомостей не містить і оскаржувана постанова від 01.03.2021. Фотознімок, наданий відповідачем як доказ вчинення правопорушення, із зображенням фрагменту споруди з розміщеною на її фасаді вивіскою «Туристична мережа «Поїхали з нами» також не є належним доказом в розумінні ст.77 КАС України, оскільки не містить адреси споруди, на якому її встановлено, що не дає можливості ідентифікувати місце проведення фотозйомки. Будь-яких інших доказів, в підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідачем, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України не надано. Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому , всебічному, повному та об`єктивному досліджені. Натомість суд першої інстанції не надав оцінки протоколу та фотознімку, неповно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП , та не дотримано вимог ст.ст.245,280 КАС України щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин , вирішення їх у відповідності до законодавства. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення відповідачем не доведено належними та допустими доказами, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 01.03.2021 підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.3 ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову. Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454,00 грн. та апеляційної скарги 681,00 грн, що підтверджується квитанціями від 15.03.2021 та від 28.04.2021 (а.с. 33,95). Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 135,00 грн. (454 грн + 681 грн). Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2021 по справі № 552/1173/21 скасувати Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову № 35 від 01.03.2021, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Київської районної у м. Полтаві ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Київської районної у м. Полтаві ради (ЄДРПОУ 34204415, вул. М. Бірюзова, 1/2, м. Полтава) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій