Постанова 4850 № 415/8070/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2022 року справа №415/8070/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2021 р. у справі № 415/8070/21 (головуючий І інстанції Калмикова Ю.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Оселедько Павла Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Оселедько Павла Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції, в якому просила: визнати такою, що не відповідає нормам діючого законодавства та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ГАА № 574697 від 20.09.2021 по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП і закрити провадження. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не повідомлено про розгляд справи призначеній на 01.12.2021. Апелянт посилається про притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності постановою від 10.09.2021, при цьому до суду відповідачем додано також постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 20.09.2021, що є порушенням вимог законодавства в частині визначення дати постанови. Відповідачем порушено вимоги законодавства в частині визначення нормативно правового акту який регламентує яким чином позивач мав вчинити у конкретній ситуації і не вчинила. Також, відповідачем порушено право позивача на отримання правової допомоги. Також, відповідачем не складено протокол. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 574697 від 20.09.2021 особа, щодо якої розглядається справа - позивач, о 15 год. 01 хв. в м. Лисичанську по пр. Перемоги, 94, перебувала у громадській місці, споруді, а саме: в магазині « Єва», без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисній масці або респіратора, що закриває ніс та рот, чим порушила постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020, що зафіксовано на камеру DSSX300018_BB0018, DSSX300191_BB0191. Відповідно до якої визнано позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та прийнято рішення щодо застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено той факт, що позивач порушено постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стосовно позовних вимог про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення позивачем правопорушення, суд зазначає наступне. Статтею 29 Закону № 1645-III передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. На виконання вимог Закону № 1645-III Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 прийнято Постанову № 1236. Пунктом 1 якої (у редакції, станом чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). Згідно з п. 2 Постанови № 1236 залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки). У п. 2-1 вищевказаної Постанови зазначено, що «зелений», «жовтий» та «помаранчевий» рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки. Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua) та веб-сайті Міністерства охорони здоров`я (за посиланням https://moz.gov.ua). Відповідно до п. 3 Постанови № 1236 у разі встановлення «жовтого» рівня епідемічної небезпеки застосовуються обмежувальні заходи, передбачені пунктом 2-2 цієї постанови, та додаткові заходи. Згідно з п.п. 1, 2 Постанови № 1236 на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Частиною 2 ст. 44-3 КУпАП передбачено, що перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини 2 статті 44-3 КУпАП. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КпАП України, відповідачем надано відео файли, на яких зафіксовано, що позивач перебувала в магазині без вдягнутого засобу індивідуального захисту. Суд зазначає, що приміщення магазину є частиною будівлі та перебуває у вільному доступі для населення, а отже відповідає ключовим ознакам громадського місця, визначеним у законодавстві. Тобто позивач вчинив порушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 44-3 КУпАП. З наявного в матеріалах справи відеозапису також вбачається, що позивач не спростовував факт порушення. З наявних відеозаписів також вбачається, що поліцейським було роз`яснено позивачу його права передбачені законодавством. Щодо посилання апелянта на порушення його прав в частині не задоволення клопотання про надання йому відповідачем захисника, суд зазначає, що стаття 286 КУпАП не передбачає обов`язку відповідача надавати захисника особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим не вбачається порушення прав позивача. Позивачеві відповідачем було роз`ясненні його права на правову допомогу при розгляді справи чим він не скористався. Крім того, позивачем не було заявлено клопотання щодо відкладення слухання справи для залучення захисника. Стосовно посилання апелянта не врахування пом`якшуючих обставин, суд зазначає наступне. Відповідно до ст.33 КУпАП, пи накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Отже, сфера застосування статті 33 КУпАП поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу - відповідача. Щодо посилання апелянта відносно того, що постанова про притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності надана позивачем датована 10.09.2021, при цьому до суду відповідачем додано також постанову у справі про адміністративне правопорушення від 20.09.2021, суд зазначає, що вказані посилання не підтверджуються матеріалами справи, а саме матеріали справи містять копії постанови, які надані позивачем та відповідачем, датовані 10.09.2021. Стосовно посилання апелянта на порушення відповідачем вимог законодавства в частині не складання протоколу, суд зазначає наступне. Статтею 222 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції. У частині 2 статті 222 КУпАП вказано, що розгляд справ за частиною другою статті 44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини 3 статті 254 КУпАП, протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно частини 2 - 4 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Щодо посилання апелянта на порушення відповідачем вимоги законодавства в частині не визначення повної назви нормативно правового акту який регламентує яким чином позивача мав вчинити у конкретній ситуації і не вчинила, суд зазначає наступне. За положенням статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Оскаржувана постанова відповідача містить посилання на порушення позивачем вимог постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, отже, відповідачем дотримано вимоги законодавства. Отже, матеріали справи підтверджують наявність вказаних у оскаржуваному рішенні суду обставин, які у розумінні КУпАП є правопорушенням. З урахуванням наведеного вище, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова прийнята відповідачем правомірно, у межах своїх повноважень та відповідно до встановлених обставин, при тому, що факт правопорушення визнається позивачем, що свідчить про відсутність усвідомлення ним необхідності увімкнення світлового покажчика повороту у даному випадку З огляду на викладене, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.2 статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так, як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивача правопорушення. Разом з цим, апелянт посилається на не повідомлення його про розгляд справи судом 01.12.2021. Матеріали справи свідчать, що 04.11.2021 від позивача до суду надійшло клопотання в якому зазначено, що розгляд справи призначено на 04.11.2021 о 16:15 год без виклику сторін та про бажання позивача прийняти участь у розгляді справи. Відповідно до протоколу судового засіданні 04.11.2021, розгляд справи призначено на 01.12.2021. Зазначено про необхідність повідомити сторін про дату, час, місце судового засідання. Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про розгляд справи призначений на 01.12.2021. За положенням п.3 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до викладеного, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про відмову у задоволені позовних вимог, з огляду на правомірність прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2021 р. у справі № 415/8070/21 скасувати. Прийняти нову постанову. Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Оселедько Павла Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № ГАА № 574697 від 20.09.2021. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Повне судове рішення проголошено та підписано 23 лютого 2022 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар Г.М. Міронова